Ухвала

від 27.02.2013 по справі 1570/3469/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р.Справа № 1570/3469/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СМ і КО" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202230 від 11 травня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ТОВ "СМ і КО" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкове повідомлення-рішення №0000202230 від 11 травня 2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000202230 від 11 травня 2012 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі ст.1 Закону України "Про державну податкову службу" є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, на підставі направлень від 19.03.2012 №000466/226, від 19.03.2012 №000467/227, від 04.04.2012 №000125/508, від 04.04.2012 №000126/509, згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2011 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до Наказу ДПІ, проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Направлення від 19.03.2012, від 04.04.2012 та копію наказу від 19.03.2012 вручено 29.03.2012 під розписку, за довіреністю, фінансовому директору TOB "См і Ко" Парфеновій О.В. та перевірку проведено з відома та в присутності директора TOB "См і Ко" Бруквач С.М. Вказане сторонами не заперечується.

За результатами перевірки складено акт №1233/22-3/32933080 від 24.04.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки, згідно з яким ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС встановлені порушення: п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 663625 грн., у тому числі в розрізі періодів: квітень 2011 року -325325 грн.; вересень 2011 року - 233783 грн., листопад 2011 року - 104518 грн. та п.п.14.1.54, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, ст..168 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2011 році на загальну суму 8046,75 грн. З висновками зазначеного акту, позивач не погодився та від підпису відмовився.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковою службою винесено податкове повідомлення-рішення №0000202230 від 11.05.2012 року, яким нараховане грошове зобов'язання за основним платежем 663626 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 84576 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту позивача належно оформленими податковими накладними.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №1233/22-3/32933080 від 24.04.2012 року, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні, та з огляду на положення ч.2 ст.71 КАС України обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а відтак всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

В Акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року TOB "СМ і КО" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 7 975 633 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено його завищення всього у сумі 663 625 грн., в тому числі: квітень 2011 року - 325325 грн., вересень 2011 року - 233783 грн., листопад 2011 року - 104518 грн. Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/потуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" показників з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року у загальній сумі 6 969 565 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання будівельних матеріалів; послуг субпідрядних організації; орендної плати та інших послуг, що безпосередньо пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства. TOB "СМ і КО"у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди відображено податок на додану вартість з вартості отриманих робіт, послуг від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 34827449), TOB "Тетрабудсервіс" (код за ЄДРПОУ 37508271), TOB "Инвесттехнагляд" (код за ЄДРПОУ 37401981), проте перевіркою встановлено відсутність на ТОВ "СМ і КО" документів, які б підтверджували фактичне отримання таких робіт та послуг (завдання на проектування; розроблення, погодження, затвердження та передачу проектів; наявності відповідних кваліфікаційних сертифікатів у виконавців проектів; фактичної підготовки письмових заяв для отримання сертифікату відповідності; інші дії (роботи, послуги), які виконуються відповідними фахівцями та у відповідності до вищевказаних законодавчих актів, які мали бути отримані від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" у відповідності з вимогам Закону України від 20 травня 1999 року N 687-XIV "Про архітектурну діяльність"(зі змінами та доповненнями) та Постанови Кабінету міністрів України від 8 жовтня 2008 p. N 923 (Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів). В результаті вищезазначеного порушення, позивачем було завищено податковий кредит у сумі 663625 грн.

Крім того, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС при дослідженні взаємовідносин з ТОВ "Інвесттехнагляд" посилається також на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №100/22-9/37401981, яким встановлені порушення з боку TOB "Інвесттехнагляд" та зроблено висновок, що за результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Інвесттехнагляд" при придбанні та продажу товарів, а правочини укладені ТОВ "Інвесттехнагляд" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Проте з вказаним висновками податкового органу погодитися не можна з огляду на таке.

В ході судового розгляду встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ТОВ "СМ і КО" та ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" укладено Договори на виконання будівельних робіт.

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Також встановлено, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За змістом п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні.

На підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені акти виконаних робіт.

Отже, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Як випливає з акту перевірки серед документів, які підтверджують реальність факту отримання будівельних послуг ТОВ "СМ і КО"від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" до перевірки надано договори на виконання будівельних робіт, форми КБ-3 - довідка про вартість виконаних підрядних робіт, КБ-2в - акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, та документи, що підтверджують перерахування грошових коштів, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентами та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Водночас колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача, що позивачем не підтверджені витрати на такі роботи та послуги у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували фактичне отримання таких робіт та послуг (завдання на проектування; розроблення, погодження, затвердження та передачу проектів; наявності відповідних кваліфікаційних сертифікатів у виконавців проектів; фактичної підготовки письмових заяв для отримання сертифікату відповідності; інші дії (роботи, послуги), які виконуються відповідними фахівцями та у відповідності до вищевказаних законодавчих актів, які мали бути отримані від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" у відповідності з вимогам Закону України 20 травня 1999 року N 687-XIV "Про архітектурну діяльність"(зі змінами та доповненнями) та Постанови Кабінету міністрів України від 8 жовтня 2008 p. N 923 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", оскільки як встановлено вище, надані ТОВ "СМ і КО" первинні документи підтверджують реальність факту отримання будівельних послуг підприємством від підприємств-контрагентів.

Разом з цим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За змістом п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При цьому вірними є доводи позивача про те, що висновки акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №100/22-9/37401981, яким встановлені порушення з боку TOB "Інвесттехнагляд" та зроблений висновок, що правочини укладені ТОВ "Інвесттехнагляд" є нікчемними, які хоча пов'язані з взаємовідносинами ТОВ "СМ і КО"з TOB "Інвесттехнагляд", але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства саме ТОВ "СМ і КО", оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Отже перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту позивача належно оформленими податковими накладними, які згідно з Актом перевірки, було проаналізовано відповідачем. Натомість, відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Поряд з цим, заперечуючи проти позову, податковий орган не надав доказів правомірності та обґрунтованості своїх дій щодо складання висновків, викладених в акті перевірки №1233/22-3/32933080 від 24.04.2012 року, в той час, як положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги податкового органу ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СМ і КО" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі № 1570/3469/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 04 березня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян