Ухвала

від 04.03.2013 по справі 2а-15758/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15758/10/12/0170

04.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України- Арзубов Сергій Олексійович, довіреність № 57 від 01.03.13

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції- Крилова Людмила Миколаївна, довіреність № 25-14/574 від 04.03.13

представник позивача, Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України- Чирков Володимир Володимирович, довіреність № 46 від 01.03.13

розглянувши апеляційні скарги Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України та Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 05.12.2012 у справі № 2а-15758/10/12/0170

за позовом Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України (шосе Свободи, 11, Алупка, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98676)

до Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 8, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 вимоги № 31-14/1249,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 адміністративний позов Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я задоволено частково:визнано протиправним та скасовано пункт 2 Письмових вимог про усунення порушень від 25.08.2010 № 31-14/1249 Контрольно-ревізійного відділу в місті Джанкой та Джанкойському районі, в задоволені решти позовних вимог -відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 та прийняття рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також від Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 та прийняття рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" міністерства охорони здоров'я України (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим (з урахуванням ухвали від 19.11.2012) (далі- відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3 вимоги про усунення порушень від 25.08.2010 № 31-14/1249.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач застосував до позивача заходи впливу за порушення бюджетної дисципліні в той час, коли це вже не було порушенням.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Яке вбачається з матеріалів справи позивачем в кошторисі на 2008 рік було передбачено витрати у сумі 4100,00 грн. на виплату по трудовим угодам на винагороду консультантів. Інших видатків по трудовим угодам, а саме, ремонт опалювальної мережі, водопостачання та каналізації, обслуговування комп'ютерів , розрахунками кошторису не передбачалися, видатки на здійснення вказаних робіт було передбачено по КЕКВ 1137 та 1139.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги відповідача про нецільове використання бюджетних коштів за КЕКВ 1110,1120, оскільки позивачем з фізичними особами укладено не трудові угоди, а цивільно-правові договори підряду на ремонтні роботи та договори про надання послуг, через наступне.

Відповідно до пункту 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджет і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання (стаття 116 Бюджетного Кодексу України), в тому числі - нецільове використання бюджетних коштів.

Нецільовим використанням бюджетних коштів (стаття 119 Бюджетного Кодексу України) є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що за КЕКВ 1110 здійснюється оплата праці працівників бюджетних установ, до якої також віднесено оплату праці за трудовими угодами. За КЕКВ 1120 здійснювалось нарахування на фонд оплати праці. За рахунок коштів, які обліковуються на КЕКВ 1137, здійснюється фінансування поточного ремонту обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання, а за КЕКВ 1139- оплата інших послуг та інші видатки.

Заявником апеляційної скарги відповідача не враховано, що за перевіряємий період позивачем укладались трудові угоди, зокрема, з ОСОБА_5 щодо обслуговування персонального комп'ютера, та з ОСОБА_6 щодо проведення поточного ремонту, підтверджується трудовими договорами, виконання робіт підтверджується актами приймання робіт та кошторисами на проведення робіт.

Помилковими вважаються твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що згідно з Роз'ясненнями Державного казначейства України № 194 від 04.11.2004 за КЕКВ 1137,1139 мали здійснюватись видатки на оплату проведених робіт за укладеними угодами, оскільки позивачем при проведенні виплат за укладеними угодами утримувався податок на доходи фізичних осіб та сума збору до Пенсійного фонду, що унеможливлює здійснення видатків за КЕКВ 1139,1137.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що трудові угоди було укладено між позивачем та фізичними особами без статусу фізичної особи-підприємця позивач в силу приписів Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", нараховуючи та виплачуючи дохід на користь фізичних осіб, зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок на доходи. Більш того, згідно пункту 2.1.8. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату від 13.01.2004, №5, оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт: згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності); згідно з обов'язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства; згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що використання бюджетних коштів за КЕКВ 110,1120 було здійснено позивачем у межах видатків, встановлених кошторисом, що свідчить про відповідність витрат бюджетним асигнуванням та призначенням, що спростовує доводи відповідача щодо нецільового використання бюджетних коштів.

Більш того, на час розгляду справи були внесені зміни в підзаконним акти, яким встановлений саме той порядок фінансування витрат на зазначені роботи, який був застосований позивачем. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач під час здійснення виплат фізичним особам за виконані ним роботи не повинен був здійснювати перерахування внесків до Пенсійного фонду України. Слід зазначити також, що наказом Державного Казначейства України від 28.12.2009 № 547 було визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2010 наказ Державного казначейства України від 04.11.2004 № 194, отже відповідач застосував до позивача заходи впливу за порушення бюджетної дисципліні в той, час коли це вже не було порушенням, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 Письмових вимог.

Як вбачається з акту перевірки джерелом формування спеціального фонду позивача є доходи від оплати квартирної плати та комунальних послуг мешканцями житлового фонду, якій рахується на балансі Санаторію, та становить 7 будівель, що розташовані в м. Алупка, смт. Сімеїз, балансовою вартістю 273513,00 грн.

