Постанова

від 09.04.2019 по справі 2а-9293/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №2а-9293/12/1370 (№876/6008/13)

касаційне провадження №К/9901/8527/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 (головуючий суддя - Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 (головуючий суддя - Яворський І.О., судді: Сапіга В.П., Нос С.П.) у справі №2а-9293/12/1370 (№876/6008/13) за позовом Публічного акціонерного товариства Миколаївцемент до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство Миколаївцемент звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 №0001270801/8192, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 1 549 048 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кредит за перевіряємий період сформовано товариством у відповідності до вимог податкового законодавства, зокрема, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість сплачений ним митному органу під час розмитнення вугілля поставленого на користь позивача за контрактом укладеним з компанією MIR Trade AG company (Швейцарія); господарські відносини з ТОВ Україна-трансервіс та ТОВ ІВМ-Україна були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджуються документально.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року та залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за січень, лютий березень, квітень 2012 року, оформленої актом від 27.07.2012 №425/31-00/00293025, контролюючим органом встановлено порушення товариством вимог: статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту на 1 541 002 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 8 056 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 227 247 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 1 313 775 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у квітні 2012 року на 1 549 058 грн. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що Позивачем завищено податковий кредит по зовнішньоекономічним операціям з компанією MIR Trade AG company (Швейцарія) з придбання вугілля всього на суму 1 313 755 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 390 495 грн., квітень 2012 року на суму 923 260 грн.; завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Україна-трансервіс всього в сумі 123 493,44 грн., в т.ч., за січень 2012 року в сумі 123 493,44 грн.; завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ ІВМ-Україна всього в сумі 103 754 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 103 754 грн. На підставка акту перевірки та встановлених порушень відповідачем прийнято оспорюване у даній справі податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит виходячи не із договірної (фактурної) вартості придбаного товару (вугілля), а виходячи із суми податку на додану вартість сплаченого позивачем при розмитненні вугілля, що ввозився на митну територію України за контрактом укладеним з нерезидентом - Компанією MIR Trade AG company (Швейцарія); матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ Україна-трансервіс та ТОВ ІВМ-Україна робіт та товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону, розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу, у якій просив Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем протиправно сформовано у перевіряємому періоді податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ Україна-трансервіс та ТОВ ІВМ-Україна , з огляду на непідтвердження придбання товару (робіт) по ланцюгу постачання; при імпорті товару сума ПДВ, яка включається до податкового кредиту платника, має визначатися з контрактної вартості товару, я не з митної вартості, як помилково зазначено судами попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та Компанією MIR Trade AG company (Швейцарія) 21.12.2010 було укладено контракт № 14 МТ/2011 купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити вугілля кам'яне бітуміозне коксівне неагломероване марки ССОМШ. Згідно з умовами вказаного контракту з урахуванням доповнень №1 від 21.12.2010, №2 від 01.02.2011, №3 від 03.11.2011, №4 від 19.01.2011, №5 від 01.03.2012, №6 від 01.03.2012 на період відвантаження вугілля 2012 рік умови поставки - DAF ст. Суземки російсько - український кордон або DAF ст. Соловей російсько-український кордон. Вантажоодержувач - ПАТ Миколаївцемент .

На виконання умов укладеного контракту за період березень-квітень 2012 року компанією MIR Trade AG company реалізовано на користь позивача вугілля бітуміозне коксівне неагломероване марки ССОМШ в загальній кількості 14993, 8 тон. Згідно виставлених компанією MIR Trade AG company рахунків - фактур та ВМД - загальна фактурна вартість обсягу імпортованого вугілля становить 11 390 045 грн.

Перевіркою встановлено, що митна вартість вказаного обсягу вугілля визначена митним органом становить 17 958 823 грн., а податок на додану вартість сплачений позивачем при розмитненні вказаного обсягу вугілля з митної вартості відображений у складі податкового кредиту в загальній сумі 3 591 764, 52 грн., в т.ч., за березень 2012 року в сумі 1 105 480,66 грн., та квітень 2012 року в сумі 2 486 283,86 грн. Різниця між митною та фактурною вартістю згідно вантажних митних декларацій складає 6 568 778 грн., а сума податку на додану вартість, розрахована з цієї різниці складає 1 313 755 грн.

За висновком контролюючого органу, при оприбуткуванні імпортованого вугілля позивачем мала б враховуватись первісна вартість, тобто вартість вугілля за договором з подальшим формуванням собівартості придбаних запасів. Перевищення митної вартості над договірною (фактурною) не може бути враховане при визначенні собівартості готової продукції, а тому суми перевищення виходять за межі оподатковуваних операцій платника . При цьому сума порушень розраховується як різниця між сумами ПДВ, що розраховані від фактурної вартості та митної вартості імпортованого вугілля, зазначеного у вантажних митних деклараціях.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо помилковості таких висновків контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 наведеної норми, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до податкового кредиту, у зв'язку з імпортом товарів на митну територію України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, а у разі коли договірна (контрактна) вартість товарів менша за митну вартість цих товарів, то виходячи з митної вартості цих товарів.

