Постанова

від 12.03.2013 по справі 826/463/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2013 року № 826/463/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013 №№0000052209, 0000062209.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013 №№0000052209, 0000062209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/463/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 31.01.2013, яке в подальшому було відкладено з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми валових витрат з податку на прибуток підприємств є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між Позивачем та контрагентами є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України за письмовим клопотанням представників сторін та відсутності необхідності допиту свідків, спеціалістів, перекладачів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі плану - графіку проведення планових документальних перевірок на IV квартал 2012 та Наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.10.2012 проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Спецвагон Транслізинг» (код ЄДРПОУ 36147637) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, по результатам якої складено Акт планової виїзної перевірки від 20.12.2012 № 1208/22-9/36147637 (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою зроблено висновок про порушення ТОВ «Спецвагон Транслізинг» наступних положень Податкового кодексу України, а саме:

1) ст.44, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 528 400 грн., в тому числі:

- за 2 квартал 2011 - 335800грн.;

- за 3 квартал 2011 - 138000грн.;

- за 1 квартал 2012 - 54600грн.;

2) ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 464000 грн., в тому числі:

- за квітень 2011 - 25917грн.;

- за травень 2011 - 266083грн.;

- за березень 2012 - 41249грн.;

- за квітень 2012 - 130 751грн.;

На вказаний акт перевірки ТОВ «Спецвагон Транслізинг» були надані заперечення листом від 26.12.2012 (вих.№905) та отримана відповідь листом №11630/10/22-910 від 29.12.2012, яка не спростовує висновків акту перевірки.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС 04 січня 2013 винесено спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000052209 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податку на прибуток» на загальну суму у розмірі 542050грн., в тому числі за основним платежем 528400 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13650 грн.;

- №0000062209 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму в розмірі 507001грн., в тому числі за основним платежем 464000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 43001 грн.;

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС є такими, що підлягають скасуванню, приймаючи до уваги наступне.

Так, згідно Акту перевірки, підставою для висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 528 400 грн. та податку на додану вартість в сумі 464 000 грн. стало те, що у контрагентів позивача ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832), ТОВ «Трансинтез XXI» (код ЄДРПОУ 35582400) та ТОВ «Фірма Аква Транс» (код ЄДРПОУ 34469324), з якими укладено господарські договори, при їх перевірці органами ДПС встановлено факти нікчемності здійснених ними (контрагентами) правочинів, не знаходження платників податків за податковою адресою, не встановлені та не надані документи по взаємовідносинах з контрагентами (третіми особами, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не встапав), встановлено відсутність факту приймання-передачі товарів, робіт, послуг, відсутність факту реального здійснення господарських операцій, та реального здійснення господарської діяльності вищезазначених підприємств в цілому.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «Спецвагон Транслізинг» до складу витрат, що включаються до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в 2 кварталі 2011 включено суму витрат на придбання ТМЦ (Автощеп СА-3 в кількості 100од.) у ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832) на загальну суму 1 752 000грн.

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 від 20.04.2012 №961/22-2/37143832, складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено наступне.

На момент складання вказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки, податкова адреса підприємства: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд.8.

До ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва було направлено запит від 03.03.2012 №112/9/22-2 щодо сприяння в розшуку посадових осіб з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832).

Згідно отриманої відповіді від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва (вх.№215/9 від 06.04.2012), за податковою адресою, яка зазначена в базі даних, а саме: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд.8. підприємство відсутнє, а встановити місцезнаходження посадових осіб неможливо.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що згідно із службовою запискою ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.1.2011 №14020/вх./26-06/38 було отримано інформацію, що за результатами висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на ПЗЗ від 26.10.2011 року №423 встановлено, що підпис від імені директора ОСОБА_4 в податковій звітності виконані іншою особою.

Однак, на думу суду, вказані обставини не можуть бути безумовним доказом нікчемності та безтоварності правочинів між позивачем та ТОВ «БК Київбудмонтаж», враховуючи наступне.

Позивачем на підтвердження фактичності господарських взаємовідносин з ТОВ «БК Київбудмонтаж» до матеріалів справи надано письмові докази фактичного здійснення угоди та наявності отриманих товарів від зазначеного контрагента, а також докази їх використання в рамках власної господарської діяльності, а саме: Договір поставки № 1/2011/024 від 19.04.2011, специфікацію №1 від 19.04.2011, видаткову накладну №РН-0000011 від 22.04.2011, податкові накладні №3 від 21.04.2011 на суму 1000000 грн. у тому числі ПДВ, №4 від 22.04.2011 на суму 752000грн., у тому числі з ПДВ та рахунок-фактура від 20.04.2011.

Слід зазначити, що позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «БК Київбудмонтаж» грошові кошти в сумі 1752000,00 гривень, у тому числі ПДВ 292000,00, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.04.2011 № 65, від 22.04.2011№ 1708.

Отримане від ТОВ «БК Київбудмонтаж» Автозчеплення СА-3 було в подальшому реалізоване з націнкою на ТОВ «УніверсалТрансСервіс» (код ЄДРПОУ 35634139), що також підтверджується письмовими докази, що додані до позовної заяви.

З ціни подальшого продажу ТОВ «УніверсалТрансСервіс» придбаного у позивача Автозчеплення СА-3, контрагентом сформовано податкові зобов'язання, які своєчасно та у повному обсязі сплачено до бюджету, на чому наголошує позивач та що представником податкового органу жодним чином не спростовано.

Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне зазначити, що посилання контролюючого органу на відповідь ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва (вх.№215/9 від 06.04.2012), як на доказ «недобросовісності» контрагента позивача, у зв'язку із незнаходженням його за юридичною адресою, не приймаються судом до уваги, адже згідно роздруківки витягу ЄДР (www.irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), яка в матеріальному вигляді наявна в матеріалах справи, 28.02.2012 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, а запит №112/9/22-2 щодо сприяння в розшуку посадових осіб з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832) датований 03.03.2012 - тобто після внесення до ЄДР відповідного запису.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Спецвагон Транслізинг» до складу витрат, що включаються до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в 3 кварталі 2011 включено суму витрат на придбання ТМЦ (Автощеп СА-3 в кількості 40од.) у ТОВ «Транссинтез XXI» (код ЄДРПОУ 35582400) на загальну суму 720 000 грн.

Згідно Акту перевірки «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссинтез XXI»» від 17.10.2012 №3306/22-6/35582400, складеного працівниками ДПІ у м. Полтаві, встановлено наступне.

ТОВ «Транссинтез XXI» не надано підтверджуючих документів щодо визначення податкових зобов'язань, зокрема: договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів (послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних (інших відомостей про спосіб та засіб перевезення, реквізитів перевізника, документів щодо розрахунків з перевізником тощо), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень, виписок банку, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (у разі неподання у електронному вигляді), оборотно-сальдових відомостей по рахунках: 631, 311,28, 10, 631, 40, 46 тощо.

Позбавляючи права позивача на віднесення сум до податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Транссинтез ХХІ», податковий орган також прийняв до уваги, що, в порушення п.138.2 ст. 138 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, контрагентом позивача ТОВ «Транссинтез ХХІ» безпідставно включено до р.5.1 «собівартості придбаних та реалізованих товарів» вартість товарів, не підтверджених відповідними документами, а саме, на момент перевірки ТОВ «Транссинтез ХХІ» були встановлені взаємовідносини з постачальниками товарів ТОВ «Мадекс» (ЄДРПОУ 36925199, стан 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження), та ТОВ «Сігма - Сервіс» (код ЄДРПОУ 31528381, м. Донецьк (стан 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження).

Враховуючи матеріали акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транссинтез XXI», яким встановлено відсутність факту приймання-передачі товарів, відповідач, через призму порушень одним платником податків норм ПК України, кваліфікував завищення витрат, що включаються до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) позивачем за 3 квартал 2011 на 600 000грн., внаслідок чого і збільшив позивачу суму грошового зобов'язання на 138000грн. за даний період (600 000*0,23 =138000 - податок на прибуток).

Однак, в розумінні ст. 16 ПК України, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

В той же час, з метою спростування тверджень податкового органу в частині нікчемності та безтоварності господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансинтез XXI» при купівлі Автозчепу СА-3 креслення 106.01.000-0-СБ (у кількості 40 одинець), позивачем до матеріалів справи надано договір поставки №0609-2011 від 06.09.2011, специфікацію № 1 від 07.09.2011, видаткові накладні №РН-8 від 08.09.2011 та №РН-9 від 08.09.2011, податкові накладні №16 від 08.09.2011 на суму 360000 грн. з ПДВ, № 17 від 08.09.2011 на суму 360000 грн. з ПДВ.

Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Трансинтез XXI» грошові кошти в сумі 720000 гривень, у тому числі ПДВ 120000 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №504 від 13.09.2011, №520 від 14.09.2011.

Подальше використання Автозчепу СА-3 креслення 106.01.000-0-СБ (у кількості 40 одинець) відбувалося на підставі договору поставки №7611/010125 від 07.09.2011, специфікацій №1, №2 від 07.09.2011, акту приймання-передачі від 08.09.2011 з ПАТ «Крюківський вагонобудівельний завод» в якості давальницького вагонного литва.

Також, як вбачається з акту перевірки позивача, ТОВ «Спецвагон Транслізинг» до складу витрат, що включаються до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в 1 кварталі 2012 включено суму витрат на придбання ТМЦ (Колісні пари) у ТОВ «Фірма Аква Транс» (код ЄДРПОУ 34469324) на загальну суму 312 000грн.

З метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фірма Аква Транс» на податкову адресу здійснено вихід для вручення копії наказу Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 297 від 26.04.2012.

Податковий орган зазначає, що при виїзді за зазначеною адресою контрагент позивача ТОВ «Фірма Аква Транс» не знаходиться, за даною адресою проводяться тривалі ремонтні роботи.

Враховуючи зазначене, Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС складено акт від 26.04.2012 №185/22-207/34469324 «Про неможливість вручення наказу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фірма Аква Транс», який сприйнятий посадовими особами податкового органу як достатній доказ того, що за період січень 2012 господарська діяльність ТОВ «Фірма «Аква Транс» пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків, має ознаки нереальності здійснення, внаслідок чого до позивача були застосовані негативні наслідки у формі спірних ППР.

Однак, суд відзначає, що ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток як акт про неможливість вручення наказу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а фактичність господарських операцій позивача з ТОВ «Фірма Аква Транс» підтверджується належним чином завіреними копіями договору поставки №1/2011/099 від 28.12.2011, специфікації № 1 від 28.12.2011, акту приймання-передачі №1 від 17.01.2012, податковою накладною №1703 від 17.01.2012 на суму 312000грн., у тому числі ПДВ.

Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Фірма Аква Транс» грошові кошти в сумі 320000,00 гривень, у тому числі ПДВ 52000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2012 №3377.

Про подальше використання зазначених колісних пар РУ 1-950 з буксовим вузлом (у кількості 16 одиниць) свідчить укладений між позивачем та ТОВ «Вагонтранссервіс» договір на організацію виконання планового (деповського, капітального) ремонту залізничних вантажних вагонів №01-12/2010Р від 01.11.2010.

Вищевказані колісні пари при проведені деповського ремонту вагонів позивача були встановлені на вагони ТОВ «Спецвагон Транслізинг», що підтверджується актами списання та актами підкочування колісних пар відокремленого структурного підрозділу Вагонного депо Знам'янка та довідкою, наданою Головним інформаційно-обчислювальним центром Укрзалізниці від 04.01.2013 № 2731, які в якості доказу додані позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Досліджені судом первинні бухгалтерські та податкові документи, які зазначені вище, оформлені у відповідності до вимог вказаних статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно вимог ст.201 ПК України, п. 3 Порядку заповнення, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, а формування податкового кредиту підтверджується наступними податковими накладними: ТОВ «Київбудмонтаж» (ПН. від 21.04.2011 №3 на суму 1000 000, 00грн., в тому числі ПДВ 166 666, 67 грн., ПН. від 22.04.2011 №4 на суму 752000,00, в тому числі ПДВ 125 333,33 грн.); ТОВ «Транссинтез XXI» (ПН. від 08.09.2011 №16 на суму 360 000,00грн., в тому числі ПДВ 60000,00грн.; ПН. від 08.09.2011 №17 на суму 360 000,00 грн., в тому числі ПДВ 60 000,00 грн.; ТОВ «Фірма Аква Транс» (ПН. від 17.01.2012 №1703 на суму 312 000,00грн., в тому числі ПДВ 52 000,00 грн.)

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних вищевказаних контрагентів включені Позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбання та реєстрі отриманих податкових накладних, а фактичність господарських операцій, укладених між ТОВ «Спецвагон Транслізинг» та ТОВ «Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832), ТОВ «Трансинтез XXI» (код ЄДРПОУ 35582400) та ТОВ «Фірма Аква Транс» (код ЄДРПОУ 34469324), є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат за перевіряємі періоди.

Посилання відповідача в акті перевірки на частину 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Стосовно твердження представника відповідача з посиланням на акт перевірки з приводу того, що відсутність товарно-транспортних накладних є належним та достатнім доказом безтоварності досліджуваних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем до матеріалів справи надані всі необхідні документи, підтверджуючі виконання господарських операцій з контрагентами, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, докази оплати, які, по відношенню до бухгалтерських документів, мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995.

Відсутність у позивача ТТН не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ, адже правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону «Про автомобільний транспорт» та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів не відноситься.

Враховуючи, що у перевіряємий період позивачем правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а віднесення сум до валових витрат підтверджується належним чином оформленими первинними документами, доказами використання придбаних ТМЦ в рамках власної господарської діяльності для отримання прибутку, суд приходить до висновку про помилковість тверджень відповідача про заниження позивачем, в періоді, що перевірявся, суми податку на додану вартість в розмірі 464 000грн. та податку на прибуток підприємств в розмірі 528 400грн.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки №1208/22-9/36147637 від 20.12.2012 спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами нікчемними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів.

Товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивач, як юридичні особи були внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової приктики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Спецвагон Транслізинг», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС 04.01.2013 №№0000052209, 0000062209.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (код ЄДРПОУ 36147637, адреса: 03150, м.Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ДИМИТРОВА, будинок 5, корпус 2) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 2).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.