Ухвала

від 27.11.2014 по справі 1570/3469/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/3469/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року по справі за позовом ТОВ «СМ і КО» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ і КО» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.05.2012 року №0000202230, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість загальною сумою 748 202 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження Товариством податку на додану вартість за квітень, вересень, листопад 2011 року на загальну суму 663 625грн. не відповідають фактичним обставинам справи та є неправомірними, оскільки, в порушення вимог чинного податкового законодавства, при проведенні перевірки податковим органом не досліджувались первинні документи Товариства, на підставі яких сформовано податковий кредит, а використано лише матеріали перевірок контрагентів позивача.

В свою чергу, Товариством податковий кредит сформовано відповідно до вимог чинного податкового законодавства, відображені в податковій звітності господарські операції мали реальний характер та підтверджені первинними документами, які надавались посадовим особам відповідача під час перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ і КО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість на 663 625 грн. у квітні, вересні та листопаді 2011 року;

- п.п.14.1.54, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, ст.168 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2011 році на загальну суму 8 046,75 грн.

За висновком податкового органу, Товариство у періоді, що перевірявся, безпідставно сформувало податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», TOB «Тетрабудсервіс», TOB «Инвесттехнагляд», оскільки до перевірки не надано документів, які б підтверджували фактичне отримання відображених у податковій звітності робіт та послуг, як то: завдання на проектування, розроблення, погодження затвердження та передачу проектів, наявність відповідних кваліфікаційних сертифікатів у виконавців проектів, фактичної підготовки письмових заяв для отримання сертифікату відповідності. Також податковий орган послався на акт перевірки TOB «Инвесттехнагляд» від 07.03.2012 року, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому зафіксовано факти відсутності реального здійснення операцій зазначеного суб'єкта господарювання при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

За наслідками перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року №0000202230, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість загальною сумою 748 202 грн., з яких за основним платежем - 663 626 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84 576 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Оскільки податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, а надані позивачем як під час перевірки так і в судовому засіданні первинні документи повною мірою підтверджують реальність господарських операцій позивача з зазначеними в акті перевірки контрагентами, прийняте ним податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ«СМі КО» та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», TOB «Тетрабудсервіс»,TOB «Инвесттехнагляд» укладено Договори на виконання будівельних робіт на об'єкті «Група житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту та паркінгом по вул.Малиновського, 53/55» № 01 від 21.04.2011 року, №1 від 01.09.2011 року та №1 від 01.09.2011 року відповідно.

На виконання умов договорів контрагентами позивача були складені акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), акти наданих послуг, довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), прибуткові, видаткові накладні, та виписані податкові накладні, які у встановленому законом порядку зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виданих податкових накладних. Суми за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період, що не заперечується у акті перевірки.

Оплата виконаних послуг була здійснена ТОВ «СМ і КО» шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», TOB «Тетрабудсервіс» та TOB «Инвесттехнагляд», про що свідчать банківські виписки, зазначені операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Крім цього позивачем до суду надано копії ліцензій: АВ №306126, виданої головою Одеської обласної державної адміністрації на здійснення будівельної діяльності ТОВ «СМ і КО» строком дії з 23.03.2007 року по 23.03.2012 року, АВ №445264, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, АГ № 575118, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ТОВ «Тетрабудсервіс» на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 22.03.2011 року по 22.03.2014 року, та АГ №573131, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією TOB «Инвесттехнагляд» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 25.01.2011 року по 25.01.2014 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, як вірно зазначили суди, такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у акті перевірки підставою для збільшення ТОВ «СМ і КО» грошових зобов'язань по господарським відносинам з TOB «Инвесттехнагляд» стала інформація, викладена в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року, в якому зафіксовано факти відсутності реального здійснення операцій зазначеного суб'єкта господарювання при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), а правочини укладені ТОВ «Інвесттехнагляд» з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Проте порушення контрагентами постачальниками товару, послуг податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару, послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Що стосується доводів податкового органу щодо відсутності у позивача завдання на проектування, розроблення, погодження затвердження та передачу проектів, наявність відповідних кваліфікаційних сертифікатів у виконавців проектів, фактичної підготовки письмових заяв для отримання сертифікату відповідності згідно з вимогами Закону України «Про архітектурну діяльність» та Постанови Кабінету міністрів України від 8 жовтня 2008 p. N 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», колегія суддів зазначає, що вказані документи не є документами податкової звітності, перелік яких наведено у з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

До того ж, зазначені в акті перевірки документи, які, начебто, не отримано позивачем від контрагентів, відповідно до вимог Закону України «Про архітектурну діяльність», мали бути та, відповідно, були, замовлені і отримані Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради за договором про спільну діяльність від 04.12.2006 року, укладеним з ТОВ «Ліберті Л».

Позивач, як Генпідрядник за договором від 10.11.2010 року, укладеним з ТОВ «Ліберті Л», зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи відповідно до проектної документації, переданої йому замовником.

Отже, а ні позивач, а ні його контрагенти, які виконували обумовлений в договорах підряду обсяг робіт як субпідрядники, не мали обов'язку виготовляти проектну документацію та вчиняти інші дії (роботи, послуги) у відповідності з вимогами Закону України «Про архітектурну діяльність».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року по справі за позовом ТОВ «СМ і КО» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В. Стас.