Постанова

від 04.03.2013 по справі 2а-7397/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2013 року письмове провадження № 2а-7397/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Тех-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення № 0007572310/0 від 04.10.2010

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення рішення від 04.10.2010 року № 0007572310/0, яким ТОВ "Капітал - Тех - Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 476 794,00 грн. в тому числі 1 651 196,00 грн. - основний платіж, 825598,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Ухвалою суду від 16.06.2011 року позовну заяву ТОВ "Капітал - Тех - Сервіс" залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2011 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі необґрунтованих висновків про те, що правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ "Лободін Плюс" та ТОВ "ВФ "Будлегпром" є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд замінив первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на висновки актів перевірки. Тому поросив суд у позові відмовити.

11.02.2013 року у судове засідання прибули не всі сторони, суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли також до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється також з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал - Тех - Сервіс" зареєстроване як юридична особа Печерською районною державною адміністрацією у місті Києві 09.04.2010 року та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекцій у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Відповідно до доповідної записки №5514/23-10 від 17.09.2010 року начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно із п.1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХП "Про державну податкову службу, в Україні" (із змінами та доповненнями) проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ "Капітал - Тех - Сервіс" при взаємовідносинах із ТОВ "Лободін Плюс" (код ЄДРПОУ 35570112) та ТОВ "ВФ Будлегпром" (код ЄДРПОУ 35570746) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт № 709/23-10/35760731 від 20.09.2010 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 651 195,7 грн., у тому числі по періодах: квітень 2008 року - 43 678,41 грн., травень 2008 року - 36 906,66 грн., червень 2008 року - 78 971.22 грн., серпень 2008 року - 452 531,70 грн., вересень 2008 року - 561 294,90 грн., жовтень 2008 року - 477 812,80 грн.

Відповідно до цього акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0007572310/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 1 651 196,00 грн. штрафних санкцій 825 598,00 грн., а всього 2 476 794,00 грн.

З акту вбачається, що перевірку ТОВ «Капітал - Тех - Сервіс» з питань своєчасності відображення обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Лободін Плюс» та ТОВ «ВФ Будлегпром» проведено на підставі наступних документів:

- постанови Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2009 по справі №1-254-09 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст.205 ч. 1 КК України (відсутня);

- постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 по справі №2-3375/09 (відсутня);

- податкових декларацій з податку на додану вартість товариства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

- інформації, що міститься в базі даних АРМ Звіт, АРМ «Аудит», АІС «Облік», АІС «Податки», система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти), база даних TAX .

В ході аналізу декларацій з податку на додану вартість підприємства ТОВ «Капітал - Тех - Сервіс» за 2008 рік, поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме додатків №5 в частині формування податкового кредиту податковим органом встановлено включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сформованих за рахунок ТОВ «Лободін Плюс» та ТОВ «ВФ Будлегпром» на загальну суму 1 651 195,7 грн.

Податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, з огляду на те, що останні сформовані за наслідками господарських операцій за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на підставі первинних документів і податкових накладних, виписаних директорами вказаних підприємств.

В акті перевірки вказано, що Постановою Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2009 року по справі 1-254-09 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст.205 ч.І КК України було встановлено, що ОСОБА_1 з метою створення суб'єкта підприємницької діяльності та не маючи на меті займатись фінансово-господарською діяльністю, за винагороду підписав статут ТОВ «Лободін Плюс» (код ЄДРПОУ 35570112) та зареєстрував на своє ім'я дане підприємство. ОСОБА_1 значився засновником вказаного підприємства, однак, фактично фінансово-господарську діяльність не вів, засновником значиться формально.

Однак під час розгляду справи відповідачем копії зазначеної постанови не надано, яке судове рішення в ній викладено не зрозуміло, а відповідачем не повідомлено, в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначене судове рішення відсутнє. З огляду на це, суд не бере до уваги посилання податкового органу на зазначене судове рішення.

Також податковим органом вказано, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009 року визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВФ «Будлегпром».

У той же час під час розгляду справи судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2010 року скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року по справі №2-3375/09 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ВФ «Будлегпром», треті особи: Голосіївська у м. Києві районна державна адміністрація, Державна податкова інспекція Голосіївського району м. Києва, про визнання установчих документів недійсними.

На думку податкового органу перевіркою встановлено безтоварність (відсутність придбання товару (робіт, послуг)) певних господарських операцій, що свідчить про укладення договорів між ТОВ «Лободін Плюс», ТОВ «ВФ Будлегпром» та ТОВ «Капітал - Тех - Сервіс» без мети настання реальних наслідків, а зазначені правочини відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України, та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як встановлено судом, податковий орган без наявних на то повноважень зробив припущення про відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин, було зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Як з'ясовано в судовому засіданні такий висновок був зроблений лише на підставі податкової звітності контрагента без врахування можливих договорів оренди, безоплатного користування майном, аутсорсингу персоналу тощо.

Суд зауважує, що доводи відповідача, щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими і самі по собі, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність складених за ними, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нікчемними, вийшов за межі своїх повноважень.

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем під час розгляду срави, що за отриманий товар ТОВ «Капітал-Тех-Сервіс» провело розрахунки з ТОВ «Лободин Плюс» на загальну суму 6 345 030,06 грн., в тому числі ПДВ- 1 269 006,01 грн. та ТОВ «ВФ «Будлегпром» на загальну суму 3 562 141,08 грн., в тому числі ПДВ- 593 690,68 грн., що знайшло своє відображення в книзі придбання товарів та в деклараціях з податку на додану вартість. В розрахунок за отримані товари (роботи, послуги) позивач перераховував грошові кошти на рахунок ТОВ «Лободин Плюс» та ТОВ «ВФ «Будлегпром».

На підтвердження виконання умов укладених договорів, включення позивачем витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), вищезазначеними контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема податкові накладні.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, контрагенти позивача перебували на податковому обліку і в момент виписання податкових накладних у них виникали відповідні податкові зобов'язання.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 Закрну України «Про податок на додану вартість» визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

Згідно вимог чинного законодавства на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не досліджувались договори та інші первинні документи, на підставі яких формувався податковий кредит та на яки ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, тому висновки про нікчемність таких договорів є безпідставними.

Судом не перевірені первинні документи позивача по його взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Лободин Плюс» та ТОВ «ВФ «Будлегпром», оскільки такі документи вилучені у позивача під час проведення обшуку 20.05.2010 р. ст. слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу обшуку. Також позивачем надано суду копію протоколу виїмки документів від 27.01.2009 року, згідно якої у позивача вилучено податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «ВФ «Будлегпром».

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач був проінформований про те, що документи, які вимагались від позивача були вилученні працівниками правоохоронних органів. Однак представником відповідача, не було надано доказів звернення під час проведення перевірки до правоохоронних органів про надання копій документів, що були вилучені під час обшуку.

Таким чином під час проведення перевірки порушено приписи ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, всебічно та повно не досліджені всі обставини, що дає підстави визнати доказ покладений в основу прийнятого рішення Акт № 709/23-10/35760731 від 20.09.2010 року таким, що одержаний з порушенням закону з наслідками, передбаченими ч. 4 ст 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, існування первинної документації, яка в повному обсязі підтверджує взаємовідносини та взаєморозрахунки позивача з контрагентами - ТОВ «Лободин Плюс» та ТОВ «ВФ «Будлегпром» відповідачем жодним чином не заперечується та не спростовується.

Відповідач не заперечував, що ТОВ "Капітал - Тех - Сервіс" задекларувало і сплатило суми податку на додану вартість в сумі вартості товарів за наслідками спірних господарських операцій.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «Лободин Плюс» та ТОВ «ВФ «Будлегпром», які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не було визнано в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними відповідними первинними документами (податковою накладною), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал - Тех - Сервіс" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0007572310/0 від 04 жовтня 2010 року.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал - Тех - Сервіс" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій