Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2а/1270/9541/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року справа №2а/1270/9541/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по адміністративній справі № 2а/1270/9541/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську до Дочірнього підприємства фірма «Альба» Закритого акціонерного товариства "Лугань" про стягнення капіталізованих платежів в сумі 4 553,80 грн.

ВСТАНОВИВ :

Звертаючись до суду, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із статтею 46 Закону №1105 фінансування соціального страхування від нещасних випадків здійснюється, зокрема, за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників. З листа УПФУ у Ленінському районі стало відомо, що ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» ліквідується у зв'язку з рішенням засновників. Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Луганську продовжені страхові виплати потерпілій ОСОБА_2, працівнику ДП фірми «Альба» ЗАТ «Лугань». Відповідно до прийнятих постанов відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Луганську продовжило страхові виплати по вказаній особовій справі та згідно реєстру потерпілих потерпіла ОСОБА_2 перебуває на обліку у відділенні по теперішній час та отримує страхові виплати.

На підставі викладеного повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат ОСОБА_2, потерпілій на підприємстві, протягом її життя.

28.02.2012 року голова ліквідаційної комісії підприємства ОСОБА_3 особисто отримала заяву від 24.02.2012 року за вих. № 940/06 відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Луганську про визнання права з капіталізації платежів, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, про що свідчить підпис ОСОБА_3

Позивач зазначає, що дочірнє підприємство Фірма «Альба» входило до складу Закритого акціонерного товариства «Лугань», про що свідчить довідка від 24.09.2001 за вих. № 17/521а. Також, саме ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» надавало до відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Луганську довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медицину та соціальну допомогу та інших страхових виплат, на дату передачі особової справи потерпілого від 16.10.2001. Вказана довідка була підписана директором та головним бухгалтером підприємства. Тобто, на думку позивача, саме ДП Фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» повинна виплатити заборгованість з капіталізованих платежів яка становить 4553,80 грн.

30.11.2012 у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську отримано повідомлення голови ліквідаційної комісії ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» у якому зазначено, що підприємство відмовляється визнати право на капіталізацію у сумі 4553,80 грн., за відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Луганську.

Серед причин відмови підприємством зазначається, що Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.200 №765 не регулює питання капіталізації платежів у випадку ліквідації страхувальника поза процедури банкрутства.

Також, причиною відмови від визнання права на капіталізацію підприємство зазначає, що воно не може бути страхувальником, оскільки не є роботодавцем потерпілої.

Відповідно до акту № 2 прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві від 31.10.2001 року, саме ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» передало до відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Луганську 2 особові справи серед яких і справу ОСОБА_2

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з капіталізованих платежів в сумі 4 553,80 грн.

Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с.69, 70-74 т.3). Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доведеності правонаступництва з боку відповідача обов'язків відшкодування виплати потерпілим, які працювали у цеху заготовки №11, на дільниці цеху 1 та цеху надомної праці АТЗТ «Лугань» до створення дочірнього підприємства, та як наслідок зобов'язання відповідача в межах спірних правовідносин здійснити сплату капіталізованих платежів внаслідок травмування на виробництві ОСОБА_2

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просив постанову суду скасувати, та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зміст якого відтворює зміст позовної заяви, вказують, з урахуванням правових норм, на обов'язок відповідача, як правонаступника, здійснити сплату капіталізованих платежів.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на те, що жодна із сторін в судове засідання не з'явилась, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи. В апеляційній скарзі зазначив про розгляд апеляційної скарги у відсутність їх представника.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство фірма «Альба» Закритого акціонерного товариства "Лугань" зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 29.03.1995, рішення №55/3684, ідентифікаційний код 21835200. (том 1 а.с.173)

Згідно п.1.2 Статуту ДП фірма «Альба АТЗТ «Лугань», створена юридичною особою АТЗА «Лугань», шляхом виділення його зі складу цеху заготовки №11, дільниці цеху №1 та цеху надомної праці (том 2 а.с.43-56).

Згідно п.2.1 Статуту фірма набуває статусу юридичної особи з дати її державної реєстрації у виконкомі Луганської міської ради Ради народних депутатів.

Згідно п.2.4 Статуту фірма має майнові та інші права та обов'язки відповідно до діючого законодавства України, Статуту фірми та делегованих їй Засновником.

Згідно п.2.10 Статуту фірма не відповідає по зобов'язанням Засновника, Засновник не відповідає по зобов'язанням фірми. Засновник відповідає за боргами Фірми у разі її ліквідації.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м.Луганську виплачуються страхові виплати потерпілій ОСОБА_2, як працівнику ДП фірми «Альба» ЗАТ «Лугань». Відповідно до прийнятої постанови від 28.09.2012 року №1219/3509/3509/23 відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Луганську продовжує виплачувати страхові виплати по вказаній особовій справі та згідно реєстру потерпілих потерпіла ОСОБА_2 перебуває на обліку у відділенні по теперішній час та отримує страхові виплати (а.с.12)

28.02.2012 позивач направив на адресу голови ліквідаційної комісії підприємства ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» ОСОБА_3 заяву від 24.02.2012 року за вих. № 940/06 про визнання права з капіталізації платежів, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, яка була нею отримана про що свідчить підпис ОСОБА_3 на зазначеній заяві (а.с.13-14).

Про ліквідацію ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» у зв'язку з рішенням засновників позивачу стало відомо відповідно до листа УПФУ у Ленінському районі (том 1 а.с.43).

Станом на день розгляду справи ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» перебуває в стадії ліквідації, яка не пов'язана з банкрутством, з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України не виключене, а тому позивач не позбавлений можливості звернення до суду з вимогами про стягнення капіталізованих платежів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були призначені та провадяться страхові виплати потерпілій на виробництві ОСОБА_2, яка ушкодила здоров'я під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача у 1970 році.

30.11.2012 року відділенням виконавчої дирекції Фонду м.Луганську отримано повідомлення голови ліквідаційної комісії ДП фірма «Альба» ЗАТ «Лугань» у якому зазначено, що підприємство відмовляється визнати право на капіталізацію у сумі 4 553,80 грн.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105-XIV.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За приписами статті 46 Закону № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134; чинною на час виникнення спірних відносин), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Виходячи з наведеного у випадку ліквідації юридичної особи, на спірні правовідносини поширюються вимоги статті 46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку.

При чому статтею 46 Закону №1105-ХІУ законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000р.

В той же час, як правильно визначився суд першої інстанції, що спірним питанням в межах даної справи є належність відповідача до суб'єкта, який зобов'язаний відшкодовувати заборгованість капіталізованих платежів. Позивач наполягає на тому, що саме ДП фірма «Альба» АТЗТ «Лугань» повинна сплатити суми капіталізованих платежів, оскільки фірмою було передана справа потерпілої ОСОБА_2 у 2001 році та надана Довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи. Відповідач наполягає на тому, що ОСОБА_2 отримала виробничу травму у 1970 році, коли працювала у АТЗТ «Лугань», та була звільнена з посади у 1973 році, а тому ніколи не працювала на фірмі, та ДП фірма «Лугань» ЗАТ «Лугань» не є правонаступником обов'язків щодо відшкодування витрат на здійснення страхових виплат постраждалій ОСОБА_2

З аналізу положень Статуту ДП фірма «Альба» АТЗТ «Лугань» вбачається, що створена, шляхом виділення його зі складу цеху заготовки №11, дільниці цеху №1 та цеху надомної праці, які не були самостійними юридичними особами. Колегія суддів зазначає, що позивачем зроблений помилковий висновок, що ця обставина породжує відповідальності фірми «Альба» перед потерпілими, які працювали на структурних підрозділах до створення дочірнього підприємства.

Колегія суддів зазначає, що позивачем взагалі не доведено належними доказами обов'язку відповідача щодо сплати капіталізованих платежів по ОСОБА_2 Суд першої інстанції, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 55, ч. 1 ст. 58, ч. 4 ст. 62 Господарського кодексу України, ч.4. ст.87, ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», п.2.1 свого Статуту - ДП фірма «Альба» АТЗТ «Лугань» правильно встановив, що останнє, в якості господарського товариства (підприємства), набуває статусу суб'єкта господарювання після його державної реєстрації як юридичної особи у порядку, визначеному законом. Як встановлено матеріалами справи, зазначений факт мав місце 29.03.1995. Тобто, відповідно до зазначених законодавчих норм ДП фірма «Альба» АТЗТ «Лугань» отримало статус юридичної особи саме з 29.03.1995 року. При цьому Статутом фірми, а також рішенням Правління АТЗТ «Лугань» №19/7 від 23.09.1995 (том 2 а.с.57) не визначено обов'язок ДП фірма «Альба» АТЗТ «Лугань» відшкодовувати виплати потерпілим, які працювали у цеху заготовки №11, на дільниці цеху №1 та цеху надомної праці АТЗТ «Лугань», до створення дочірнього підприємства.

Крім того, відповідачем були надані копії лицьових рахунків по виплаті постраждалій ОСОБА_2 регресних виплат у період 1995-2001 роки, які здійснювало АТЗТ «Лугань» (том 3 а.с.7-66).

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що саме засновником відповідача, яким є АТЗТ «Лугань», виконувались обов'язки з відшкодування виплат потерпілій ОСОБА_2 до моменту передачі її особової справи у 2001 році до відділення виконавчої дирекції Фонду у м.Луганськ.

На підставі викладеного, суд першої інстанції з урахуванням положень норм матеріального права, встановлених фактичних обставин справи, які підтверджуються відповідними доказами, прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність обов'язку ДП фірма «Альба» АТЗТ «Лугань» сплачувати суму капіталізованих платежів, а тому позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську саме до ДП фірми «Альба» АТЗТ «Лугань» є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що сам факт надання тих чи інших документів за підписом керівництва відповідача, який не є правонаступником обов'язків підприємства, де була отримана травма ОСОБА_2, на які посилається сторона позивача, ще не підтверджує правового обов'язку відповідача сплачувати такі платежі, та не є визначальними в межах Закону №1105 щодо такого обов'язку. Перекладання з належної особи по сплаті капіталізованих платежів, на іншу - відповідача не уповноважену на це особу, є безпідставним.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по адміністративній справі № 2а/1270/9541/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар