Ухвала

від 11.07.2013 по справі 2а-7397/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7397/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.,

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Прокоф'єва Л.С.

пр-к позивача Вітусевич Я.Ф.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2013року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Тех-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал-Тех-Сервіс» звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0007572310/0, яким ТОВ «Капітал - Тех - Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 476 794,00 грн. в тому числі 1 651 196,00 грн. - основний платіж, 825598,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2013року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал-Тех-Сервіс» зареєстроване як юридична особа Печерською районною державною адміністрацією у місті Києві 09.04.2010 року та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекцій у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Відповідно до доповідної записки №5514/23-10 від 17.09.2010 року начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно із п.1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу, в Україні» (із змінами та доповненнями) проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Капітал - Тех - Сервіс» при взаємовідносинах із ТОВ «Лободін Плюс» (код ЄДРПОУ 35570112) та ТОВ «ВФ Будлегпром» (код ЄДРПОУ 35570746) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт № 709/23-10/35760731 від 20.09.2010 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 651 195,7 грн., у тому числі по періодах: квітень 2008 року - 43 678,41 грн., травень 2008 року - 36 906,66 грн., червень 2008 року - 78 971.22 грн., серпень 2008 року - 452 531,70 грн., вересень 2008 року - 561 294,90 грн., жовтень 2008 року - 477 812,80 грн.

Податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, з огляду на те, що останній сформований за наслідками господарських операцій за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на підставі первинних документів і податкових накладних, виписаних директорами вказаних підприємств.

На думку податкового органу перевіркою встановлено безтоварність (відсутність придбання товару (робіт, послуг) певних господарських операцій, що свідчить про укладення договорів між ТОВ «Лободін Плюс», ТОВ «ВФ Будлегпром» та ТОВ «Капітал - Тех - Сервіс» без мети настання реальних наслідків, а зазначені правочини відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України, та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0007572310/0 від 04.10.2010 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 1651196,00 грн. штрафних санкцій 825 598,00 грн., а всього 2 476 794,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та не надано доказів недійсності укладених позивачем угод.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник щодо правомірності дії (рішення ) відповідача по визначенню платнику податку податкового зобов'язання за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки.

На час виникнення спірних правовідносин порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі і шляхом вчинення позапланових заходів, регулювався Законами України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а питання визначення податковим органом податкових зобов'язання платникам податків та зборів Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181).

Відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, в тому числі, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами (платниками податків).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»Позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) підставами для здійснення позапланових заходів є:

-подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

-виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

-перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

-звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

-неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Відповідно до ч. 2 цієї статті проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, згідно з приписами ч. 3 ст.6 контролюючий орган зобов'язаний ознайомити суб'єкт господарювання з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Зазначене положення не стосується порядку здійснення камеральних перевірок.

Відповідно до вимог п.4.2.2 ст.4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до вказаної правової норми камеральна перевірка визначається як перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту (а.с.33) про результати «невиїзної документальної перевірки».

З акта перевірки не вбачається, що це був плановий захід. Також відсутнє посилання на розпорядчий документ ( наказ, розпорядження, рішення суду), на підставі якого здійснювалася перевірка, як позаплановий захід, а також щодо вручення цього документа суб'єкту господарювання до початку перевірки.

Крім того, зі змісту акта вбачається ( а.с.34), що перевірка здійснювалася на підставі аналізу декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Капітал-Тех-Сервіс».

Отже, проаналізувавши дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки, фіксування її результатів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем проведено саме камеральну перевірку.

Таким чином, підставою для визначення відповідачем сум податкового зобов'язання платника податків могли бути лише арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Втім, відповідач не вказує на допущення позивачем таких помилок, а вказує на нікчемність правочинів, за якими позивачем суми сплаченого при придбанні товарів податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону №2181, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

В обгрутнтування правомірності прийнятого рішення податковий орган посилається в акті перевірки на постанову Подільського районного суду м.Києва від 31.03.2009р. по справі за обвинуваченням ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України та на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 22.05.2009р. по справі за позовом ОСОБА_2. до ТОВ «ВФ Будлегпром».

З наданих суду копій судових рішень не вбачається, що на час здійснення перевірки ці рішення набрали законної сили.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи не тягне недійсності угод та їх сумнівність, не позбавляє правового значення виданих податкових накладних та не є підставою для позбавлення права добросовісного покупця на формування податкового кредиту з таких операцій. Крім того, вказані судові рішення не містять висновків суду щодо фіктивності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Лободин Плюс» та ТОВ «ВФ «Будлегпром».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не досліджувались договори та інші первинні документи, на підставі яких формувався податковий кредит та на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами. Відповідачем не доведено в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також наявність в діях позивача вини у формі умислу. Доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ, також не надано.

Разом з тим, на підтвердження виконання умов укладених договорів, включення позивачем витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), вищезазначеними контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема податкові накладні.

Відповідачем не заперечується той факт, що ТОВ «Капітал-Тех-Сервіс» за отриманий товар здійснило розрахунки з ТОВ «Лободин Плюс» на загальну суму 6 345 030,06 грн., в тому числі ПДВ- 1 269 006,01 грн. та ТОВ «ВФ «Будлегпром» на загальну суму 3 562 141,08 грн., в тому числі ПДВ- 593 690,68 грн., що знайшло своє відображення в книзі придбання товарів та в деклараціях з податку на додану вартість. Доказів на підтвердження дефектності виданих податкових накладних відповідачем також суду не надано.

За викладених обставин, суд першої інстанції вірно вважав висновки відповідача про нікчемність вказаних вище угод безпідставними.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого за результатами перевірки позивача податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2013року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.