Ухвала

від 13.05.2015 по справі 826/463/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2015р. м. Київ К/800/41046/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013

у справі №826/463/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтранслізинг" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Сидоренка О.О.,

відповідача - Стеценка М.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000052209 та від 04.01.2013 № 0000062209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за наявності документального підтвердження реального виконання господарських операцій допущені контрагентами платника порушення під час провадження господарської діяльності не можуть бути підставою для відповідальності платника у сфері оподаткування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надана належна оцінка обставинам, установленим податковим органом у ході перевірки, та представленим доказам, які, на думку скаржника, свідчать про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, у зв'язку з чим платникові має бути відмовлено у формуванні у податковому обліку витрат та податкового кредиту.

Обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування судових рішень, оскільки висновки судів ґрунтуються на наявних у справі доказах та відповідають вимогам чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини.

Так, судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 20.12.2012 № 1208/22-9/36147637 та прийнято: податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000062209, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 507 001 грн. (у тому числі 464 000 грн. за основним платежем та 43001 грн. за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000052209 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 542 050 грн. (у тому числі 528 400 грн. за основним платежем та 13650 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем витрат, що зменшують оподатковуваний доход, та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «БК Київбудмонтаж» (далі - ТОВ «БК Київбудмонтаж»), у товариства з обмеженою відповідальністю «Транссинтез ХХІ» (далі - ТОВ «Транссинтез ХХІ») та у товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Аква Транс» (далі - ТОВ «Фірма Аква Транс»). Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновки Інспекції ґрунтуються на установлених у межах здійснення заходів з податкового контролю обставинах щодо наявності у цих постачальників ознак фіктивних суб'єктів господарювання, які не перебувають за місцезнаходженням, не представили підтверджуючих документів щодо фактичного виконання господарських операцій у процесі провадження фінансово-економічної діяльності, були задіяні у протиправних вигодоформуючих схемах мінімізації податків.

Вирішуючи даний спір по суті, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для невизнання права Товариства на витрати та податковий кредит за операціями з розглядуваними контрагентами. Так, визнаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення незаконними, суди виходили з такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності

За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі наведених законодавчих положень суди сформували правильну правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ) у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування по епізоду щодо формування Товариством даних податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Транссинтез ХХІ», суди встановили, що у названого контрагента позивач придбав автощеп СА-3у кількості 40 одиниць на загальну суму 720 000 грн. Виконання цих операцій оформлено складенням рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, що підтверджують факт оплати позивачем цього товару в безготівковому порядку. Судами також перевірено факт подальшого використання позивачем придбаного товару у правовідносинах з публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівельний завод» як давальницького вагонного литва.

Оцінивши зазначені документи за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли об'єктивного висновку про те, що факт придбання позивачем товару у рамках правовідносин з ТОВ «Транссинтез ХХІ» документально підтверджений, що, в свою чергу, свідчить і про добросовісний характер дій платника при формуванні податкового кредиту та витрат за цією операцією.

Досліджуючи характер взаємовідносин позивача та ТОВ «БК Київбудмонтаж», суди встановили, що за договором поставки від 19.04.2011 № 1/2011/024 Товариство придбало у названого постачальника Автозчеплення СА-3, що підтверджується наявними у справі видатковою накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням про перерахування коштів у сумі 1 752 000 грн. на оплату цього товару. У подальшому позивач відчужив цей товар та визначив податкові зобов'язання за відповідною операцією.

По контрагенту позивача ТОВ «Фірма Аква Транс» судами встановлено, що виконання операції з придбання Товариством колісних пар у цього постачальникам на загальну суму 312 000 грн. підтверджується поданими позивачем актами приймання-передачі, податковою накладною, платіжним дорученням.

Відхиляючи вищеперелічені первинні документи як доказ фактичного виконання розглядуваних операцій, Інспекція не довела, що відомості про зміст, обсяг та учасників цих операцій, викладені у наведених первинних документах, є неповними, недостовірними або суперечливими.

Доводи відповідача про відсутність названих постачальників за місцезнаходженням не є достатнім свідченням неможливості виконання ними своїх договірних зобов'язань перед позивачем, а тому не можуть слугувати підставою для невизнання у податковому обліку учасників розглядуваних господарських операцій податкових наслідків їх виконання. Крім того, можливість контролю з боку покупця за достовірністю інформації щодо постачальника (зокрема, щодо його юридичної адреси) у первинних документах обмежена рамками установчих документів контрагентів; обставин щодо невідповідності даних щодо юридичних адрес постачальників позивача у первинних документах реєстраційним відомостям Інспекцією не виявлено.

До того ж, як з'ясували суди, Інспекцією не доведено неперебування окремих постачальників (зокрема, ТОВ «БК Київбудмонтаж») за юридичною адресою саме на момент виконання розглядуваних операцій.

Посилання Інспекції на відсутність у спірних постачальників необхідного пакету первинних документів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій також не заслуговують на увагу, позаяк порядок зберігання іншими особами первинних документів перебуває поза межами контролю з боку позивача.

Також за даних обставин суди обґрунтовано відхилили і посилання відповідача на підписання факт первинних документів від названих постачальників невстановленими особами, позаяк Інспекцією не доведено цього факту належними засобами доказування.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, податкова вигода позивача не може ставитися у залежність від характеру правовідносин його постачальників з третіми особами.

За таких обставин суди попередніх інстанцій з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією факту отримання Інститутом необґрунтованої податкової вигоди та правомірно задовольнили позов.

У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 у справі №826/463/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько