Рішення

від 10.02.2009 по справі 4/6-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/6-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10.02.2009                                                                Справа №  4/6-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпеллет" м. Київ

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанса-ЛТД" м. Херсон  

про   стягнення 430075грн.12коп.

та  за зустрічним позовом  

товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанса-ЛТД" м. Херсон

до   товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпеллет" м. Київ

про   стягнення 98450грн.00коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача  –    уповноважена особа Івановський І.Є.

від  відповідача   - уповноважена особа    Корсун Р.А.

          Позивач, з  урахуванням  заяв про  збільшення позовних вимог,    просить стягнути  з  відповідача 153.598грн. 40коп. основного боргу, 387.067грн.97коп. штрафу  за  затримку поставки  товару та 6.911грн. 93коп. за неправомірне користування чужими коштами у зв'язку з  невиконанням  відповідачем обов'язків по  передачі товару за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 29.07.2008 року № 25.          

Відповідач позовні вимоги за первісним позовом не  визнає, обґрунтовуючи  свої  заперечення тим, що  позивач не виконав обов'язків за договором і не подав автотранспорт  для отримання підготовленої відповідачем  продукції та не  узгодив графік отримання товару, як  це  передбачено  пунктом 2.2 договору  купівлі-продажу.

Крім того, він  посилається на те, що  позивачем допущена помилка при  розрахунку основного боргу, оскільки  Фактично  ним було  отримано  43,182 тони  гірчиці білої на загальну суму  274.205грн.70коп., тому  дебіторська заборгованість  становить  не 153598грн. 40коп., а 86.474грн.30коп. Не  погоджується відповідач і з  сумою  нарахованого позивачем штрафу, оскільки  вважає, що  відсутня його  вина в затримці відвантаження товару, так як ним  продукція була підготовлена, але з  вини самого  позивача вона не  була отримана через  неузгодження графіку відвантаження та ненадіслання транспорту.

29.01.2009 року ТОВ "Есперанса-ЛТД" (відповідач) заявив зустрічний позов, яким просить відповідно до п. 6.5 вищезазначеного договору стягнути з ТОВ "Поліпеллет" (позивача) 98.450грн. 00коп. штрафу за затримку  прийомки  товару з вини позивача,   посилаючись на те, що п. 2.6 договору передбачено, що завантаження товару проводиться на автотранспорт покупця - ТОВ "Поліпеллет", але автотранспорт так і не був поданий, незважаючи на те, що ТОВ "Есперанса-ЛТД" підготував товар до завантаження та чекав прийняття товару покупцем, однак  цей товар  позивачем не  прийнятий, незважаючи  на готовність відповідача його  передати.

Відповідно до ст. 60 ГПК України  суд ухвалою  від 29.01.2009року прийняв зустрічний позов відповідача   до розгляду разом з первісним, оскільки позови взаємопов'язані між собою одним договором.

В засідання суду  відповідач подав заяву про  збільшення  позовних  вимог  та просить  розірвати  договір  купівлі-продажу від 29.07.2008року, посилаючись  на істотне  порушення позивачем умов договору. Підставою  позовних  вимог  він зазначає ч.2 статті 651 ЦК України.

Відповідно до  статті 22 ГПК України позивач вправі до  прийняття рішення по  справі змінити  підставу або  предмет позову, збільшити розмір  позовних  вимог за умови  дотримання  встановленого  порядку  досудового  врегулювання спору  у випадках, передбачених  статтею 5 ГПК України, відмовитись  від  позову або  зменшити  розмір  позовних  вимог.

Виходячи  із  вимог  зазначеної  процесуальної  норми, позивач вправі  збільшити  розмір  тих позовних  вимог, які ним заявлялися при  зверненні з  позовом. При зверненні з зустрічним позовом вимоги про  розірвання договору відповідачем не  були заявлені, тому   його  заява від 03.02.2009року є  не  збільшенням позовних  вимог, а додатковими  вимогами, які не підлягають  вирішенню  в цій справі і повинні заявлятися окремим позовом.

З урахуванням  зазначеного, суд  не  приймає заяву позивача  про  збільшення позовних  вимог   і зустрічний позов розглядається в межах  заявлених  позовних  вимог про  стягнення   штрафу.

