Ухвала

від 25.06.2015 по справі 2а-9293/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 876/6008/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Сапіги В.П., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Марченка О.І.

відповідача по справі: представника Юрченка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001270801/8192 від 20.08.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (далі - ПАТ «Миколаївцемент») в жовтні 2013 року звернулося з позовом в суд до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001270801/8192 від 20.08.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при здійсненні операцій з імпорту вугілля правомірно та з чітким дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема, щодо визначення бази оподаткування, наявності права на податковий кредит, відповідності дати виникнення права на податковий кредит, включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів та підтвердження права на податковий кредит належним чином оформленими вантажними (митними) деклараціями. Щодо оподатковуваних операцій з контрагентом ТзОВ «Україна-трансервіс» вказує на те, що відсутність нарахувань податкового зобов'язання з податку на додану вартість постачальником у п'ятому ланцюгу постачання не може бути підставою для зменшення податкового кредиту ПАТ «Миколаївцемент», а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТзОВ «ІВМ Україна» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що усі суми податку на додану вартість, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними і платіжними дорученнями та іншими документами, що засвідчують факт придбання товарів (послуг) і підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року в справі №2а-9293/12/1370 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року в справі №2а-9293/12/1370 та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході проведення перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту по операціях з придбання вугілля за березень та квітень 2012 року через те, що при оприбуткуванні імпортованого вугілля позивачем мала б враховуватись первісна вартість, тобто вартість вугілля за договором з подальшим формуванням собівартості придбаних запасів. Перевищення митної вартості над договірною (фактурною) не може бути враховане при визначенні собівартості готової продукції, а тому суми перевищення виходять за межі оподатковуваних операцій платника. При цьому сума порушень розраховується як різниця між сумами податку на додану вартість, що розраховані від фактурної вартості та митної вартості імпортованого вугілля, зазначеного у вантажних митних деклараціях. Щодо інших порушень наведених в акті перевірки, зокрема, щодо операцій з контрагентом ТзОВ «Україна-трансервіс», відображення позивачем у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках із цим контрагентом не має достатніх підстав, оскільки податковий кредит контрагента не підтверджується податковими зобов'язаннями по постачальниках. Крім цього, позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «ІВМ Україна», та як на підставу такого висновку покликається на нікчемність господарських операції ТзОВ «ІВМ Україна» з придбання товару від ТзОВ «Соло-25», що підтверджується відповідним актом перевірки. Відповідач зазначає, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, податкової звітності та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що, в свою чергу, свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року та залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 (надалі - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п.188.1 статті188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 статті 200, п.201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту на 1 541 002 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 8 056 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 227 247 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту на 1 313 775 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у квітні 2012 року на суму 1 549 058 грн.

На підставі акта перевірки № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 року, СДПІ ВПП у м. Львові прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001270801/8192 від 20.08.2012 року за яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ПАТ «Миколаївцемент» у розмірі 1 549 058 грн.

З акта перевірки вбачається, що в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки податкового органу про безпідставне завищення податкового кредиту по наступним операціям:

1. завищено податковий кредит по операціях між компаніями MIR Trade AG Сompany (Швейцарія) та ПАТ «Миколаївцемент», з придбання вугілля всього на суму 1 313 755 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 390 495 грн., квітень 2012 року на суму 923 260 грн.;

2. завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Україна-трансервіс» всього в сумі 123 493,44 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 123 493,44 грн.;

3. завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «ІВМ Україна» всього в сумі 103 754,00 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 103 754,00 грн.

ПАТ «Миколаївцемент» (Покупець) 21.12.2010 укладено з Компанією «MIR Trade AG», Aппенцель, Швейцарія (Продавець) контракт за № 14-МТ/2011 на поставку енергетичного вугілля марки ССОМШ виробництва ЗАО «Черниговец» (Росія, Кемеровська область).

На виконання укладеного контракту за період березень - квітень 2012 року компанія «MIR Trade AG», (Aппенцель, Швейцарія), реалізовано ПАТ «Миколаївцемент» вугілля кам'яне бутуміозне коксівне неагломероване марки ССОМШ в загальній кількості 14 993,8 тон. Згідно наданих до перевірки рахунків фактур, та документів на залізничні перевезення відправником даного вугілля виступав ОАО «Черниговец» (Росія, Кемеровська область).

Перевіркою встановлено, що згідно виставлених компанією «MIR Trade AG» фактур та вантажно-митних декларацій - загальна фактурна вартість вказаного обсягу імпортованого вугілля становить 11 390 045 грн.

Проте, митна вартість даного обсягу вугілля визначена митним органом становить 17 958 811 грн., що на 6 568 777,4 грн. перевищує заявлену фактурну вартість.

Згідно представлених ПАТ «Миколаївцемент» до перевірки вантажно-митних декларацій, реєстрів одержаних податкових накладних та декларацій з ПДВ за березень - квітень 2012 року встановлено, що податок на додану вартість сплачений підприємством при розмитненні вказаного обсягу вугілля з митної вартості відображеній у складі податкового кредиту в загальній сумі 3 591 764,52 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 1 105 480,66 грн. та квітень 2012 року в сумі 2 486 283,86 грн.

Різниця в сумі ПДВ між митною та фактурною вартістю згідно вище перелічених ВМД складає 1 313 755 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом».

Згідно до абз. 1 пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

В свою чергу, митна вартість імпортованих товарів, критерії її визначення встановлюються вимогами розділу III Митного кодексу України, контроль за визначенням якої покладається на Митну службу України.

Позивачем надано копію Рішення Львівської митниці від 15.03.2012р. № 2009000003/2012/800089/2 про визначення митної вартості товарів, щодо визначення митної вартості імпортованого вугілля за контрактом № 14 МТ/2011 від 21.12.2010р.

Крім цього, позивачем надано копію запиту ПАТ «Миколаївцемент» на Львівську митницю від 15.01.2013 № 06868 та копію листа відповіді Львівської митниці від 28.01.2013 № 81/45-1135 про підтвердження списання з депозитного рахунку ПАТ «Миколаївцемент» сум податку на додану вартість при ввезенні вугілля згідно зазначених номерів вантажних митних декларацій у розмірі 3 591 764 грн. та перерахування вказаної суми до бюджету.

Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України платникам податку надається право на податковий кредит при здійсненні операцій з «придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з вимогами абзацу 4 пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податком на додану вартість оподатковуються ввезені товари з-за меж митного кордону України в режимі імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду, за умови їх підтвердження вантажно-митними деклараціями.

На підставі наданих документів судом встановлено та не заперечується відповідачем те, що всі суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди по операціях з імпорту вугілля та на виконання вимог абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПКУ, підтверджені належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.

Згідно з поясненнями представників позивача імпортоване вугілля використовується ПАТ «Миколаївцемент» у межах господарської діяльності в технологічному циклі виготовлення цементу в якості палива для печей та що зазначено безпосередньо в імпортних вантажних митних деклараціях при розмитненні вугілля, а саме в графі 31 вантажних митних декларацій: «Призначене для використання як паливо при виробництві цементу (для спалювання в печах)».

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість визначені з митної вартості товару.

Крім того, по взаємовідносинах з контрагентами позивача - Україна-трансервіс» і ТзОВ «ІВМ Україна» та формування з цих операцій податкового кредиту, відповідач посилається на нікчемність господарських операцій та неправомірність включення ПДВ до податкового кредиту.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

Установлення факту недійсності, в тому числі, нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Україна-трансервіс» 27.01.2012 року було укладено договір № MYK/IS/12/01-05, згідно з яким Замовник доручає а Підрядник зобов'язується виконати роботи по перевезенню гірничої породи на Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент» згідно з технічним завданням, яке є невід'ємною частиною договору. На виконання умов цього договору, ТзОВ «Україна-трансервіс» в періоді, що перевірявся, надано ПАТ «Миколаївцемент» акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) та податкові накладні.

В ході проведення перевірки ПАТ «Миколаївцемент» встановлено, що за період січень 2012 року, підприємством сформовано податковий кредит від ТзОВ «Україна-трансервіс» в розмірі ПДВ 294 651,42 грн.

Відповідно до баз даних ДПС України, податкової звітності ТзОВ «Україна-трансервіс» за період січень 2012 року, підприємством проведено операції з придбання товарів (робіт, послуг) та сформовано податковий кредит всього в сумі ПДВ 280 660,38 грн. в тому числі від ТзОВ «Білдпроперті стайл» (код ЄДРПОУ - 37727607, ДПІ у Шевченківському p-ні м.Києва ДПС, стан платника - «платник податків за основним місцем обліку»), на суму 617 467,20 грн., крім того ПДВ 123 493,44 грн.

В свою чергу, ТзОВ «Білдпроперті стайл» сформовано податковий кредит в повному обсязі від єдиного постачальника ТзОВ «Лідерпромпостач» (ЄДРПОУ 37118701, перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському p-ні м.Києва ДПС, стан платника - «платник податків за основним місцем обліку») в сумі ПДВ 1 117 973,20 грн.

При аналізі деталізованої інформації по платнику ПДВ ТзОВ «Лідерпромпостач», останній сформував податковий кредит в повному обсязі від єдиного постачальника ТзОВ «ЗІНБАГ» (стан платника - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження», вид діяльності - рекламна діяльність) в сумі ПДВ 25 262 461,32 грн.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією встановлено, що у відповідності до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2012 року в розрізі контрагентів (за датою звірки 15.06.2012 року) податковий кредит ТзОВ «ЗІНБАГ» становить 0 грн. та податкові зобов'язання ТзОВ «ЗІНБАГ» становлять 0 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження фактичного виконання робіт, визначеного договором, позивачем надано копії актів прийому робіт № 1 та № 2 від 31.01.12 за договором між ТзОВ «Україна-трансервіс» та ПАТ «Миколаївцемент» від 27.01.2012 № MYK /IS/12/01-05.

Наведені акти прийому робіт містять усі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 п.2 вказаного Положення).

Розрахунки між ТзОВ «Україна-трансервіс» та ПАТ «Миколаївцемент» здійснювались у безготівковій формі, оплата за виконані роботи проведена повністю, що підтверджено платіжними дорученнями з відмітками обслуговуючого банку які було досліджено в судовому засіданні.

На виконання вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ТзОВ «Україна-трансервіс» відповідно до здійснених операцій, згідно умов договору, виписані податкові накладні, що містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи. Крім цього, позивачем надано квитанції реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, позивач та ТзОВ «Україна-трансервіс» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

З метою доведення реальності наданих послуг та використання останніх в господарській діяльності позивачем надано крім інших доказів, копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно по будівлям цеху по видобутку вапняку і приготування грубо меленого шламу, копію спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Миколаївцемент» № 881 від 26.05.1997 року по Добрянському родовищу, копія акта про надання гірничого відводу № 2102 від 29.05.12.

Позивачем надано суду повний перелік основних засобів по Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент».

На думку суду апеляційної інстанції, вказані докази в сукупності доводять наявність основних фондів, в т.ч. обладнання, необхідного для забезпечення виробництва в процесі якого виникає необхідність видобутку та перевезення сировини, а також наявності родовища та кар'єру.

Крім того, 01.11.2011 року ПАТ «Миколаївцемент» укладено договір поставки з ТзОВ «ІВМ Україна». Предметом договору є постачання товару: піддони дерев'яні нові та вживані вантажопід'ємністю 2 т, деревина - хвойні, І,ІІ сорт.

На виконання умов вищевказаного договору, ТзОВ «IBM Україна» реалізовано у січні 2012 році ПАТ «Миколаївцемент» продукцію на загальну суму 664 524,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 110 755,00 грн.

Згідно одержаних податкових накладних, виписаних ТзОВ «IBM Україна», ПАТ «Миколаївцемент» віднесено до складу податкового кредиту із занесенням в реєстр одержаних податкових накладних з відображенням у Додатку № 5 Податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року ПДВ в сумі 103 754,00 грн., у відповідності до поставок, що проведені в січні 2012 року.

Згідно розділу 3.1.1 акта позапланової перевірки ТзОВ «ІВМ Україна» від 03.06.2012 року №160/22-40/32970562, ТзОВ «ІВМ Україна» задекларувало податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 132 582 грн.

На формування показників податкових зобов'язань вплинуло здійснення операцій з реалізації на митній території України євро піддонів 1 сорту, піддонів дерев'яних (1200х1000) та піддонів (1200х1000).

До перевірки по взаємовідносинах з ТзОВ «Соло-25» представлено договір купівлі-продажу товарів від 03.01.2012 року, укладений між ТзОВ «Соло-25» та ТзОВ «IBM Україна».

На виконання вищевказаних умов договору, ТзОВ «IBM-Україна» отримано від ТзОВ «Соло» продукцію на загальну суму 643 041,00 грн., оплата не здійснювалась.

В бухгалтерському обліку згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 TзOB «ІВМ- Україна» станом на 01.01.2012р. перед ТзОВ «Соло-25» немає заборгованості. Станом на 31.01.2012р. обліковує кредиторську заборгованість перед ТзОВ «Соло-25» на загальну суму 643 041,00 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено відповідачу від 18.06.2012 №2846/7/22-40 «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соло-25» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.01.2011 по 30.04.2012 року, і яким встановлено порушення ТзОВ «Соло-25» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та п.1, п.5 ст.203, п. 1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТзОВ «Соло-25» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягає зменшенню податковий кредит, який задекларований контрагентом-покупцем, до 0 за період з 01.11.2011 по 30.04.2012 року.

Також, податковою інспекцією надані пояснення директора ТзОВ «Соло-25», ОСОБА_3, про непричетність до діяльності ТзОВ «Соло-25».

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, податковою інспекцією встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Однак, суд апеляційної інстанції на противагу доводів податкового органу, звертає увагу ще й на такі обставини.

Як вбачається з п.7.1 вказаного договору поставки продукції, поставка здійснюється на умовах DDP м. Миколаїв, за правилами (ІНКОТЕРМС 2000), які означають, що продавець здійснює поставку покупцю товару, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Поставка піддонів відбувалась на підставі видаткових накладних, які були предметом дослідження в судовому засіданні.

По факту придбання позивачем піддонів дерев'яних у ТзОВ «ІВМ Україна», останнім виписано податкові накладні у січні 2012 року і які були предметом дослідження під час перевірки податковою інспекцією та відображені в акті перевірки (ар. перевірки 28-29) з яких вбачається, що позивач у вищезгаданих податкових періодах придбавав у вказаного контрагента піддони дерев'яні.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, поставлені позивачу піддони дерев'яні приймалися комірником на підставі актів на прийом ТМЦ, складувались на території підприємства та проводились бухгалтерією по факту їх поставки.

Вказані обставини підтверджуються актами на прийом ТМЦ, що містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за поставлений товар підприємством проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, по факту проведення оплат з відмітками банку.

Крім цього, позивачем в підтвердження реальності та товарності операцій по поставці товару надано видаткові накладні ТзОВ «ІВМ Україна», прибуткові ордери, прибуткові складські ордери на оприбуткування піддонів від ТзОВ «ІВМ Україна» , товарно-транспортні накладні ТзОВ «ІВМ Україна» на перевезення піддонів.

Також, судом досліджено документи, які містяться в матеріалах справи, щодо наявності обладнання, устаткування та процесів в яких використовувався придбаний товар, а саме декларації про готовність об'єкта до експлуатації по системі палетизації та пакування цементу та витягу з інструкції пакувальної машини по палетизації цементу з яких випливає необхідність використання піддонів для виробництва фасованого цементу та його палетизації та доводить необхідність придбання позивачем таких товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування (невідшкодування бюджетної заборгованості), формування податкового кредиту, валових витрат з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року в справі №2а-9293/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

С.П. Нос