При цьому, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу України)

Як вірно установлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, згідно виставлених компанією MIR Trade AG company рахунків - фактур загальна фактурна вартість обсягу імпортованого вугілля становить 11 390 045 грн., в той час, як митна вартість імпортованого товару визначена органом доходів і зборів у розмірі 17 958 811 грн., тобто на 6 568 777,40 грн. вище заявленої декларантом при митному оформленні митної вартості товару. В підтвердження визначення органом доходів і зборів іншої аніж заявлена декларантом митна вартість імпортованого товару, а також списання з депозитного рахунку товариства сум податку на додану вартість при ввезенні вугілля згідно ВМД у розмірі 3 591 764 грн. та перерахування вказаної суми до бюджету матеріали справи містять рішення Львівської митниці від 15.03.2012 № 2009000003/2012/800089/2 про визначення митної вартості товарів, вантажно-митні декларації, рішення, лист-відповідь Львівської митниці від 28.01.2013 № 81/45-1135.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що імпортоване вугілля придбавалось позивачем з метою використання у межах господарської діяльності в технологічному циклі виготовлення цементу в якості палива для печей.

Таким чином, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що податок на додану вартість, сплачений позивачем митному органу під час митного оформлення товару (вугілля), правомірно включений останнім до складу податкового кредиту звітного періоду.

Неподання позивачем під час перевірки пояснень щодо підстав формування податкового кредиту за рахунок наведених операцій не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у перевіряємомоу періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ Україна-трансервіс та ТОВ ІВМ-Україна .

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 наведеного Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть відображатись у податковому обліку навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У даному випадку, судами попередній інстанцій встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ Україна-трансервіс було укладено договір № MYK/IS/12/01-0527.01.2012, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по перевезенню гірничої породи на Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ Миколаївцемент згідно з технічним завданням, яке є невід'ємною частиною договору.

Реальність операцій з придбання робіт за цим договором, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договором робіт (містять найменування робіт, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання товару). Заперечення щодо невідповідності первинних документів вимогам податкового обліку у контролюючого органу відсутні. Судами першої та апеляційної інстанцій підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі. Відповідачем не спростовується факт перерахування коштів.

За результатами господарських відносин з ТОВ Україна-трансервіс позивачем включено до складу податкового кредиту у перевіряємомоу періоді податку на додану вартість у загальній сумі 123 493,44 грн.

Судами попередній інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належать цехи по видобутку вапняку і приготування грубо меленого шламу; товариство має спеціальний дозвіл на користування надрами по Добрянському родовищу. Судами у процесі розгляду справи також досліджено повний перелік основних засобів по Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ Миколаївцемент , технологічний регламент подрібнення вапняку дробаркою Макрум по технологічним лініям, витяги з проекту гірничих робіт, витяги з техпаспортів молоткової дробарки, млинів які використовуються в технічному процесі видобування, подрібнення, транспортування сировини для виготовлення цементу.

Досліджені у ході розгляду справи докази в сукупності свідчать про наявність у позивача основних фондів, в т.ч. обладнання, необхідного для забезпечення виробництва в процесі якого виникає необхідність видобутку та перевезення сировини, а також наявності родовища та кар'єру.

Також у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ ІВМ-Україна було укладено договір поставки № МЦ -278621/11 від 03.11.2011, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах вказаних у договорі. Предметом договору є постачання товару: піддони дерев'яні нові та вживані вантажопід'ємністю 2 т, деревина -хвойні, І,ІІ сорт.

Судами установлено, що поставка піддонів відбувалась на підставі видаткових накладних, які були предметом дослідження в судовому засіданні. Реальність операцій з придбання товару за вказазним договором, за наслідками яких товариством сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та статті 201 Податкового кодексу України. Заперечення з боку контролюючого органу щодо невідповідності первинних документів вимогам податкового законодавства відсутні.

За результатами господарських відносин з ТОВ ІВМ-Україна позивачем включено до складу податкового кредиту у перевіряємомоу періоді податку на додану вартість у загальні сумі 103 754 грн.

Як установлено судами попередніх інстанцій, поставлені на користь позивача піддони дерев'яні приймалися комірником на підставі актів на прийом ТМЦ, складувались на території товариства та проводились бухгалтерією по факту їх поставки, що підтверджується актами на прийом ТМЦ, у повній мірі дослідженими у судовому засіданні судом першої інстанції. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи досліджені надані позивачем документи щодо наявності обладнання, устаткування та процесів в яких використовувався придбаний товар, а саме декларації про готовність об'єкта до експлуатації по системі палетизації та пакування цементу. З встановлених у справі судами обставин випливає необхідність використання піддонів для виробництва фасованого цементу та його палетизації та доводить необхідність придбання позивачем таких товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Контролюючий орган не вказує на відсутність у контрагентів позивача основних засобів та трудових ресурсів, які необхідні для досягнення економічного ефекту.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Україна-трансервіс , ТОВ ІВМ-Україна зводяться виключно до неможливості здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання. Втім, такі доводи обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на те, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

У даному випадку, податковим органом не доведено таких обставин, як і не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, чи зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 03.06.2012 №160/22-40/32970562 Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальності ІМВ Україна з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації по ПДВ за січень, березень 2012 року - не заслуговують на увагу з огляду на те, що перевірка стосувалась взаємовідносин ТОВ ІМВ Україна та його контрагента ТОВ Соло-25 , господарські відносини між ТОВ ІМВ Україна та позивачем у межах вказаної перевірки контролюючим органом не досліджувались та не встановлювались.

Податковий орган не довів узгодженості дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Така не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №2а-9293/12/1370 (№876/6008/13) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк