Рішення

від 04.02.2009 по справі 33/54-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/54-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "ТД ИРБИС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом  до відкритого акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" про стягнення  36400 грн. 00 коп. заборгованості по договору № 195 А від 13.12.2007 року і витрат по справі.

Представником позивача  04.02.2009 р. подано до суду  заява про збільшення позовних вимог в порядку ст.. 22 ГПК України, де останній просить стягнути з відповідача  36400 грн. 00 коп. , 2076грн.59 коп. –пені, 260грн. 28 коп.. –3% річні, 1310грн. 40 коп..- інфляційні та витрати по справі.

 Представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог  та просить задовольнити в заявленій сумі.

Відповідач  у відзиві   на позов  від 29.01.2009 р.  № 5-135/246 позовні вимоги визнає в повному обсязі у розмірі  36400 грн. 00 коп., просить суд розглянути справу без його участі.

          Справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

У судовому засіданні 04.02.2009 р.   за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2007 р. між ЗАТ "ТД ИРБИС" (постачальник) та ВАТ "Криворізький турбінний завод" (покупець) було укладено договір поставки № 195 А. На умовах  якого позивач зобов'язався  поставити  відповідачу товар, а  відповідач прийняти і оплатити товар на умовах Договору.

      Відповідно до п. 3.2 Договору, Покупець був зобов'язаний сплачувати за кожну партію продукції на умовах, вказаних в специфікаціях до цього договору.

Специфікацією № 2 від 12.08.2008 р. передбачено строк оплати, а саме: 30% передоплата , оплата 70% на протязі 10-ти днів після поставки.

          Відповідач отримав товар від позивача  на суму 104 000 грн., доказом чого є видаткова накладна № С-023533 від 28.12.2007 р. на суму 52000,00 грн., та № Т-026343 від 21.10.2008 року на суму 52000,00 грн. та довіреностями на отримання МТЦ серії ЯПБ№ 146799  від 20.10.2008 р., серії ЯОФ № 111008 від 28.12.2007 р.(а.с. 15-18),  але  за нього розрахувався частково у розмірі  67600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

               24.11.2008 року позивачем отримано повідомлення  від  відповідача про те, що  відповідач    в   рахунок   погашення   заборгованості   перерахує   30   %.

Згідно листа відповідача (вих. № 5-134/3075) від 13.11.2008 року, відповідач підтвердив отримання продукції за видатковою № Т-026343 від 21.10.2008 року.

10.12.2008 року  позивач надіслав відповідачу вимогу № 1772/12 про оплату заборгованості за отриманий товар та акт звірки взаємних розрахунків, які залишені відповідачем без розгляду.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

                Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

                 Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

      Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

      Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.  

Відповідачем не надано суду доказів своєчасного виконання зобов'язання щодо оплати товару.

                На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає  36400 грн. ,   докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані,  підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача  2076,59 грн. –пені, 260, 28 грн. –3% річні, 1310,40 грн. –інфляційні втрати (заява про збільшення позовних вимог від 04.02.2009 р.)  , яка не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Заява позивача про збільшення позовних вимог від 04.02.09р. , де останній фактично збільшує позовні вимоги, а саме про стягнення пені, інфляційні та 3% річні до розгляду не приймається, оскільки під збільшенням позовних вимог, (ч.2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) слід розуміти, збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.06.06р. №01-8/1228 та абз. 2 пп. 3.7 п.3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування ГПК України"). Тому збільшення розміру позовних вимог в  частині нарахування пені, інфляційні та 3% річні не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося у  позовній заяві.

На підставі  вищевикладеного , суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.          

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

         Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі: 364грн.  держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються з відповідача з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства " Криворізький турбінний завод "Констар" (50045,   м. Кривий ріг, вул. Окружна, 127, код ЄДРПОУ 13461621) на користь Закритого акціонерного товариства "ТД ИРБИС" (61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24,   код ЄДРПОУ 31559190) 36400(тридцять шість тисяч чотириста) грн.00 коп. –основного боргу, 364грн. грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.