Постанова

від 27.02.2013 по справі 2а-17067/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2013 року 11:35 № 2а-17067/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Плішка Д.В., Манічева В.П., відповідача - Гаджиєва Расіма Фарадж огли, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МОНОЛІТ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0004462202, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 грудня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МОНОЛІТ» (далі - ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0004462202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-17067/12/2670 призначено до судового розгляду на 06 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 06 лютого 2013 року оголошувалась перерва до 27 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МОНОЛІТ» (код за ЄДРПОУ 25284783) зареєстроване Жовтневою районною державною адміністрацією (перереєстровано в Солом'янську районну у місті Києві державну адміністрацію) 18 листопада 1997 року (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 756938). Вказане товариство розташоване за адресою: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 5 літера Б, кімната 701.

ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 листопада 1997 року за № 916 та перебуває на обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 200042549 (форма № 2-ПДВ) від 27 квітня 2012 року ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» є платником податку на додану вартість з 04 грудня 1997 року (індивідуальний податковий номер 252847826580).

В період з 25 липня 2012 року по 31 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «МОНОЛІТ» (код ЄДРПОУ 25284783) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» (код ЄДРПОУ 37243401) за жовтень, грудень 2011 року та ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» (код ЄДРПОУ 37448396) за жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 5247/22-2/25284783 від 07 серпня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що перевірявся на загальну суму 935 840 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2011 року у розмірі 636 363 грн., за грудень 2011 року у розмірі 299 477 грн.

17 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 5247/22-2/25284783 від 07 серпня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 23 серпня 2012 року № 17361/10/22-210, висновки, викладені в акті № 5247/22-2/25284783 від 07 серпня 2012 року залишено без змін.

23 серпня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 5247/22-2/25284783 від 07 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004462202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 403 760 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 935 840 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 467 920 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 05 листопада 2012 року № 7225/10/12-114 та від 04 грудня 2012 року № 6519/0/61-12/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з вказаним вище рішенням податкового органу, вважає, що податкове зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції нараховані і застосовані до ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» безпідставно та необґрунтовано, а податкове повідомлення-рішення № 0004462202 від 23 серпня 2012 року підлягає скасуванню.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить в собі посилання в основному на відомості та висновки, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» від 10.01.2012 року № 5/232/37448396 та ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» від 14.06.2012 року № 1854/22-4/37243401, натомість первинні документи, надані позивачем під час проведення перевірки, працівником податкового органу проігноровані, що, на думку позивача, призвело до необґрунтованих та безпідставних висновків в акті перевірки позивача.

Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань на підтвердження нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, крім посилання на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, відповідачем не наведено, на думку позивача, правочини були безпідставно визнані відповідачем нікчемними.

Позивач вказує на те, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується сукупністю наданих ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» документів про фактичність виконання робіт та придбання товару по договорах.

Крім того, як вбачається зі змісту первинних документів, в діяльності ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні передумови для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Також позивач вказує на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця та суму бюджетного відшкодування.

В своєму позові позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 0004462202 від 23 серпня 2012 року.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то дане є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В своїх запереченнях відповідач просить в задоволенні позову ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» відмовити в повному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МОНОЛІТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Приписами п. 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані на вартість товарів, отриманих від ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» на загальну суму 304 380 грн., в т.ч. по періодах: за жовтень 2011 року у розмірі 304 380 грн.

Також, ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані на вартість товарів, отриманих від ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» на загальну суму 631 460 грн., у т.ч. по періодах: за жовтень 2011 року у розмірі 331 983 грн., за грудень 2011 року у розмірі 299 477 грн.

10 січня 2012 року Броварською ОДПІ складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» (код за ЄДРПОУ 37448396) в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень-жовтень 2011 року» № 5/232/37448396.

14 червня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» (код за ЄДРПОУ 37243401) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень 2011 року, за серпень 2011 року, за жовтень 2011 року» № 1854/22-4/37243401.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначений Порядком № 1232, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року.

Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки були правомірно використані дані, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» від 10.01.2012 року № 5/232/37448396 та ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» від 14.06.2012 року № 1854/22-4/37243401, які добуті податковим органом у відповідності до вимог ПК України.

Окрім цього, відповідно до висновків, викладених у вказаних актах, вбачається наступне.

Господарські операції між ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» та контрагентами-покупцями та постачальниками не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за вересень-жовтень 2011 року.

Таким чином, за вересень-жовтень 2011 року господарської діяльності ТОВ «МАРКЕТ-ПРО», даний контрагент мав ознаки нереального здійснення фінансово-господарських операцій.

Правочини між ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» та контрагентами-покупцями в червні 2011 р., серпні 2011 р., жовтні 2011 р., (відповідно, ПП «СНАБСТРОЙ-ВОСТОК», ТОВ «МІСТО-2», ПП «РЕГІОНСТРОЙ») здійснені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціям з ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» та ТОВ «ВАЙПЕРГРУП» в розумінні п. 188.1 ст. 188 ПК України.

Також, податковим органом при перевірці були використані первинні документи ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» за жовтень, грудень 2011 року, а тому, твердження позивача про ігнорування відповідачем первинних документів ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» спростовується вищевикладеним.

З цього приводу суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то дане є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно, право на податковий кредит такого платника податків не виникає, оскільки не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги є придбаними не в межах господарської діяльності платників податків.

Відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а так само здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності, відповідно, ТОВ «МАРКЕТ-ПРО», ТОВ «ВАЙПЕРГРУП».

Враховуючи викладене, ТОВ «ВКФ «МОНОЛІТ» в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» та ТОВ «ВАЙПЕРГРУП».

Досліджені докази, а саме: договір надання послуг, договір на субпідрядні роботи з монтажних робіт, договори постачання продукції, договори на виконання робіт щодо розширення функціональних можливостей програмного забезпечення, договори купівлі-продажу, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийняття виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які надані представником позивача, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Також, під час розгляду справи та з метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судом, для надання показань, викликалися в якості свідків директори підприємств-контрагентів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в судове засідання не з'явилися, письмових підтверджень поважності причин неможливості з'явитися в судове засідання, не направили, матеріали справи таких даних не містять.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0004462202 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МОНОЛІТ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.03.2013 р.