Рішення

від 10.02.2009 по справі 37/245пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/245пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.02.09 р.                                                                                                       Справа № 37/245пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23031003

до Відповідача 1: Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків, ідентифікаційний код 24332652

про: визнання права оперативного управління об'єктом нерухомого майна розташованого  за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, та розірвання договору оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р.

за участю:

від Позивача –  1. Ястремський В.П. (за довіреністю № б/н від 09.02.2009р.);

                          2. Руднева Н.Ф. (за довіреністю № б/н від 09.02.2009р.);

3. Анюхіна Т.С. (за довіреністю № б/н від 09.02.2009р.);

4. Сарбаш О.О. (за довіреністю № б/н від 09.02.2009р.).

від Відповідача 1 – Сорокіна В.В. (за довіреністю №5 від 23.01.2009р.);

від Відповідача 2 – Середенко Р.В. (за довіреністю № б/н від 01.08.2007р.).

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 08.01.2009р. на 22.01.2009р., з 22.01.2009р. на 29.01.2009р., з 29.01.2009р. на 10.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у м. Маріуполі, м. Маріуполь (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків (далі – Відповідач 2) визнання права оперативного управління об'єктом нерухомого майна, розташованого  за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, та розірвання договору оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем 2 умов договору щодо своєчасного і повного здійснення грошових розрахунків, невикористання об'єкту оренди за призначенням, не проведення ремонтів і протипожежних заходів та не страхування орендованого майна на користь балансоутримувача.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №1217/2004 від 16.06.2004р. з додатками; договір №2 від 21.07.2006р. про внесення змін до договору оренди1217/2004 від 16.06.2004р.; претензії №1 від 01.10.2007р., №1 від 21.03.2008р., №2 від 07.08.2008р.; лист Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області № 06-03-3347 від 25.04.2008р.; довідку розрахунку орендної плати; акт перевірки; акт обстеження №15964/8/10-013 від 08.08.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 10, 18, 19, 26, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 530, 526, 611, 651, 759, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст. 1, 18, 21, 22, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою про уточнення позовних вимог від 16.01.2009р. № 806/10/10-013 (а.с. 68 т.1) Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінено предмет спору – замість вимоги про визнання права оперативного управління об'єктом нерухомого майна заявлено про зобов'язання Відповідача 2 повернути об'єкт оренди балансоутримувачу шляхом складання акту приймання-передачі відповідного нерухомого майна.

На підтвердження своєї позиції і на виконання вимог суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 44-53, 94-107 т.1, а.с.а.с.7-12 т.3)

Відповідач 1 у судовому засіданні 08.01.2009р. надав пояснення (а.с. 42 т.1), якими проти позову заперечив, посилаючись на те, що Позивач не є стороною спірного договору та на безпідставність визначення Регіонального відділення ФДМ України у якості відповідача.

На вимогу суду Відповідачем 1 надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.110-114 т.1, а.с.а.с.14-20 т.3).

Відповідач 2 у судовому засіданні 22.01.2009р. надав відзив (а.с.а.с.71-73 т.1), в якому проти первісних вимог Позивача заперечив, посилаючись на відсутність таких порушень строків сплати орендних платежів, які можуть бути підставою для розірвання договору; отримання об'єкту оренди у непридатному для використання стані, що потребував проведення капітального ремонту, заходів з якого ані орендодавець, ані балансоутримувач не вживали; здійснення демонтажу внутрішній комунікацій об'єкту оренди з метою здійснення капітального ремонту з огляду на надану орендодавцем згоду на здійснення невід'ємних поліпшень; безпідставність аргументації заявлених вимог бажанням створити умови для підвищення якості обслуговування платників податків.

Відповідачем 2 були надані документи, у тому числі - витребувані судом, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.75-92 т.1, а.с.а.с.2-172 т.2, а.с.а.с.2-5 т.3).

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом №60/10 від 18.01.2001р. (а.с. 53 т.1) до сфери державного управління Державної податкової адміністрації України передано будівлю санаторію-профілакторію Орендного підприємства „Азовське морське пароплавство”, що знаходиться за адресою м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35.

На виконання зазначеного наказу створеною комісією складено акт прийму-передачі будівлі санаторію-профілакторію від 16.02.2001р. (а.с.а.с.113, 114 т.1).

Вказаний санаторій належить державі в особі Верховної ради України (Державна податкова інспекція м. Маріуполя), що підтверджується Свідоцтвом про право власності №128 (а.с.44 т.1), витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.06.2006р. (а.с.105 т.1) та інформаційною довідкою МКП „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” станом на 14.01.2009р. (а.с.103 т.1).

16.06.2004р. між Відповідачем 1  (Орендодавець) та Відповідачем 2 (Орендар) був укладений договір оренди №1217/2004 (а.с.а.с.7-10 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Відповідачеві 2 передається в строкове платне користування нерухоме майно – адміністративна будівля колишнього санаторію-профілакторію, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова,35, що знаходиться на балансі Державної податкової адміністрації у м. Маріуполі (Балансоутримувач), до 11 червня 2005р.

Виходячи із змісту розділу 3 вказаного договору (далі – договір оренди) та додатку № 1 до нього (а.с.11 т.1) на Орендаря покладалися грошові зобов'язання з перерахування орендної плати, яка підлягає щомісячному інфляційному корегуванню, до державного бюджету та Балансоотримувачу у співвідношенні 50%/50% щомісяця не пізніше 25 числа, виходячи з розміру 929,92грн. за базовий місяць розрахунку (квітень 2004р.)

Відповідно до п.5 договору оренди, серед інших, на  Відповідача 2 були покладені наступні обов'язки: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (п.5.1); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2); забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню  і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.5.3); своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого майна (п.5.4); застрахувати орендоване майно протягом місяця після його укладання не менше, ніж на його балансову вартість на користь орендодавця (п. 5.5.).

16.06.2004р. об'єкт оренди згідно із п. 2.1. договору №1217/2004 був переданий Відповідачу 2, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.12 т.1).

21.07.2006р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладений Договір №2 про внесення змін до договору оренди №1217/2004 від 16.06.2004р., який було викладено в новій редакції, але умови щодо порядку та строків внесення орендної плати залишені без змін. При цьому, згідно п. 5.5 цієї редакції договору  Орендар мав застрахувати орендоване майно вже на користь Балансоутримувача.

Як вбачається із довідки розрахунків орендної плати (а.с.26 т.1), довідки розрахунку заборгованості (а.с.а.с.45, 46 т.1), складеного Позивачем акту звірення розрахунків (а.с.а.с.95, 96 т.1), актів звірення розрахунків (а.с.а.с.130-135 т.1) та  розрахунків нарахування орендної плати (а.с.а.с.137-140 т.1), складених Відповідачем 2, останнім систематично порушувалися грошові зобов'язання за спірним договором, що підтверджується  актом перевірки, складеним Відповідачем 1 (а.с.а.с.27-32 т.1), та поясненнями, наданими представником Відповідача 2 у судовому засіданні 22.01.2009р.

У зв'язку із наявністю заборгованості у Відповідача 2 за договором оренди, Балансоутримувач неодноразово звертався до нього з претензіями №1 від 01.10.2007р., №1 від 21.03.2008р., №2 від 07.08.2008р. про її погашення (а.с. а.с 19-22 т.1).

Крім того,  з огляду на невиконання грошових зобов'язань  перед державним бюджетом до Відповідача 2 звертався Відповідач 1 з пропозицією розірвати договір оренди №1217/2004 від 16.06.2004р., викладеною (пропозицією) у листі від 23.04.2008р. (а.с.23 т.1), що підтверджується також і листом Відповідача 1 від 07.11.2008р. № 06-04-9563 (а.с.а.с. 24, 25 т.1).

Однак, виходячи з наданих Відповідачем 2 платіжних доручень (а.с.а.с. 72-172 т.2) та складених ним актів звірки розрахунків (а.с.а.с.130-135 т.1), а також пояснень представника Позивача у судовому засіданні 10.02.2009р., Відповідач 2 не мав заборгованості з орендних платежів за спірним договором на дату подання розглядуваного позову – 23.12.2008р.

За зверненням Відповідача 2 Орендодавець листом від 19.11.2004р. № 06-8264 (а.с.2,3 т.2) надав дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень, звертаючи при цьому увагу на необхідність надання на погодження проектно-кошторисної документації з результатами її експертизи, здійсненої визначеними суб'єктами.

Відповідачем 2 укладалися та виконувалися підрядні договори (а.с.а.с.28-71 т.2), що передбачали проведення відповідних робіт із орендованим майном, проте доказів попереднього або подальшого погодження проектно-кошторисної документації за такими договорами із Орендодавцем у матеріалах справи відсутні, а із змісту наданих документів не вбачається.

З метою перевірки дотримання орендарем умов договору була створена робоча група із залученням представників Державної податкової адміністрації по Донецькій області та Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, за результатами якої був складений акт №15964/8/10-013 від 08.08.2008р. (а.с.а.с.33-35 т.1), в якому зафіксовані порушення п.п. 5.1., 5.3., 5.4, 5.5.

Як вбачається із договору МО № 83879 від 21.05.2008р. (а.с.а.с.21-26 т.2) об'єкт оренди застрахований Відповідачем 2 на користь Орендодавця. Проте, додатковою угодою від 14.01.2008р. (а.с.27 т.2 вигодонабувачем був визначений Позивач. До цієї дати за всіма попередніми договорами страхування - №05/04-ор від 15.07.2004р. (а.с.а.с.4-7 т.2), МО №61906 від 27.04.2006р. (а.с.а.с.9-14 т.2), МО №73552 від 24.05.2007р. (а.с.а.с.15-20 т.2) – вигодонабувачем визначався Відповідач 1.

За таких обставин, Позивач наполягає на задоволені вимог, викладених у позовній заяві №26912/10/10-013 від 18.12.2008р. з урахуванням їх уточнень заявою від 16.01.2009р. № 806/10/10-013 (а.с. 68 т.1).

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у  поясненнях (а.с. 42), визначаючи при цьому наявність порушень зобов'язань за спірним договором з боку Відповідача 2.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві від 21.01.2009р. (а.с.а.с. 71-73 т.1), визнаючи при цьому як існування фактів несвоєчасного виконання грошових зобов'язань перед Позивачем, але у період, що передували зверненню до суду, так і факт демонтажу внутрішній комунікацій об'єкту оренди.

Стосовно заявлених Позивачем позовних вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні наслідків порушення зобов'язань за договором оренди у формі розірвання зазначеного договору та повернення орендованого майна.  

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи Позивач безпосередньо не є стороною спірного договору, проте його статус балансоутримувача в орендних правовідносинах зумовлює виникнення у нього певних прав, зокрема – щодо отримання об'єкту оренди у разі припинення договору (п.п.2.4., 5.7.), отримання частини орендної плати із застосуванням пені у разі її прострочення (п.п.3.3., 3.5.), набуття статусу вигодонабувача за договором страхування об'єкту оренди (п.5.5. – в редакції договору №2 від 21.07.2006р.), здійснення звіряння розрахунків із Орендарем (п.5.9.)

Виникнення у Позивача вказаних прав внаслідок укладання спірного договору цілком узгоджується із приписами ст.ст.511, 636 Цивільного кодексу України,  що, з урахуванням загальних положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків, зумовлює висновок суду про те, що за спірним договором Позивач є кредитором, а Відповідач 2 – боржником за зобов'язаннями перед балансоутримувачем.  

Відтак, оскільки статус Позивача як баласоутримувача об'єкту оренди у спірних правовідносинах зумовлює виникнення у нього певних прав та майнових інтересів (наприклад – у збереженні об'єкту оренди), остільки наявність таких прав вказує на існування об'єкту судового захисту згідно приписів ст.55 Конституції України та ст. 6 ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

З наведених міркувань судом відхиляються заперечення Відповідача 1 щодо неможливості Позивачем з огляду на його статус у спірних правовідносинах звертатися до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача 2  відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 10 та ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо оплати орендної плати, невикористання об'єкту оренди за призначенням, не проведення ремонтів і протипожежних заходів, не збереження орендованого майна  та  його не страхування на користь балансоутримувача.

Стосовно вказаних Позивачем підстав для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов'язок із спростування зазначених підстав.

При цьому, враховуючи, що Позивач є балансоутримувачем, а не стороною спірного договору оренди, оцінка правомірності  заявлених вимог (прийнятності вказаних ним підстав) здійснюється судом виключно в контексті порушення лише тих зобов'язань, в яких Позивач є управненим суб'єктом або має зумовлений договором законний інтерес – правовідносини між Відповідачами в аспекті порушення прав виключно Орендодавця до уваги прийматися не можуть, оскільки Позивач не уповноважений звертатися за захистом прав Відповідача 1, тим більше, що це суперечить процесуальному статусу останнього у розумінні ст. 21 Господарського процесуального кодексу України.

У світлі викладеного, посилання Позивача на невикористання Відповідачем 2 орендованого майна за призначенням до уваги не приймається незалежно від наявності або відсутності цього факту, оскільки дотримання цієї умови і за змістом спірного договору, і в контексті ст.773 Цивільного кодексу України є зобов'язанням Орендаря по відношенню до Орендодавця, а не Балансоутримувача.

Разом із тим, твердження Позивача щодо необхідності розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю інших порушення його умов з боку Відповідача 2, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке:

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи правову природу укладених договорів та статус майна, яке є об'єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням приписів  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

У світлі приписів ч.1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати  відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Положеннями розділу 3 спірного договору сторонами встановлено, що Орендар зобов'язаний щомісячно не пізніше 25 числа, перераховувати 50% орендної плати Балансоутримувачу.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, наданих у судовому засіданні 10.02.2009р., хоча Відповідач 2  і систематично неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання перед Позивачем, проте належних доказів наявності заборгованості саме з орендних платежів на момент звернення останнього із розглядуваним позовом до матеріалів справи не надано – як зазначив представник Позивача, сума, вказаним в акті звіряння (а.с.а.с.10-12) є нарахованою пенею за попередні періоди.

В свою чергу, питання наявності або відсутності заборгованості Відповідача 2 перед Відповідачем 1 взагалі не є предметом судового дослідження, оскільки у якості підстави позову ця обставина не заявлялась і підставою бути не може, так як стосується прав Відповідача 1.  

За змістом ч.1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, ч.2 ст.771, ч.1 ст.776 Цивільного кодексу України передбачені п.п.5.3., 5.4. та 5.5. спірного договору зобов'язання Відповідача 2  застрахувати об'єкт оренди на користь Балансоутримувача, забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки та поточний ремонт кваліфікуються судом як істотні умови договору оренди згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у дотриманні яких Позивач об'єктивно зацікавлений як уповноважений суб'єкт управління і балансоутримувач відповідного  майна.

Дотримання Відповідачем 2 зазначених вище умов спірного договору є обов'язковим для нього згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до п. 5.5. спірного договору в редакції змін від 21.07.2006р. Відповідач 2 був зобов'язаний протягом одного місяця застрахувати орендоване майно  не менш ніж на його балансову вартість на користь Балансоутримувача.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положення ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідачем 2 не надано належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу належного виконання зазначеного зобов'язання – укладеного протягом 1 місяця з 21.07.2006р. відповідного договору страхування. З огляду на надані Відповідачем 2 договори страхування (а.с.а.с.4-27 т.2) такий обов'язок був виконаний з істотним простроченням (майже 2 роки) – лише 14.08.2008р., що унеможливлює оцінку такого виконання як належного, хоча і відповідне порушення було усунуто до подання розглядуваного позову.  

Поряд із цим, наданий до матеріалів справи акт перевірки використання нерухомого майна (а.с.а.с. 27-32 т.1) Орендодавцем, який у світлі ст. 32 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і п. 8.1. спірного договору є належним способом фіксації відповідних обставин, у сукупності із іншими доказами достатньою мірою вказують на недотримання і неналежне виконання Відповідачем 2 приписів спірного договору щодо забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню, здійснювання заходи протипожежної безпеки та поточного ремонту. При цьому, відмітка Відповідача 2 на вказаному акті про наявність зауважень щодо нього не знецінюють доказового значення такого акту, тим більше, що Відповідачем 2 жодних доказів на спростування вказаних обставин, попри приписи ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України щодо змагальності господарського процесу та розподілу тягаря доказування, до матеріалів справи не надано, у тому числі – і у відповідних запереченнях від 24.11.2008р. № 01-16/216 (а.с.а.с.2-5 т.3).  Суд звертає увагу, що надані Відповідачем 2 документи здійснення підрядних робіт не узгоджені  із Орендодавцем.  Більш того, Відповідач 2 не надав і доказів наявності у нього дозволу на здійснення таких робіт, передбаченого Наказом Держаного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. № 273, виданим на виконання вимог Закону України „Про планування і забудову територій”.

Суд відхиляє заперечення Відповідача 2  як бездоказові щодо непридатності об'єкту оренди для використання та його незадовільного стану на момент прийняття в оренду, оскільки акт приймання – передачі від 16.04.2004р. підписаний без жодних зауважень щодо якості і стану об'єкту оренди, а згідно ч.3 ст. 767 Цивільного кодексу України саме наймач (орендар) зобов'язаний переконатися у справності речі, за відсутністю чого презюмується її (речі) належний стан. Водночас, Відповідачем 2 не надано доказів звернення до Балансоутримувача або Орендаря з вимогами про здійснення капітального ремонту.

У світлі наведеного, встановлений за матеріалами справи і визнаний Відповідачем 2 факт демонтажу внутрішній комунікацій орендованого майна без передачі відповідних матеріалів Балансоутримувачу кваліфікується судом саме як доказ порушення зобов'язання із забезпечення збереження об'єкту оренди, яке (порушення) не було усунуто і на дату прийняття рішення.

Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатніх у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме у можливості забезпечення належно стану орендованого майна і його збереження полягають мотиви укладення договору оренди державного майна.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору  підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктом 2.4., 5.7. спірного договору оренди встановлений обов'язок Орендаря у разі припинення договору повернути об'єкт оренди Балансоутримувачу в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування нормального фізичного зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв'язку із розірванням договору є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Відповідача 2 повернути Позивачу з оренди державне майно – будівлю, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35 - шляхом підписання акту приймання-передачі,  також підлягають задоволенню.   

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, розмір яких (щодо державного мита) визначається з урахуванням фактично розглянутою судом немайнової і майнової вимоги (балансова вартість спірного об'єкту оренди), підлягають стягненню з Відповідача 2 в доход державного бюджету, оскільки саме внаслідок його неправомірних дій (порушення умов спірного договору) виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23031003) до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків (ідентифікаційний код 24332652) про розірвання договору оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет” повернути будівлю, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, балансоутримувачу – Державній податковій інспекції у м. Маріуполі шляхом складання акту приймання-передачі вищевказаного об'єкту нерухомого майна задовольнити у повному обсягу.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”.

3. Зобов'язати Товариством з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків (ідентифікаційний код 24332652) негайно повернути будівлю, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, балансоутримувачу – Державній податковій інспекції у м. Маріуполі шляхом складання акту приймання-передачі вищевказаного об'єкту нерухомого майна.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків (ідентифікаційний код 24332652) на користь державного бюджету державне мито в сумі 11243 грн.95 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 10.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 10.02.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.