Постанова

від 23.09.2014 по справі 1570/3469/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3469/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ і КО» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202230 від 11.05.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ і КО» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202230 від 11.05.2012 року.

В судовому засіданні 16.09.2014 року представник позивача підтримав доводи заяви, але не заявив клопотань про вибування додаткових письмових доказів чи допиту свідків по цій справі. Представник відповідача в судове засідання прибув, але подав був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.144 т.2), але не з'явився в судове засідання без поважних причин, а тому суд на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України ухвалив рішення про розгляд з справи 23.09.2014 року в порядку письмового провадження за наявними в справі доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів України, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України по цій справі від 15.07.2014 року (а.с.116-117 т.2) були скасовані рішення судів попередніх інстанцій та справа направлена на новий розгляд, де суду першої інстанції необхідно встановити з огляду на положення частин 4 та 5 ст.11 КАС України фактичне виконання позивачем укладених ним угод с контрагентами та проаналізувати вже подані та нові письмові докази по цій справі.

Під час нового розгляду справи судом встановлено наступне:

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, на підставі направлень від 19.03.2012 №000466/226, від 19.03.2012 №000467/227, від 04.04.2012 №000125/508, від 04.04.2012 №000126/509, згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2011 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до Наказу ДПІ, проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1233/22-3/32933080 від 24.04.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки, згідно з яким ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС встановлені порушення: п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 663625 грн., у тому числі в розрізі періодів: квітень 2011 року -325325 грн.; вересень 2011 року - 233783 грн., листопад 2011 року - 104518 грн. та п.п.14.1.54, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, ст..168 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2011 році на загальну суму 8046,75 грн. З висновками зазначеного акту, позивач не погодився та від підпису відмовився (а.с.6-35 т.І).

На підставі зазначеного акту перевірки, податковою службою винесено податкове повідомлення-рішення №0000202230 від 11.05.2012 року, яким нараховане грошове зобов'язання за основним платежем 663626 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 84576 грн. (а.с.36 т.І).

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його скасування та задоволення позовних вимог TOB "СМ і КО" з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №1233/22-3/32933080 від 24.04.2012 року, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

В Акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року TOB "СМ і КО"задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 7 975 633 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено його завищення всього у сумі 663 625 грн., в тому числі: квітень 2011 року - 325325 грн., вересень 2011 року - 233783 грн., листопад 2011 року - 104518 грн. Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/потуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" показників з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року у загальній сумі 6 969 565 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання будівельних матеріалів; послуг субпідрядних організації; орендної плати та інших послуг, що безпосередньо пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства. TOB "СМ і КО"у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди відображено податок на додану вартість з вартості отриманих робіт, послуг від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 34827449), TOB "Тетрабудсервіс" (код за ЄДРПОУ 37508271), TOB "Инвесттехнагляд" (код за ЄДРПОУ 37401981), проте перевіркою встановлено відсутність на ТОВ "СМ і КО"документів, які б підтверджували фактичне отримання таких робіт та послуг (завдання на проектування; розроблення, погодження, затвердження та передачу проектів; наявності відповідних кваліфікаційних сертифікатів у виконавців проектів; фактичної підготовки письмових заяв для отримання сертифікату відповідності; інші дії (роботи, послуги), які виконуються відповідними фахівцями та у відповідності до вищевказаних законодавчих актів, які мали бути отримані від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" у відповідності з вимогам Закону України від 20 травня 1999 року N 687-XIV "Про архітектурну діяльність"(зі змінами та доповненнями) та Постанови Кабінету міністрів України від 8 жовтня 2008 p. N 923 (Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів). В результаті вищезазначеного порушення, позивачем було завищено податковий кредит у сумі 663625 грн.

Крім того, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС при дослідженні взаємовідносин з ТОВ "Інвесттехнагляд"посилається також на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №100/22-9/37401981, яким встановлені порушення з боку TOB "Інвесттехнагляд"та зроблено висновок, що за результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Інвесттехнагляд"при придбанні та продажу товарів, а правочини укладені ТОВ "Інвесттехнагляд"з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ТОВ "СМ і КО"та ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" укладено Договори на виконання будівельних робіт (а.с.88-90,128-130,164-166 т.І).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні.

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені акти виконаних робіт.

Окрім того, під час нового розгляду справи представником позивача надані додаткові письмові докази, які підтверджують фактичне виконання укладених договорів. Так, додатково надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт, реєстр виданих та отриманих податкових накладних з ПДВ, акти прийняття виконаних будівельних робіт відповідних податкових періодів, ліцензії контрагентів на право здійснення діяльності у сфері будівництва, свідоцтва про їх реєстрацію в якості платників ПДВ (а.с.5-167 т.3).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки (а.с.28 т.І) зазначено, що серед документів, які підтверджують реальність факту отримання будівельних послуг ТОВ "СМ і КО"від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" до перевірки надано договори на виконання будівельних робіт, форми КБ-3 - довідка про вартість виконаних підрядних робіт, КБ-2в - акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, та документи, що підтверджують перерахування грошових коштів, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентами та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання представника відповідача, що позивачем не підтверджені витрати на такі роботи та послуги у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували фактичне отримання таких робіт та послуг (завдання на проектування; розроблення, погодження, затвердження та передачу проектів; наявності відповідних кваліфікаційних сертифікатів у виконавців проектів; фактичної підготовки письмових заяв для отримання сертифікату відповідності; інші дії (роботи, послуги), які виконуються відповідними фахівцями та у відповідності до вищевказаних законодавчих актів, які мали бути отримані від ПП "Дніпрорембуд-Сервіс", TOB "Тетрабудсервіс", TOB "Инвесттехнагляд" у відповідності з вимогам Закону України 20 травня 1999 року N 687-XIV "Про архітектурну діяльність"(зі змінами та доповненнями) та Постанови Кабінету міністрів України від 8 жовтня 2008 p. N 923 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", оскільки як встановлено вище, надані ТОВ "СМ і КО"первинні документи підтверджують реальність факту отримання будівельних послуг підприємством від підприємств-контрагентів.

Водночас, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що висновки акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №100/22-9/37401981, яким встановлені порушення з боку TOB "Інвесттехнагляд" та зроблений висновок, що правочини укладені ТОВ "Інвесттехнагляд"є нікчемними, які хоча пов'язані з взаємовідносинами ТОВ "СМ і КО"з TOB "Інвесттехнагляд", але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства саме ТОВ "СМ і КО", оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що під час нового розгляду справи представником позивача надані додаткові письмові докази, що спростовують висновок податкового органу про безтоварність проведених ним господарських операцій з його контрагентами та представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність таких угод є помилковим, в зв'язку із чим, прийняті ним податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000202230 від 11.05.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.