Постанова

від 12.03.2013 по справі 5009/2470/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5009/2470/12 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу асоціації "Дім авторів музики в Україні", м.Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2012

зі справи № 5009/2470/12

за позовом асоціації "Дім авторів музики в Україні", м.Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 19 200,00грн. компенсації за порушення авторського права.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся із позовом до відповідача, згідно з яким просив стягнути компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 19 200,00грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 у справі № 5009/2470/12 (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2012 (колегія суддів у складі: суддя Москальова І.В. - головуючий, судді Манжур В.В., М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (ліцензіат) (далі - Товариство) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" (ліцензіар) уклали договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір; далі - Договір) № Ворн Суб 01/11-Укр, за умовами якого ліцензіар надає, а ліцензіат придбає на строк та в межах території право виконання творів, які зазначені у каталозі, на умовах виключної ліцензії.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що каталог - це перелік творів, як оприлюднених, так й не оприлюднених раніше, виключні права на використання яких належать ліцензіару, та право використання яких останній надає Товариству на умовах Договору. На виконання Договору був підписаний акт приймання - передачі каталогу від 31.12.2010, а додатком від 01.04.2011 до Договору ліценізату був переданий каталог зі змінами у вигляді файла електронної таблиці, що записана на оптичному носії DVD-R (серійний номер RAi911215811В02).

Додатковою угодою від 31.12.2011 до Договору строк його дії було продовжено до 31.12.2012.

Аналогічний договір від 31.12.2010 № ПМИсуб 01/11-укр було укладено Товариством з ТОВ "Перше музичне видавництво", згідно з умовами якого ліцензіату також надавалося право на використання творів, що зазначені в каталозі, в обумовлений строк та в межах території на умовах виключної ліцензії. За цим договором також був підписаний акт приймання - передачі каталогу, а згідно з додатком від 01.07.2011, ліцензіату був переданий каталог зі змінами на оптичному носії DVD-R (серійний номер RAi911215857F02).

01.01.2011 Товариство уклало з асоціацією "Дім авторів музики в Україні" (далі - "ДАМвУ) договір № 07/02/11-1, за умовами п.2.1 якого сторони визначили, що Товариство (Видавництво) уповноважує ДАМвУ здійснювати колективне управління майновими правами Видавництва щодо творів, а саме дозволяти або забороняти таке використання творів, як: їх публічне виконання та сповіщення; відтворення і розповсюдження творів на будь-яких носіях; переробку, адаптацію, аранжування або інші подібні зміни твору у формі мобільного контенту, а також відтворення і розповсюдження творів у цій формі.

Додатковою угодою від 29.12.2011 № 1 сторони доповнили договір від 01.01.2011 № 07/02/11-1 пунктом 2.3, згідно якого узгодили, що на підставі письмового звернення Видавництва, ДАМвУ може вчиняти і інші дії, передбаченні чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює ДАМвУ, в тому числі звертатися до суду за захистом прав Видавництва.

Розділом 5 договору від 01.01.2011 № 07/02/11-1 було визначено коло прав та обов'язків ДАМвУ.

01.06.2012 на адресу ДАМвУ від Товариства надійшло звернення, в якому позивач вказував на те, що 30.07.2011 під час господарської діяльності відповідача в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком, яке знаходиться по АДРЕСА_2 було незаконно здійснено публічне виконання музичних творів "Цветок и нож" та "Alarm", відповідні права стосовно яких він отримав на підставі зазначених договорів. У цьому зв'язку Товариство просило ДАМвУ здійснити захист його прав у судовому порядку.

Судами також встановлено, що позивач свої вимоги обґрунтовував посиланням на ці ж обставини, а саме стверджував про те, що 30.07.2011 з 20год.59хв. по 21год.55хв. у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке знаходиться по АДРЕСА_2, де підприємницьку діяльність здійснює фізична особа - підприємець ОСОБА_2, було незаконно здійснено публічне виконання музичних творів "Цветок и нож", "Alarm" шляхом використання телевізора марки "SAMSUNG", налаштованого на телеканал "М-2". При цьому, за відсутності звуку у зазначеному пристрої, текст згаданих творів подавався як субтитри. У цьому зв'язку представником асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло." Немерюком О.А., а також представником об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" Гордієнком Д.В. в присутності громадянки ОСОБА_5 був складений відповідний акт, в якому зафіксований факт неправомірного використання об'єктів інтелектуальної власності. На підтвердження знаходження представника асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло" у зазначений час у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_2, та здійснення в ньому використання вказаних музичних творів позивач подав фіскальний чек та DVD-R диск з відео- та аудіозаписом.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав Товариства на спірні об'єкти авторських прав.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 440, 443, 445 ЦК України, вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права", дійшли правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, оскільки подані ним за справою докази у своїй сукупності не давали можливості дійти висновку про те, що факт протиправного використання відповідачем творів дійсно мав місце за тих обставин, на які посилався позивач.

Такі висновки попередніх судових інстанцій, щодо їх наведеної частини, наявними матеріалами справи не спростовуються, а їх обґрунтованість, яке це вбачається із змісту поданої касаційної скарги, не заперечується самим позивачем.

У цьому зв'язку підстав для скасування оспорюваних судових рішень, які були прийняті за обставинами цієї справи, Вищий господарський суд України не вбачає незалежно від інших доводів, що були наведені на їх користь апеляційним судом.

Беручи до уваги відсутність у матеріалах справи даних про сплату позивачем судового збору за вирішення спору в судах першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України вважає необхідним стягнути його з позивача, оскільки останній відповідного до вимог чинного законодавства не звільнений від такої сплати. У цьому зв'язку відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а при поданні апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми у разі подання позовної заяви майнового характеру, тобто до стягнення з позивача підлягає сума судового збору 1609,50грн. + 804,75 грн.=2414,25грн.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2012 у справі № 5009/2470/12 залишити без змін, а касаційну скаргу асоціації "Дім авторів музики в Україні" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" - без задоволення.

2.Виключити з мотивувальної частини зазначеного рішення висновок суду про те, що згідно зі ст.49 ГПК України судовий збір не стягується.

3.Стягнути з асоціації "Дім авторів музики в Україні" у доход державного бюджету України судовий збір у сумі 2414,25 грн.

4.Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Львов Б.Ю. Суддя Харченко В.М.