Як свідчать матеріали справи в ревізуємому періоді КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства ПБК" виставлено рахунків, а позивачем сплачено за спожите водопостачання та водовідведення мешканцями житлового фонду, кошти спеціального фонду бюджету на загальну суму 68735,48 грн. Проте, позивачем по книгам обліку нарахування квартирної плати та плати за комунальні послуги, фактично нарахована плата за воду мешканцям житлових будинки на загальну суму 22979,64 грн.

СП Ялтинською міською електричною мережею ВАТ "Крименерго" виставлено рахунків, а позивачем сплачено за спожиту електричну енергіє мешканцям житлового фонду, кошти спеціального фонду бюджету на загальну суму 38942,15 грн. Позивачем по книгам обліку нарахування квартирної плати та плати за комунальні послуги фактична нарахована плата за електроенергію мешканців житлових будинків на загальну суму 19269,99 грн. Не врахування дебіторської заборгованості за мешканцями будинків призвело до завищення касових та фактичних видатків за КЕКВ 1162 (оплата водопостачання)та 1163 (оплата електроенергії).

Як вбачається з матеріалів справи проведеним по справі експертним дослідженням було встановлено розбіжності щодо встановлених даних по сплаті позивачем водо- та електропостачальній організаціями за житловий фонд та сумах нарахованих до сплати мешканцям житлового будинку, що призвело до неможливості підтвердити чи спростувати висновки відповідача відповідно до даних бухгалтерського обліку по кількісним показникам.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем нараховувалась сплата водопостачання по нормі, а не по показанням лічильнику води, що підтверджується наданими позивачем відомостями.

Неспроможними визнаються посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що різниця склалася за рахунок зношеного стану систем водопостачання, у зв'язку з чим трапляється витік води, оскільки сума, зазначена в акті ревізії та підтверджена експертним висновком нарахована до сплати за послуги водопостачання КРП "ПП ВКХ ПБК" виключно в частині житлового фонду підтверджується рахунками-актами за надані послуги. Позивачем не було доведено наявність в складі витрат на водопостачання житлових будинків будь-яких інших витрат води, ніж понесених мешканцями будинків, позивачем не було складено жодного акту звірки з водопостачальною організацією та мешканцями будинків щодо джерел виникнення різниці у водопостачанні, позивачем не ведеться ані облік втрат в системі водопостачання, ані робота по усуненню вказаних втрат. Акти про втрату води не містять кількісного виразу аварійних витрат, загального обсягу втраченої води.

Помилковими вважаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей в нарахуванні мешканцям житлового фонду та сплати електропостачальній організації плати за електроенергію, оскільки відповідно до Журналу обліку квартплати встановлено, що нарахування плати за електроенергію здійснювалось не по всім фізичним особам не по кожному періоду.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що рішенням Алупкінської міської ради від 31.07.2006 № 12 в пункті 2 було виділено в структурі квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій в тому числі витрати по електроенергії для ліфтів та освітлення місць загального користування. Вказане рішення було фактично продубльовано наказом позивача від 28.12.2006 № 21. Проте, відповідно до розрахунків квартирної плати та плати за користування будинком та прибудинковою територією, доданих до вказаних рішень з урахуванням того, що житловий фонд, що знаходиться на балансі позивача, відноситься до житлових будинків з частковим складом інженерного обладнання без ліфтів, до витрат по яких не входять витрати на обслуговування ліфтів та освітлення місць загального користування. Отже позивачем не доведено покриття мешканцями будинків витрат по електроенергії за рахунок інших видів оплат за комунальні послуги.

Слід зазначити, що позивачем оплата послуг по спожитій по житловому фонду електроенергії та водопостачанню та водовідведенню була здійснена відповідно до виставлених рахунків, що спростовує позицію позивача щодо невіднесення понесених витрат до витрат саме мешканців будинків. Наявність розбіжностей у нарахуванні мешканцям та сплати постачальникам води та електроенергії за спожити послуги також підтверджується експертним висновком.

Судова колегія дослідивши висновок експертизи від 10.10.2012 № 3406, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Відсутність будь-якого окремого обліку зайвих втрат по водопостачанню та електроенергію знайшло своє підтвердження підчас експертного дослідження, в частині встановлення експертом встановлено відсутність бухгалтерських документів, які б підтверджували сплату по комунальним послугам. Та обставина, що сума, зазначена в акті ревізії та підтверджена експертним висновком нарахована до сплати за послуги електроенергії виключно в частині житлового фонду підтверджується платіжними дорученнями.

Судова колегія звертає увагу на те, що серед джерел формування майна позивача є в тому числі власні надходження позивача, які надійшли як плата за послуги, що ним надаються в порядку, встановленому чинним законодавством України та плата за оренду майна. Надання послуг з водопостачання та постачання електроенергії по житловому фонду не входить до власних послуг позивача.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення,зокрема, в частині правомірності прийняття стосовно позивача пункту 2 Письмових вимог про усунення порушень від 25.08.2010 №31-14/1249, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим щодо прийняття стосовно позивача пункту 2 Письмових вимог про усунення порушень від 25.08.2010 №31-14/1249,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи стосовно позивача пункт 2 Письмових вимог про усунення порушень від 25.08.2010 №31-14/1249, діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційні скарги не містять доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні заявниками апеляційних скарг наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційних скаргах, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційні скарги Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я та Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України та Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 у справі № 2а-15758/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко