Постанова

від 06.03.2013 по справі 2а-9293/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року справа № 2а-9293/12/1370

11 год. 26 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

від позивача: Козленка С.О., Ніколаєнка С.А.,

від відповідача: Оленюк Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0001270801/8192 від 20.08.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0001270801/8192 від 20.08.2012 року за яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ПАТ «Миколаївцемент» у розмірі 1 549 058 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийняте на основі необґрунтованих висновків акту перевірки податкового органу з порушенням та довільним трактуванням норм Податкового кодексу України. Зокрема, Позивач зазначає про те, що ним включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при здійсненні операцій з імпорту вугілля правомірно та з чітким дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема, щодо визначення бази оподаткування, наявності права на податковий кредит, відповідності дати виникнення права на податковий кредит, включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів та підтвердження права на податковий кредит належним чином оформленими вантажними митними деклараціями. Щодо оподатковуваних операцій з контрагентом ТзОВ «Україна-трансервіс» вказує на те, що відсутність нарахувань податкового зобов'язання з податку на додану вартість постачальником у п'ятому ланцюгу постачання не може бути підставою для зменшення податкового кредиту ПАТ «Миколаївцемент», а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТзОВ «ІВМ Україна» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій. Крім того, Позивач зазначає, що усі суми податку на додану вартість, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями та іншими документами, що засвідчують факт придбання товарів (послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. З урахуванням викладеного, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки було встановлено завищення Позивачем податкового кредиту по операціям з придбання за березень та квітень 2012 року через те, що при оприбуткуванні імпортованого вугілля Позивачем мала б враховуватись первісна вартість, тобто вартість вугілля за договором з подальшим формуванням собівартості придбаних запасів. Перевищення митної вартості над договірною (фактурною) не може бути враховане при визначенні собівартості готової продукції, а тому суми перевищення виходять за межі оподатковуваних операцій платника». При цьому сума порушень розраховується як різниця між сумами податку на додану вартість, що розраховані від фактурної вартості та митної вартості імпортованого вугілля, зазначеного у вантажних митних деклараціях. Щодо інших порушень наведених в акті перевірки, зокрема щодо операцій з контрагентом ТзОВ «Україна-трансервіс» відображення Позивачем у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках із даним контрагентом не має достатніх підстав, оскільки податковий кредит контрагента не підтверджується податковими зобов'язаннями по постачальникам. Крім цього, Позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «ІВМ Україна» та як на підставу такого висновку покликається на нікчемність господарських операції ТзОВ «ІВМ Україна» з придбання товару від ТзОВ «Соло-25», що підтверджується відповідним актом перевірки. Відповідач зазначає, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, податкової звітності та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що, в свою чергу, свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових пояснень. Додатково пояснили, що господарські відносини між позивачем та контрагентами носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами, зокрема, податковими накладними,платіжними дорученнями, складськими документами, актами приймання - передачі наданих послуг, податковими накладними, тощо. Крім цього, на їх думку, зазначені документи повністю відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позовній заяві. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року та залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 (надалі - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено, що Позивачем в порушення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п.188.1 статті 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 статті 200, п.201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту на 1 541 002 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 8 056 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 227 247 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 1 313 775 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у квітні 2012 року на 1 549 058 грн.

На підставі акта перевірки № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 СДПІ ВПП у м. Львові прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001270801/8192 від 20.08.2012 року за яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ПАТ «Миколаївцемент» у розмірі 1 549 058 грн. (надалі - податкове повідомлення - рішення).

З акта перевірки вбачається, що в основу вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки податкового органу про безпідставне завищення податкового кредиту по наступним операціям:

1. завищено податковий кредит по операціям між компаніями MIR Trade AG company (Швейцарія) та ПАТ «Миколаївцемент», з придбання вугілля всього на суму 1 313 755 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 390 495 грн., квітень 2012 року на суму 923 260 грн.;

2. завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Україна-трансервіс» всього в сумі 123 493,44 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 123 493,44 грн.;

3. завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «ІВМ-Україна» всього в сумі 103 754,00 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 103 754,00 грн.

З вказаними висновками суд не погоджується з огляду на таке.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з MIR Trade AG company, суд встановив наступне.

