Постанова

від 11.03.2013 по справі 14/100-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа№ 14/100-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/ч, б/н (вх. № 09-08.1/1168 від 05.02.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» на рішення господарського суду Київської області від 19.12.2012 року

у справі № 14/100-12 ( суддя - Бацуца В.М.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БудВест Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор»

про стягнення 116 876,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Платова Ю.П. за дов.,

від відповідача: Сидоренко Д.О. за дов.

ВСТАНОВИВ:

22.10.2012 року до господарського суду Київської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «БудВест Груп» (позивач у справі) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» про стягнення 116 988,44 грн., з яких 113 629,68 грн. - боргу за договором № 11-1017/2 від 17.10.2011 року, 3 069,44 грн. - 3 % річних та 177,12 грн. - інфляційних втрат, (а.с.2-6), а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.12.2012 року у справі № 14/100-12 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» (ідентифікаційний код 36953818) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БудВест Груп» (ідентифікаційний код 34761100) 103 629 грн. 68 коп. заборгованості, 147 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 2 881 грн. 67 коп. - 3 % річних та 2 133 грн. 17 коп. в повернення судового збору. В задоволенні решта частини позову відмовлено (а.с.116-121).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ «Блан-Дор» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Блан-Дор» на рішення господарського суду Київської області від 19.12.2012 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11.03.2013 року.

В судовому засіданні апелянт (відповідач у справі) підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

17.10.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БудВест Груп» (позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» (відповідач у справі) було укладено договір № 11-1017/2 на виконання робіт по влаштуванню підпорної стіни та фундаменту паркану, згідно умов п. 1.1. якого субпідрядник (ТОВ «Блан-Дор») зобов'язався виконати за завданням підрядника (ТОВ «БудВест Груп») у строки, передбачені цим договором та відповідно до проектно-кошторисної документації, субпідрядні роботи по влаштуванню підпорної стіни та фундаменту паркану, на об'єкті; «Офісна будівля з вбудованими житловими квартирами № по Харківському шосе, 175/2а, 177/9 та провулку Харківському, 26 у Дарницькому районі м Києва», здати виконану роботу підряднику та замовнику, а підрядник зобов'язався прийняти й оплатити виконану роботу відповідно до умов даного договору.

Договором сторони обумовили перелік робіт, вартість робіт та строки їх виконання. Так, згідно п. 1.2. договору влаштування підпорної стіни та фундаменту паркану 51 м. пог виконавець зобов'язався здійснити у термін 20 календарних днів після авансового платежу - 154 000, 00 грн. При цьому, сторони передбачили вартість матеріалів (100 %) в сумі 89 000, 00 грн.; робіт - в сумі 32 500, 00 грн. та сплату 32 500, 00 грн. після прийняття робіт на умовах договору.

Відповідно до п. 3.2. договору результати виконаних субпідрядником робіт приймаються підрядником на підставі акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість робіт визначається по фактично виконаним обсягам робіт на основі актів виконаних робіт та погоджених з підрядником договірних цін. Остаточна ціна робіт визначається сторонами під час підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 4.2. договору), в ціну робіт включаються витрати субпідрядника на придбання обладнання, устаткування та матеріалів (п. 4.3. договору).

Згідно п. 4.4. договору договірна ціна робіт за цим договором складає 154 000, 00 грн.

Договором визначено порядок проведення розрахунків, а саме: авансові платежі здійснюються підрядником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення субпідрядником відповідного рахунку (але в межах запланованих сум фінансування підрядника замовником, відповідно до умов цього договору) (п. 4.5. договору). Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються підрядником після завершення робіт, з урахуванням суми проведених авансових платежів, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення субпідрядником відповідного рахунку, але за умови підписання сторонами без зауважень документів актів форми № КБ-2в та форми № КБ-3, складених відповідно до чинних нормативних вимог, в межах договірної ціни за цим договором (п. 4.6 договору).

Згідно п. 5.1. договору підрядник перераховує субпідряднику аванс, згідно графіку фінансування, в сумі 89 000, 00 грн. на придбання матеріалів. Наступні 32500, 00 грн. підрядник перераховує субпідряднику до кінця виконаних робіт (п.5.2 договору). Остаточну суму - 32 500, 00 грн. підрядник перераховує субпідряднику після прийому-передачі виконаних робіт підряднику та представнику замовника і підписання акту виконаних робіт (п. 5.3 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 21.11.2011 року (п. 9.1 договору).

Як стверджує позивач, після укладення договору між сторонами було підписано Договірну ціну на будівництво «Підпорної стіни та фундаменту паркану на об'єкті по Харківському шосе, 175/2а, 177/9, що здійснюється у 2011 році», згідно якої вартість робіт за договором складає 143 629, 68 грн. ( а.с. 31-32).

На виконання умов договору позивачем у листопаді 2011 року було виконано роботи на суму 143 629, 68 грн., що підтверджується представленим в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт № 10 від 30.11.2011 року за листопад 2011 року на суму 143 629, 68 грн. (форми КВ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року від 30.11.2011 року на суму 143 629, 68 грн. (форми № КБ-3) (а.с.16-22).

Відповідач обов'язок по оплаті вартості виконаних робіт виконав частково, перерахував позивачу 40 000, 00 грн., що підтверджується випискою банку від 02.11.2011 року (а.с.23) та довідкою ПУАТ «Фідобанк» № 2-2-1-1/6298 від 03.10.2012 року (а.с.28).

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору підряду, згідно якого в силу вимог ст. 837 ЦК України, одна сторона, як виконавець за договором, зобов'язалася на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а друга - прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що позивачем виконано роботи за спірним договором на суму на суму 143 629, 68 грн., що підтверджено Актом № 10 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року від 30.11.2011 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року від 30.11.2011 року, які підписано сторонами без заперечень та застережень, підписи повноважних представників сторін засвідчено печатками юридичних осіб сторін договору.

У встановлений договором строк відповідач оплатив 40 000 грн., що підтверджено випискою банку від 02.11.2011 року за період 31.10.2011 р. по 31.10.2011 р. та довідкою № 2-2-1-1/6298 від 03.10.2012 року. При цьому, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що платіжне доручення № 163 від 18.10.2011 року на суму 10 000, 00 грн. є належним та допустимим доказом оплати виконаних робіт за договором № 11-1017/2 від 18.10.2011 р., оскільки з довідки № 2-2-1-1/6298 від 03.10.2012 року ПУАТ «Фідобанк», листа № 041212/1 від 04.12.2012 року ТОВ «Блан-Дор», інформаційного кредитового повідомлення № 163 від 05.12.2012 р. на суму 10 000, 00 грн. та враховуючи, що між сторонами не укладалося будь-які інших договорів, за винятком договору № 11-1017/2, на виконання робіт по влаштуванню підпорної стіни та фундаменту паркану, вбачається, що призначення платежу в платіжному дорученні № 163 від 18.10.2011 р. було зазначено відповідачем помилково.

Судом правомірно не прийнято, як доказ оплати виконаних робіт за договором № 11-1017/2, платіжне доручення № 7338 від 21.10.2011 року на суму 15 000, 00 грн. (а.с.75), оскільки платником зазначеного платежу значиться ТОВ «Укрбудмет», і платіжний документ не містить відомостей, що оплата проводиться за ТОВ «Блан-Дор».

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на акт № 030112/1 від 03.01.2012 року (а.с.78), договір № 161211/1 на надання послуг від 16.12.2011 року (а.с.82), акт № 11112/1 від 01.11.2012 року здачі-прийняття робіт (а.с.80), укладені між ТОВ «БудВест груп» та ТОВ «Блан-Дор», договір про переведення боргу від 30.03.2012 року, укладений між ТОВ «Укрбудмет», ТОВ «БудВест груп» та ТОВ «Блан-Дор» не є належними доказами, що підтверджують факт виконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних робіт за договором № 11-1017/2 від 17.10.2011 року, оскільки ні акт № 030112/1 від 03.01.2012 року, ні договір № 161211/1 на надання послуг від 16.12.2011 року, ні договір про переведення боргу від 30.03.2012 року не містять посилання на договір № 11-1017/2 від 17.10.2011 року, що є підставою стягнення у даному спорі, об'єкти та предмети вищезазначених актів та договорів не стосуються об'єкту та предмету договору № 11-1017/2 від 17.10.2011 року, який є підставою позову у даній справі.

Місцевим судом правомірно звернуто увагу на те, що підписи уповноваженого представника ТОВ «Блан-Дор» на акті № 030112/1 від 03.01.2012 року та договорі № 161211/1 на надання послуг від 16.12.2011 року, не скріплені печаткою ТОВ «Блан-Дор», що акт № 11112/1 від 01.11.2012 року здачі-прийняття робіт та договір про переведення боргу від 30.03.2012 року взагалі не підписаний уповноваженим представником ТОВ «БудВест груп», відтак не мають юридичної сили і не можуть бути належними доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення заборгованості за виконані роботи за договором № 11-1017/2 на виконання робіт по влаштуванню підпорної стіни та фундаменту паркану від 17.10.2011 року у розмірі 103 629, 68 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт з листопада 2011 року по вересень 2012 року всього на загальну суму 177, 12 грн. та з 23.10.2011 року по 21.10.2012 року всього на загальну суму 3 181, 64 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Інфляційні збитки та проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, не розраховані на отримання прибутку кредитором, оскільки останній міг отримати значно більший прибуток в разі використання коштів у виробничо-інвестиційних цілях, а тому проценти за ст. 625 ЦК України є визначений законом мінімум від знецінення боргу.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в даній частині позову підлягають задоволенню частково в сумі 147,00 грн. інфляційних втрат та 2 881,67 грн. річних (з врахуванням здійсненого місцевим судом перерахунку).

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 19.12.2012 року у справі № 14/100-12 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за розгляд справи судом першої інстанції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за розгляд справи в апеляційній інстанції на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» на рішення господарського суду Київської області від 19.12.2012 року у справі № 14/100-12 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Київської області від 19.12.2012 року у справі № 14/100-12 залишити без змін.

3.Справу № 14/100-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.