Позивач  зустрічні позовні вимоги не  визнає, посилаючись  на те, що  відповідно до  норм матеріального  права обов'язок продавця передати  товар передує  обов'язку покупця його  прийняти. Невиконання обов'язків з  боку відповідача мало  місце  саме у зв'язку з  відсутністю  у нього  гірчиці білої як  до  звернення з  позовом, так і під  час розгляду справи, оскільки йому 17.11.2008року було  надіслано  претензію з проханням  погодити  термін  відвантаження гірчиці на яку він  не  відреагував  та не  повідомив про  дату передачі товару. Крім  того, уже під  час розгляду справи, 02.02.2009року його  представник виїхав до  відповідача  з метою  остаточного  вирішення питання та отримання гірчиці для проведення аналізу,  але  керівник відповідача відмовився  від  передачі товару.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до  справи  докази, заслухавши представників сторін, суд  

                                        в с т а н о в и в:

Між товариством з  обмеженою  відповідальністю «Поліпеллет»( покупець, позивач по  справі) та товариством з  обмеженою  відповідальністю «Есперанса-ЛТД»(продавець, відповідач по  справі) 29 липня 2008 року укладено  договір  купівлі-продажу №25.

Згідно з  зазначеним договором  продавець зобов'язався передати  у власність  покупця сімена гірчиці білої урожаю 2008року в кількості 250 тон на загальну суму 1.587.500грн.00коп.  за якісними  показниками, зазначеними в пункті 1.4 договору купівлі-продажу. За умовами  договору факт  передачі товару оформляється актом  прийому-передачі (пункт 5.3 договору).

Відповідно до  пункту  5.2 договору купівлі-продажу  покупець (позивач по  справі) зобов'язався  здійснити  оплату  вартості товару  шляхом перерахування  грошових  коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним  чином:

-          10%  попередня оплата від  першої  вантажівки, що  становить 13.970грн. з  урахуванням  ПДВ на протязі 4 банківських  днів з  моменту поставки  товару;

-          10% від  суми  договору на протязі 4 банківських  днів з  моменту  відвантаження товару та його  прийомки  на території Німеччини з  підтвердженням його  якості;

-          90% - оплата на протязі 5 банківських  днів з  моменту відвантаження товару  покупцю.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок  суб'єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські зобов'язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

          Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що  покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після його  прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо  договором або актами  цивільного  законодавства не встановлений інший порядок  оплати товару.

Як зазначалося вище, позивач зобов'язаний був здійснити  кінцеві розрахунки  за товар   на протязі 5 банківських  днів  з  моменту відвантаження товару.

Незважаючи  на це, матеріалами  справи  підтверджується, що  позивач  в серпні-вересні 2008року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача в якості попередньої  оплати  за товар по договору №25 від 29.07.2008року 360.680грн. 00коп. Зазначений факт  підтверджується наданими  до  матеріалів справи  платіжними дорученнями   (аркуші справи 15-17).  

Відповідачем передано  позивачу гірчицю білу  за накладною  №РН-0000028 від 05.09.2008року  в кількості 21,542тн  на суму 103.401грн.60коп.  та за накладною №РН-0000027 від 11.08.2008року  в кількості 21,640тн на суму 137.414грн.00коп. А всього -   43, 182тн   на суму 240.815 грн.60коп.

Відповідно до  частини 1 статті 670 ЦК України  якщо  продавець  передав покупцеві  меншу кількість товару, ніж  це  встановлено  договором купівлі-продажу, покупець  має  право вимагати передання кількості товару, якої  не  вистачає, або  відмовитися  від переданого  товару та його  оплати, а якщо  він   оплачений -  вимагати  повернення сплаченої за нього  грошової  суми.

Доказів виконання обов'язків за договором та передачі позивачу решти  товару - гірчиці білої  на суму 119.864грн.40коп., (накладних та актів приймання передачі)  відповідач суду не  надав,   тому позовні вимоги в частині стягнення основного  боргу підлягають   задоволенню  частково, в сумі 119.864грн.40коп. (360.680грн. 00коп.- 240.815 грн.60коп.).

При розгляді позовних  вимог за первісним позовом  про  стягнення штрафних  санкцій та відсотків за користування чужими  коштами суд  виходить  із  наступного.

Відповідно до  статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати  товар  покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо  зміст  договору не  дає  змоги  визначити  цей строк –відповідно до  положень  статті 530 ЦК України.

При  укладенні договору купівлі-продажу №25 від 29.07.2008року сторони не  узгодили конкретний строк передачі товару позивачу, а лише зазначили, що  продавець зобов'язаний в 3-денний термін  після підписання договору розпочати  відвантаження товару  та передати  покупцю  товар  зазначений в пункті 1.1  за наявності  у покупця автотранспорту та графіку поставки  автотранспорту під  завантаження (пункт  2.2 договору).  17.11.2008року позивач звернувся до  відповідача з  претензією, якою  зазначив про   попередню  оплату товару та часткове його  відвантаження і просив  письмово  погодити термін  відвантаження решти товару  та надіслати   всі податкові накладні.

Відповідно до  частини 2 статті 530 ЦК України відповідач зобов'язаний виконати  вимогу позивача  та передати  йому залишок товару в семиденний строк  від  дня вимоги, тобто, з  урахуванням   часу доставки  пошти -  до 27.11.2008року.

Однак, в порушення зазначених  вимог  закону, відповідач у відповіді на претензію від 23.11.2008року №02(аркуш  справи 21)  витребував у позивача  витратні та податкові накладні, акти  звірки, акти  виконаних  робіт, тобто  документи, які у нього  були, а також  документи не  передбачені умовами  договору, не  повідомивши про  наявність товару та готовність  його  передати  позивачу в певний строк.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі штрафу,  пені); відшкодування збитків.  

Пунктом 6.4 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що  в разі затримки  передачі  позивачу товару  передбаченого  пунктом 2.2 договору, відповідач сплачує  позивачу   штраф  в розмірі 550грн.00коп., або 3% від  вартості затриманого  товару за кожен  день прострочки.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України  обов'язок продавця передати  товар покупцеві  вважається виконаним у момент  надання товару в розпорядження  покупця, якщо  товар  має  бути  переданим  покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар  вважається  наданим  у розпорядження покупця, якщо  у строк, встановлений договором, він  готовий  до  передачі  покупцеві у належному місці і покупець  проінформований про  це. Готовий до  передання товар повинен  бути відповідним  чином ідентифікований  для цілей саме цього  договору, зокрема шляхом маркування.

Таким чином, під  виконанням  обов'язку продавця передати  товар  передбачаються активні дії  продавця щодо  передачі товару покупцеві.

Пунктом 6.2 договору купівлі-продажу від 29.07.2008року зазначено, що сторона є  невинною  в порушенні зобов'язань  за договором, якщо  вона доведе, що  нею  бути  прийняті усі залежні від  неї  міри по  належному виконанню  обов'язків.

Відповідачем не  доведено належними  доказами  того факту, що на момент  звернення позивача з претензією про  передачу товару, він  був в наявності в певному місці, що  покупець  був проінформований про те де забрати  товар, що  цей товар  був  ідентифікований саме  для його передачі за договором від  29.07.2008року.

Посилання відповідача на довідку  КСП «Радуга» АР Крим  від 06.02.2009року № 384  не приймається судом як  доказ   наявності у нього  гірчиці білої яка  підлягала передачі позивачу за договором №25 від 29.07.2008року.  Довідкою  зазначається, що  на складах КСП «Радуга»з  01.08.2008року по  01.01.09року  зберігалась  гірчиця біла, яка  належить  відповідачу в кількості 250тон. Але будь-які  посилання на те, що  це  саме та гірчиця яка  підлягала передачі позивачу за договором купівлі-продажу від 29.07.2008року, а не  іншим особам, в  зазначеній довідці відсутні. До того ж  договором купівлі-продажу не  зазначено, що  місцезнаходженням  гірчиці білої  є саме  склади КСП «Радуга»на яких  здійснюється завантаження транспорту позивача.

Отримавши претензію  позивача з  вимогою  узгодити передачу гірчиці, відповідач не  повідомив його  про  те, що  місцем завантаження та передачі гірчиці є  саме склади КСП «Радуга». Не надано  таких  доказів  і  на звернення позивача надіслане  відповідачу під  час розгляду справи –30.01.2009року, яке  ним отримане  03.02.2009року та представнику позивача  Рижому Я.В., якого 02.02.2009року було  направлено до  відповідача для перевірки  якості гірчиці перед  її  завантаженням.

З урахуванням  викладеного відповідачем не  доведено, що ним були  прийняті усі залежні від  нього  міри по  належному виконанню  обов'язків по відвантаженню товару, тому вимоги позивача про  стягнення   штрафу за затримку  передачі гірчиці  на підставі пункту 6.4,    договору підлягають  задоволенню  частково  із  розрахунку прострочки  передачі товару на 71 день –з 27.11.2008року, (дата коли відповідач повинен був виконати  обов'язок передачі товару відповідно до  ч.2 ст. 530 ЦК України) по 09.02.2009року в сумі 255.310грн.32коп. ((119.864грн.40коп.х3%х71 день =255.310грн.32 коп.).

Крім  того, відповідно  до статті 536 ЦК України  відповідач зобов'язаний сплатити  за користування  грошовими  коштами  позивача за період з 27.11.2008року по 09.02.2009року проценти   в розмірі  облікової  ставки  НБУ- 12%, що  становить  за 71 день 2.996грн.60коп.

З урахуванням  зазначених  норм права та умов договору, позовні вимоги за первісним позовом  підлягають  задоволенню частково. З відповідача на користь позивача судом стягується 119.864грн.40коп.  основного боргу,   255.310грн.32коп. штрафу,   2.996грн.60коп. процентів за користування  чужими коштами.

При  розгляді зустрічного  позову суд  виходить  із  наступного.

Відповідач просить  стягнути 98.450грн. 00коп. штрафу за затримку  прийомки  товару з вини позивача,   посилаючись на те, що пунктом 2.6 договору передбачено завантаження товару  на автотранспорт покупця - ТОВ "Поліпеллет", але в порушення вимог пункту 2.2 договору автотранспорт так і не був поданий,  графік його  поставки не  узгоджувався, незважаючи на те, що ТОВ "Есперанса-ЛТД" підготував товар до завантаження та чекав прийняття товару покупцем.

Згідно з  вимогами  ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство  в господарських судах  здійснюється на засадах  змагальності. Сторони ,  які беруть  участь  у справі, обґрунтовують свої  вимоги і заперечення поданими  суду доказами. При  цьому, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог  і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.  

Єдиним  доказом, яким  відповідач обґрунтовує факт  затримки   прийому товару з вини  позивача та  наявність  у нього гірчиці білої  і свою  готовність  виконати  обов'язок  за договором по  передачі товару   позивачу  є  надана відповідачем довідка КСП «Радуга» АР Крим  від 06.02.2009року № 384. Але, як  зазначено  вище, зазначена довідка не  підтверджує наявності будь-яких  активних  дій відповідача, які б  свідчили про   його  наміри   передати  саме цей товар   у власність позивача. Будь-яких  повідомлень  на адресу позивача, про  те, що  товар  за договором №25 від  29.07.2008року повинен  бути  ним  отриманий на складах КСП «Радуга»суду не  надано. Не  надано  і доказів на підтвердження права власності відповідача на гірчицю білу, яка  зберігалася на складах  зазначеного КСП, а також  того, що саме вона  підлягала передачі позивачу за договором купівлі-продажу №25 і відповідач проінформував  про  це  позивача, а позивач ухилився від  подачі автотранспорту.  Таким чином довідка КСП «Радуга»не  приймається судом як  належний доказ (в розумінні статті 34 ГПК України)  яким би  підтверджувалася готовність відповідача  передати  товар позивачу за договором №25  від 29.07.2008року.

Не  надано  відповідачем  і доказів  понесення збитків за зберігання гірчиці на складі,   та її неприйняття позивачем, чим не  підтверджено  обставини    зазначені  в зустрічному позові та   заяві про  збільшення позову від 03.02.2009року.

З урахуванням  викладеного, суд  дійшов до  висновку, що  відповідач не  виконав  своїх  обов'язків по передачі  у розпорядження позивача гірчиці білої,  передбачених  статтею 664 ЦК України та не  обґрунтував належними  доказами  факт  затримки  прийняття гірчиці білої  з  вини  позивача, тому правові підстави  стягнення з  позивача штрафу  за затримку прийомки  товару передбаченого  пунктом 6.5 договору купівлі-продажу відсутні.

На підставі зазначеного, зустрічні позовні вимоги задоволенню  не  підлягають

Судові витрати пов'язані із  сплатою  державного  мита та витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу відносяться на сторони  відповідно до  статтей 44, 49 ГПК України пропорційно від  суми  задоволених  позовних  вимог.

Крім  того, з  відповідача на користь  позивача стягується  835 грн.24коп.  як інші витрати  понесені позивачем  у зв'язку з  розглядом справи  - витрати  на  відрядження так як   розгляд  справи  судом двічі відкладався ( за клопотання позивача та у зв'язку з  поданням  ним зустрічного  позову).

В засіданні за згодою  представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На  підставі зазначених норм права, керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд

                                               В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги  за первісним  позовом  задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанса-ЛТД" м. Херсон  вул.Кулиша, 5/40  р/р 26001693511 в Херсонській філії МТБ “Херсон” МФО 342285 код 35219789  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпеллет" м. Київ  вул.Боженка, 83 р/р 26001005964201 в ВАТ “Сведбанк” МФО 300164 код 35290217 –119.864грн.40коп.  основного боргу,   255.310грн.32коп. штрафу,   2.996грн.60коп. процентів за користування коштами, 3.781грн.71коп.     витрат по сплаті  державного мита,   84грн.62коп.   витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 835грн.24коп. інших судових витрат.

Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

3. В решті суми позову за первісним позовом відмовити.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

  Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                 Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                      ст. 84 ГПК України  13.02.2009року.