Між ПАТ «Миколаївцемент» та Компанією MIR Trade AG company (Швейцарія) 21.12.2010 було укладено контракт № 14 МТ/2011 купівлі-продажу відповідно до якого остання зобов'язується продати а ПАТ «Миколаївцемент» купити вугілля кам'яного бутуміознаного коксівного непіломерованого марки ССОМШ.

Згідно з умовами вказаного контракту з урахуванням доповнень №1 від 21.12.2010, №2 від 01.02.2011, №3 від 03.11.2011, №4 від 19.01.2011, №5 від 01.03.2012, №6 від 01.03.2012 на період відвантаження вугілля 2012 рік умови поставки - DAF ст. Суземки російсько - український кордон або DAF ст. Соловей російсько-український кордон. Вантажоодержувач - ПАТ «Миколаївцемент».

На виконання укладеного контракту за період березень-квітень 2012 року компанією MIR Trade AG company реалізовано на ПАТ «Миколаївцемент» вугілля бітуміозне коксівне неагломероване марки ССОМШ в загальній кількості 14993, 8 тон. Згідно наданих позивачем транспортних документів відправником даного вугілля виступав ОАО «Черніговец» (Росія). Вказані обставини підтверджуються актом перевірки та не заперечуються відповідачем.

Так, як випливає з акта перевірки (арк. 15) перевіркою встановлено , що згідно виставлених компанією MIR Trade AG company рахунків - фактур та ВМД - загальна фактурна вартість обсягу імпортованого вугілля становить 11 390 045 грн.

В свою чергу, в акті перевірки вказується на те що митна вартість даного обсягу вугілля визначена митним органом становить 17 958 823 грн., а податок на додану вартість сплачений позивачем при розмитненні вказаного обсягу вугілля з митної вартості відображений у складі податкового кредиту в загальній сумі 3 591 764, 52 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 1 105 480, 66 грн., та квітень 2012 року в сумі 2 486 283, 86 грн. Різниця між митною та фактурною вартістю згідно вантажних митних декларацій складає 6 568 778 грн., а сума податку на додану вартість, розрахована з цієї різниці складає 1 313 755 грн.

На думку відповідача, при оприбуткуванні імпортованого вугілля ПАТ «Миколаївцемент» мала б враховуватись первісна вартість, тобто вартість вугілля за договором з подальшим формуванням собівартості придбаних запасів. Перевищення митної вартості над договірною (фактурною) не може бути враховане при визначенні собівартості готової продукції, а тому суми перевищення виходять за межі оподатковуваних операцій платника». При цьому сума порушень розраховується як різниця між сумами ПДВ, що розраховані від фактурної вартості та митної вартості імпортованого вугілля, зазначеного у вантажних митних деклараціях.

В акті перевірки відповідач вказує на те, що при оприбуткуванні імпортованого вугілля ПАТ «Миколаївцемент» мала б враховуватися первісна вартість, тобто вартість вугілля за договором з подальшим формуванням собівартості придбаних запасів.

Викликані в судове засідання свідки, посадові особи відповідача які проводили перевірку - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підтвердили викладене в акті перевірки та покази останніх співпадають з обставинами викладеними в акті відповідача.

Однак, такі висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Спірні відносини стосуються вартості, яка повинна використовуватися позивачем при оприбуткуванні імпортованого вугілля - договірна вартість, тобто вартість вугілля за договором чи митна, визначена митним органом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 ПКУ «База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом».

Згідно до абз. 1 пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

В свою чергу, митна вартість імпортованих товарів, критерії її визначення встановлюються вимогами розділу III Митного кодексу України, контроль за визначенням якої покладається на Митну службу України.

Позивачем надано копію Рішення Львівської митниці від 15.03.2012р. № 2009000003/2012/800089/2 про визначення митної вартості товарів, щодо визначення митної вартості імпортованого вугілля за контрактом № 14 МТ/2011 від 21.12.2010р.

Крім цього, позивачем надано копію запиту ПАТ «Миколаївцемент» на Львівську митницю від 15.01.2013 № 06868 та копію листа відповіді Львівської митниці від 28.01.2013 № 81/45-1135 про підтвердження списання депозитного рахунку ПАТ «Миколаївцемент» сум податку на додану вартість при ввезенні вугілля згідно зазначених номерів вантажних митних декларацій у розмірі 3 591 764 грн. та перерахування вказаної суми до бюджету.

Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України платникам податку надається право на податковий кредит при здійсненні операцій з «придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з вимогами абзацу 4 пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу»

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПКУ встановлено: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

На підставі наданих документів судом встановлено та не заперечується відповідачем те, що всі суми податку на додану вартість, які були позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди по операціям з імпорту вугілля та на виконання вимог абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПКУ, підтверджені належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.

Відповідачем надано та судом досліджено копії вантажних митних декларацій, прибуткових складських ордерів на оприбуткування вугілля на склад , рахунки «MIR Trade AG», копії дорожніх відомостей, відомостей вагонів по поставці вугілля, акти залізниці, документи брокерського обслуговування за березень та квітень 2012 року.

Згідно з поясненнями представників позивача імпортоване вугілля використовується ПАТ «Миколаївцемент» у межах господарської діяльності в технологічному циклі виготовлення цементу в якості палива для печей та що зазначено безпосередньо в імпортних вантажних митних деклараціях при розмитненні вугілля, а саме в графі 31 вантажних митних декларацій: «Призначене для використання як паливо при виробництві цементу (для спалювання в печах)».

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з дотриманням наступних вимог податкового законодавства:

- щодо визначення бази оподаткування при митному оформлені вугілля проводилось за договірною вартістю, але не нижче митної (п.188.1 ст.188 та п.190.1 ст.190 ПКУ);

- щодо наявності права на податковий кредит (п.198.1 ст.198 ПКУ);

- щодо відповідності дати виникнення права на податковий кредит (п.198.2 ст.198 ПКУ);

- щодо включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів у зв'язку придбанням товарів по імпорту, що використовуються в межах господарської діяльності (п.198.3 ст.198 ПКУ);

- щодо підтвердження права на податковий кредит належним чином оформленими вантажними митними деклараціями (п.198.6 ст.198 ПКУ).

Крім того, суд не може взяти до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем документів, щодо формування собівартості придбаного вугілля та обліку списання вартості вугілля на виробництво виходячи із наступного.

Позапланова перевірка, за результатами якої Відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проводилась на підставі вимог підпункту 78.1.7. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, абзацом 1 якого податковим органам надається право на проведення позапланової документальної перевірки у випадку коли: «платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.»

Однак, у відповідності до вимог абзацу 2 вищезазначеного підпункту ПКУ «Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;»

Таким чином, предметом зазначеної перевірки не були питання правильності визначення собівартості придбаного вугілля та списання його на витрати, оскільки дані питання відносяться до питань визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у відповідності до вимог розділу 3 ПКУ. Предметом перевірки були виключно питання правильності формування від'ємного значення в деклараціях з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, у Відповідача не було законних підстав вимагати надання документів, які не відносились до предмету перевірки.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п.188.1 статті 188, п. 198.1, п. 198.3, статті 198 Податкового кодексу України стосовно формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплаченої позивачем при митному оформленні вугілля, що ввозився на митну територію України за контрактом з Компанією MIR Trade AG company (Швейцарія), не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Україна-трансервіс», суд встановив наступне.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 200.6 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VІ, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит всього в сумі 123 493,44 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 123 493,44 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з отриманням позивачем послуг у ТзОВ «Україна-трансервіс».

Так, як випливає з акта перевірки перевіркою встановлено, що податковий кредит позивача сформований у січні 2012 року в частині податку на додану вартість в розмірі 123 493. 44 грн. згідно податкових накладних ТзОВ «Україна-трансервіс» за січень 2012 року підлягає зменшенню, оскільки суми податку на додану вартість по ланцюгах постачання не відображено у податкових зобов'язаннях та реєстрах виданих податкових накладних продавця ТзОВ «Зінбаг» (ЄДРПОУ 37729080).

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначає про те, що відображення ПАТ «Миколаївцемент» у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість частково в розмірі 123 493,44 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Україна-трансервіс» за період січень 2012 року не має достатніх підстав, оскільки податковий кредит ТзОВ «Україна-трансервіс» у вказаному обсязі не підтверджується податковими зобов'язаннями по задекларованих контрагентах , а саме у січні 2012 року податковий кредит ТзОВ «Україна-трансервіс» задекларований у обсязі в сумі 123 493,44 грн. від контрагента ТзОВ «Білпроперті стайл». В свою чергу, податковий кредит ТзОВ «Білпроперті стайл» задекларований від єдиного постачальника ТзОВ «Лідерпромпостач», яким в свою чергу одержано та сформовано податковий кредит, що непідтверджений податковими зобов'язаннями єдиним постачальником ТзОВ «Зінбаг», що на думку, відповідача свідчить про відсутність достатніх підстав для формування податкового кредиту по ланцюгу постачання.

Такий висновок податкового органу ґрунтується виключно на аналізі деталізованої інформації по платниках ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України за січень 2012 року (дата звірки 13.03.2012 та 15.06.2012) в ході якої встановлено те, що податковий кредит ТзОВ «Зінбаг» становить 0 грн. та податкові зобов'язання ТзОВ «Зінбаг» становлять 0 грн. за результатами поданого Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за січень 2012 року без деталізації по покупцях.

Крім цього, відповідач вважає проміжок часу між укладенням договору та виконанням робіт недостатнім для виконання таких робіт.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про те, що існують достатні підстави для висновку щодо нереальності здійснених в обсязі та часі господарських операцій ТзОВ «Україна-трансервіс» за січень 2012 року, тому встановлено що підприємство проводило транзитні фінансові операції спрямовані на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема через посередників з метою штучного формування податкового кредиту , та не мають реального товарного характеру.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено судом між позивачем та ТзОВ «Україна-трансервіс» 27.01.2012 року було укладено договір № MYK/IS/12/01-05, згідно з яким Замовник доручає а Підрядник зобов'язується виконати роботи по перевезенню гірничої породи на Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент» згідно з технічним завданням, яке є невід'ємною частиною договору.

Ціна, обсяги робіт , порядок розрахунків та інші умови погоджено сторонами в договорі який досліджувався в судових засіданнях.

На підтвердження фактичного виконання робіт, визначеного договором, позивачем надано копії актів прийому робіт № 1 та № 2 від 31.01.12 за договором між ТзОВ «Україна-трансервіс» та ПАТ «Миколаївцемент» від 27.01.2012 № MYK /IS/12/01-05.

Наведені акти актів прийому робіт містять усі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 п.2 вказаного Положення).

Розрахунки між ТзОВ «Україна-трансервіс» та ПАТ «Миколаївцемент» здійснювались у безготівковій формі, оплата за виконані роботи проведена повністю, що підтверджено платіжними дорученнями з відмітками обслуговуючого банку які було досліджено в судовому засіданні.

На виконання вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ТзОВ «Україна-трансервіс» відповідно до здійснених операцій, згідно умов договору, виписані податкові накладні, що містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи. Крім цього, позивачем надано квитанції реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, позивач та ТзОВ «Україна-трансервіс» були зареєстровані як юридичні особи та булу платниками податку на додану вартість.

Також, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість позивачем та ТзОВ «Україна-трансервіс» чи контрагентів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Суд також, звертає увагу на те, що позивачем в акті перевірки не вказано на обставини недійсності чи нікчемності укладених угод як позивачем так і контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки ТзОВ «Україна-трансервіс» (ЄДРПОУ 37949839), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, місцезнаходження вул. Лугова, 13 оф. 202, м. Київ, 26.10.2011 р. за № 15711, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.12.2011 р. № 200014668, індивідуальний податковий номер - 379498326542.

Крім іншого, з метою доведення реальності наданих послуг та використання останніх в господарській діяльності позивачем надано, наступні докази.

Копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно по будівлям цеху по видобутку вапняку і приготування грубо меленого шламу, копію спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Миколаївцемент» № 881 від 26.05.1997 року по Добрянському родовищу, копія акта про надання гірничого відводу № 2102 від 29.05.12.

Також надано позивачем та досліджено судом повний перелік основних засобів по Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент».

Крім цього, судом досліджено технологічний регламент подрібнення вапняку дробаркою «Макрум» по технологічним лініям, витяги з проекту гірничих робіт, витяги з техпаспортів молоткової дробарки, млинів які використовуються в технічному процесі видобування, подрібнення, транспортування сировини для виготовлення цементу.

Вказані докази в сукупності доводять наявність основних фондів, в т.ч. обладнання, необхідного для забезпечення виробництва в процесі якого виникає необхідність видобутку та перевезення сировини, а також наявності родовища та кар'єру.

Враховуючи те, що як встановлено в ході судових засідань основним видом діяльності підприємства є виробництво цементу, основною сировиною для виробництва якого є вапняк, відповідно добування та перевезення останнього є необхідною умовою виробництва в цілому.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо виконання робіт по перевезенню гірничої породи на Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент».

Щодо покликання відповідача на обставину недостатності часового проміжку для проведення робіт, суд звертає увагу на те, що ні з акта перевірки, ні з пояснень представників та свідків не наведено доказів на підтвердження такого висновку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також, акт перевірки не містить посилання на наявність та/або відсутність у ТзОВ «Україна-трансервіс» та контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, приміщень, транспорту та іншого , що відповідно не було досліджено під час перевірки .

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операцій виконання робіт по перевезенню гірничої породи на Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента робіт, послуг на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Спростовуючи правомірність формування податкового кредиту при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Україна-трансервіс», відповідачем зроблено посилання на результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України за січень 2012 внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо нереальності здійснених в обсязі та часі господарських операцій ТзОВ «Україна-трансервіс» за січень 2012 року, тому встановлено що підприємство проводило транзитні фінансові операції спрямовані на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема через посередників з метою штучного формування податкового кредиту , та не мають реального товарного характеру.

Однак, такі доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавств України не пов'язується право платника податку на податковий кредит в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу операцій. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товарів (робіт, послуг)) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів по ланцюгу до кінцевого виробника. Право платника податків на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а можуть ґрунтуватись лише на належних та достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено жодного належного доказу на обґрунтування нереальності господарських операцій по всьому ланцюгу товарообігу.

Крім того, п.п. 4.1.4 п. 4.1 Податкового кодексу України, встановлена презумпція правомірності рішень платника податку. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованими платником податків правомірно, до тих пір, поки не буде встановлено інше.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій не доводять правомірності зменшення позивачу у зв'язку з цим суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи із змісту п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.6 ст. 201 Податкового кодексу України стосовно формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ «Україна-трансервіс», не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «ІВМ-Україна», суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ « ІВМ- Україна» 03.11.2011 р. укладено Договір поставки № МЦ -278621/11 згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах вказаних у договорі. Предметом договору є постачання товару: піддони дерев'яні нові та вживані вантажопід'ємністю 2 т, деревина -хвойні, І,ІІ сорт.

Як вбачається з 7.1 вказаного Договору поставки продукції, поставка здійснюється на умовах DDP м. Миколаїв, за правилами (ІНКОТЕРМС 2000), що означає, що Продавець здійснює поставку Покупцю товару, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Поставка піддонів відбувалась на підставі видаткових накладних, які були предметом дослідження в судовому засіданні.

По факту придбання позивачем піддонів дерев'яних у ТзОВ « ІВМ- Україна», останнім виписано податкові накладні у січні 2012 року та які були предметом дослідження під час перевірки ДПІ та відображені в акті перевірки (ар. перевірки 28-29) з яких вбачається, що позивач у вищезгаданих податкових періодах придбавав у вказаного контрагента піддони дерев'яні.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, поставлені позивачу піддони дерев'яні приймалися комірником на підставі актів на прийом ТМЦ, складувались на території Підприємства та проводились бухгалтерією по факту їх поставки.

Дані обставини підтверджуються в тому числі актами на прийом ТМЦ, що досліджені в судовому засіданні.

Розрахунки за поставлений товар Підприємством проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, по факту проведення оплат з відмітками банку.

Крім цього, позивачем в підтвердження реальності та товарності операцій по поставці товару надано видаткові накладні ТзОВ «ІВМ Україна» , прибуткові ордери, прибуткові складські ордери на оприбуткування піддонів від ТзОВ «ІВМ Україна» , товарно-транспортні накладні ТзОВ «ІВМ Україна» на перевезення піддонів.

Також, судом досліджено надані позивачем документи , щодо наявності обладнання, устаткування та процесів в яких використовувався придбаний товар, а саме декларації про готовність об'єкта до експлуатації по системі палетизації та пакування цементу та витягу з інструкції пакувальної машини по палетизації цементу з яких випливає необхідність використання піддонів для виробництва фасованого цементу та його палетизації та доводить необхідність придбання позивачем таких товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Доводи відповідача, щодо ненадання позивачем підтверджуючих документів, спростовується тим, що в Акті перевірки при проведенні перевірки позивача, досліджувались договори та первинні документи і здійснено їх докладний опис.

Суд також звертає увагу на те, що висновок відповідача про неможливість реального виконання ТзОВ « ІВМ- Україна» зобов'язань за договором поставки № МЦ -278621/11 від 03.11.2011 з огляду на відсутність для цього виробничих потужностей та трудових ресурсів а, відтак, і про безтоварність операцій з ТзОВ «Соло-25», ґрунтується виключно на акті ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 160/22-40/32970562 від 03.06.2012 та результатах співставлення податкової звітності.

В судовому засіданні в якості свідків допитано посадових осіб відповідача, які проводили перевірку - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, покази яких збігаються з обставинами викладеними в акті відповідача. Додатково пояснили, що висновок базувався виключно на акті перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 160/22-40/32970562 від 03.06.2012р. і жодні документи, які стосуються господарських операцій між позивачем ТзОВ «ІВМ - Україна» не вимагались і не досліджувались.

В свою чергу, вказаний акт перевірки не містить відомостей що стосуються правочину між позивачем та ТОВ «ІВМ Україна», та жодних підстав, які б вказували на нікчемність правочину між позивачем та ТзОВ « ІВМ- Україна».

Суд звертає увагу на те, що Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 за N 742/11/13-11 зазначено про те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «ІВМ Україна» та останнього з його контрагентами договорів через ознаки нікчемності в операцій контрагента, спростовується також тим, що суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців та третіх осіб на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби.

Крім того актом перевірки ТОВ «ІВМ Україна» підтверджено повну відповідність податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «ІВМ Україна» за січень 2012 року податковому кредиту задекларованому ПАТ «Миколаївцемент» по взаємовідносинам з ТОВ «ІВМ Україна» за січень 2012 року.

Суд дійшов висновку, що подані позивачем до перевірки та досліджені судом документи свідчать, що вказаний вище товар був реалізований позивачу. Судом встановлено факт отримання позивачем товарів від ТзОВ «ІВМ Україна» яке на момент здійснення господарської діяльності з позивачем не мало ознак фіктивності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ « ІВМ- Україна», доведено факт придбання товару, який як доведено позивачем, призначений для пакування цемента, а отже, необхідний позивачу в господарській діяльності, оскільки одним із основних видів діяльності, який позивач здійснював - це виробництво цементу, що встановлено та не заперечується відповідачем.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують обставину щодо здійснення поставки позивачу товару та надання послуг, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Порядок і особливості нарахування податку на додану вартість на час здійснення зазначених вище господарських операцій регулювались Податковим кодексом України з відповідними змінами та доповненнями. Пунктом 14.1.181. Податкового кодексу України (надалі ПК України) передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ПК України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. (п.201.8. ПК України) Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (п.201.10. ПК України) Обов'язкові реквізити податкової накладної передбачені п.201.1. ПК України.

Необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

На час укладення та виконання договорів контрагент позивача ТзОВ « ІВМ- Україна», мало всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ « ІВМ- Україна»не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

В Акті перевірки від 08.12.2011р. №4627/23-2/31588854 відповідачем не наведено жодної з ознак фіктивної діяльності суб'єкта господарювання - ТзОВ « ІВМ- Україна», які вказані в ст.55-1 Господарського кодексу України. У випадку наявності таких ознак згідно вказаної статті ГК України, наведене є лише підставою для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними та наведене не тягне за собою визнання нікчемними усіх договорів з такими суб'єктами господарювання.

Також, суд зазначає, що згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому ймовірне порушення контрагентами позивача податкового законодавства не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України по взаєморозрахунках з ТзОВ «ІВМ-Україна», не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Крім цього, судом враховано при розгляді справи постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 24.09.2012 по справі про адміністративне правопорушення № 1313/2952/2012 відповідно до якої судом закрито провадження за відсутності події та складу правопорушення за ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за актом перевірки № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 СДПІ ВПП у м. Львові, висновки якого є предметом оскарження за даною адміністративною справою.

З огляду на наведене, податкове повідомлення - рішення № 0001270801/8192 від 20.08.2012 року за яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ПАТ «Миколаївцемент» у розмірі 1 549 058 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0001270801/8192 від 20.08.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» судовий збір у розмірі 2146 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 11 березня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик