Постанова

від 17.02.2009 по справі 16/128-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/128-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2009 р.                                                           Справа № 16/128-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача          -Кабальського Р.О.

відповідача

-

Орлова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2930Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.08 по справі № 16/128-08

за позовом Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго", м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальник", м. Куп'янськ

про стягнення 68310,37 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2008 року у справі №16/128-08 (суддя Здоровко Л.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальник" на користь Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" 68310,37 грн. заборгованості, 683,10 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальник" з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2008 року у справі № 16/128-08 та направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторони, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що п. 1 частини 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). 01 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про уступку права вимоги (надалі - Договір). Згідно п.1.1. договору, позивач уступив, а відповідач прийняв на себе право вимоги  належне  позивачеві,   і  став  кредитором  по заборгованості,  яка  виникла внаслідок несплати заборгованості по переказним векселям, а саме: №80351016040601 номінальною вартістю 50 000,00 грн., № 80351016040604 номінальною вартістю 48 685,65 грн.,(надалі - Основні документи), які були емітовані позивачем. Відповідно до умов п.1.2. вищевказаного договору, відповідач одержав право замість позивача вимагати від боржника виконання зобов'язань, передбачених основними документами. Сторони узгодили, що уступка права вимоги, яка передбачена умовами цього договору по зобов'язанням боржника, передається в сумі 98 685,65 грн. (п. 2.1. договору). Пункт 4.1. договору передбачає, що відповідач розраховується з позивачем за відступлене право вимоги у розмірі 90% від суми, вказаної у п. 2.1. договору, тобто 88 817, 08 грн. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. Згідно акту приймання - передачі від 01.11.2006р. позивач передав, а відповідач прийняв переказні векселі: №80351016040601 номінальною вартістю 50 000,00 грн. та № 80351016040604 номінальною вартістю 48 685,65 грн. Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Сторонами не визначено строк оплати за спірним договором, а тому, відповідно до ст.530 ЦК України, 14.08.2008р.р позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язання, в якій керуючись ст.ст. 512-516, 527, 530 ЦК України просив сплатити заборгованість у розмірі 88 817,08 грн. у семиденний строк від дня отримання вимоги. В обґрунтування часткової сплати за спірним договором позивач надав копію платіжного доручення № 459 від 09.11.2007 р. на суму 20506,71 грн. Відповідач не надав суду жодних документів, що підтверджували б сплату заборгованості по договору уступки права вимоги від 01.11.2006р. Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої статті 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні. Водночас частиною першою статті 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідач своїм правом наданим ст. 22 ГПК України не скористався, заперечення на позов, доказів сплати заборгованості суду не надав. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб За таких обставин, суд першої інстанції вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 68310,37 грн. заборгованості обґрунтованими, що підтверджується наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.

Наведені відповідачем  у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи. Їх системний аналіз  свідчить про те, що відповідач підтвердив  одержання  від  позивача вказаних у справі векселів та наявність у нього  обов'язку  перерахувати  позивачу  відповідні грошові кошти у розмірі, визначеному пунктами  2.1 та  4.1 договору, а саме 88.817,08 гривень. Твердження відповідача стосовно відсутності  підстав для  виплати ним цих грошових коштів за наявності вказаних ним же обставин не відповідає нормам чинного законодавства України. Відповідач у встановленому законодавством порядку не ставив питання про визнання вказаного вище договору уступки вимоги недійсним,  заявлену йому позивачем вимогу про виконання зобов'язання та перерахування  відповідних грошових коштів фактично залишив без розгляду.  Разом з тим  надані  як позивачем, так і відповідачем копії фінансово-банківських документів свідчать про перерахування відповідачем на користь позивача 16614,8 гривень саме на виконання умов укладеного між ними договору уступки вимоги.  Такі дії відповідача підтверджують факт визнання ним свого обов'язку   щодо сплати  вказаної у договорі  грошової суми на користь позивача. Що стосується твердження відповідача про перерахування ним вказаних у інших платіжних дорученнях  грошових сум, то ці дані не підтверджені  відповідачем  у встановленому порядку як під час вирішення спору судом першої інстанції, так і при розгляді  апеляційної скарги.

Так  само не обґрунтовані висловлені у апеляційній скарзі  твердження відповідача про розгляд даної справи судом першої інстанції за відсутністю матеріалів справи у  повному обсязі.

Порушення провадження по даній справі відбулося на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 29 вересня 2008 року та її розгляд було призначено на 22 жовтня 2008 року. Через неявку у призначене на цю дату судове засідання представника відповідача, ненадання ним свого відзиву на позов та витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 19 листопада  2008 року. Проте і в цей день уповноважений представник відповідача в призначене судове засідання не явився, витребувані судом документи відповідач не подав. За таких обставин господарським судом Харківської області у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними у ній документами, та прийняв 19 листопада 2008 року оскаржуване відповідачем судове рішення.

Разом з тим  здійснені господарським судом Харківської області  процесуальні  дії  по розгляду  заяви відповідача про вжиття запобіжних заходів  були розглянуті  та вирішені як цим судом, так і  колегією суддів Харківського  апеляційного  господарського суду та  колегією суддів Вищого господарського суду України у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та одержали відповідну правову оцінку, за якою підстав для задоволення  заявлених відповідачем  вимог  немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2008 року у справі № 16/128-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді