Ухвала

від 06.11.2014 по справі 2а-15758/10/12/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/18676/13

К/800/18399/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційні скарги Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Передгірний» Міністерства охорони здоров'я України (далі - Санаторій) та Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Санаторію до Інспекції,

про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3 вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року Санаторій звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3 вимоги Інспекції № 31-14/1249 від 25.08.2010 року (далі - Вимога № 31-14/1249) щодо усунення порушень про безпідставне здійснення видатків на оплату праці та не відображення в дебіторській заборгованості витрати зі сплати за сторонніх фізичних осіб наданих послуг з водопостачання та електроенергії.

Зазначив, що Інспекція не обґрунтовано вимагає усунути порушення Бюджетного кодексу України та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ щодо безпідставного здійснення видатків на оплату праці, не відображення в дебіторській заборгованості витрати зі сплати за сторонніх фізичних осіб наданих послуг з водопостачання та електроенергії, які допущені не були.

5 грудня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2013 року, позов задоволено частково.

Пункт 2 Вимоги № 31-14/1249 визнаний протиправним та скасований.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Санаторій та Інспекція звернулися з касаційними скаргами про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 21.06.2010 року до 26.07.2010 року Інспекцією була здійснена ревізія фінансово-господарської діяльності Санаторію за період з 1.01.2008 року до 31.05.2010 року, за наслідками якої 26.07.2012 року був складений акт перевірки.

25 серпня 2010 року Інспекція прийняла Вимогу № 31-14/1249 відповідно до п. 2 якої Санаторієм порушено вимоги п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року (далі - Порядок № 228), використання бюджетних коштів за КЕКВ 1110,1120, замість 1137,1139, всупереч їх цільового призначення при оплаті виконаних робіт за цивільно-правовими договорами на загальну суму 15451,20 грн. за період з 1.01.2008 року до 1.01.2009 року. Зобов'язано Санаторій прийняти до відома факт застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань.

У п. 3 вимоги зазначено, що Санаторієм порушено п. 20 Порядку № 228 та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 659 від 17.05.2002 року «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог відносно їх утворення і направлення використання» здійснено безпідставне покриття за рахунок коштів спеціального фонду витрат за сторонніх фізичних осіб, в тому числі, на суму 35755,84 грн. за водопостачання та водовідведення, на суму 19672,16 грн. за електроенергію без відображення в обліку дебіторської заборгованості.

Інспекція вимагала відобразити дебіторську заборгованість за фізичних осіб щодо яких здійснено безпідставні витрати, провести претензійно-позовну роботу з фізичними особами щодо відшкодування коштів.

В іншому випадку стягнути з винних осіб у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб на суму 55428,00 грн. шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.,ст. 130-136 Кодексу законів про працю України .

Щодо п. 2 Вимоги № 31-14/1249 слід зазначити наступне.

Інспекцією в акті перевірки зазначено, що Санаторієм в кошторисі на 2008 рік були передбачені витрати, у розмірі 4100,00 грн., на виплату за трудовими угодами на винагороду консультантів. Інших видатків за трудовими угодами щодо ремонту опалювальної мережі, водопостачання та каналізації, обслуговування комп'ютерів розрахунками кошторису не передбачалися.

Видатки на здійснення вказаних робіт були передбачені за КЕКВ 1137 та 1139.

Санаторієм в порушення п. 22 Порядку № 228 укладались трудові угоди на роботи з ремонту опалювальної мережі, ремонт водопроводу та каналізації, а також обслуговування комп'ютера та комп'ютерних програм, витрати за якими склали в загальній сумі 15451,20 грн., в тому числі за рахунок КЕКВ 1110 на суму 11600,00 грн., за рахунок КЕКВ 1120 на суму 3851,20 грн.

Відповідно до акту перевірки укладені Санаторієм трудові угоди не відповідають сутності трудових угод, визначеної ст. 21 Кодексу законів про працю України та роз'ясненнями Міністерства праці та соціальної політики № 06/2-4/42 від 11.03.2002 року та № 06/1-4/200 від 26.12.2003 року, згідно яким цивільно-правові договори відрізняються від трудових тим, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності та її організація, а метою укладання договору підряду є отримання певного матеріального результату, робота за ним носить разовий характер.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція вважає, що Санаторієм з фізичними особами укладені не трудові угоди, а цивільно-правові договори підряду на ремонтні роботи та договори про надання послуг, що призвело до нецільового використання бюджетних коштів за КЕКВ 1110,1120.

Згідно з п. 22 Порядку № 228 показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджет і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу (п. 4 ч. 1 ст. 117 Бюджетного кодексу України ) і є одним заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Стаття 117. Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства

Відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, в тому числі - нецільове використання бюджетних коштів.

Згідно з ст. 119 цього Кодексу нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

Згідно з ст. 8 цього Кодексу бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету ; 2) класифікація видатків та кредитування бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу.

Відповідно до ст. 10 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування бюджету класифікуються за: 1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету); 2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету); 3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за КЕКВ 1110 здійснюється оплата праці працівників бюджетних установ, до якої також віднесено оплату праці за трудовими угодами. За КЕКВ 1120 здійснювалось нарахування на фонд оплати праці. За рахунок коштів, які обліковуються на КЕКВ 1137 здійснюється фінансування поточного ремонту обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання, а за КЕКВ 1139- оплата інших послуг та інші видатки.

Санаторієм за період з 1.01.2008 року до 31.05.2010 року були укладені трудові угоди з ОСОБА_2 щодо обслуговування персонального комп'ютера, та з ОСОБА_3 про здійснення поточного ремонту, що підтверджується трудовими договорами, актами виконання робіт та кошторисами на здійснення робіт.

Оскільки, трудові угоди були укладені між Санаторієм та фізичними особами без статусу фізичної особи - підприємця Санаторій відповідно до п.1.15 п. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нараховуючи та виплачуючи дохід на користь фізичних осіб зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок на доходи.

Згідно з п. 2.1.8. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату № 5 від 13.01.2004 року , оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт: згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); згідно з обов'язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства; згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Санаторієм використання бюджетних коштів за КЕКВ 1110, 1120 було здійснене у межах видатків, встановлених кошторисом, що свідчить про відповідність витрат бюджетним асигнуванням та призначенням, що спростовує доводи Інспекції щодо нецільового використання бюджетних коштів. П. 2 Вимоги № 31-14/1249 підлягає скасуванню.

Щодо п. 3 Вимоги № 31-14/1249 слід зазначити, що відповідно до акту перевірки джерелом формування спеціального фонду Санаторію є доходи від оплати квартирної плати та комунальних послуг мешканцями житлового фонду, якій рахується на його балансі та становить 7 будівель, які розташовані в м. Алупка, сел. Сімеїз, балансовою вартістю 273513,00 грн.

Санаторієм сплачені за спожите водопостачання та водовідведення мешканцями житлового фонду, на загальну суму 68735,48 грн., за 2008 рік - 32326,22 грн., 2009 рік - 28411,20 грн., січень-травень 2010 року - 7998,06 грн.

Згідно з книгами обліку нарахування квартирної плати та плати за комунальні послуги Санаторієм фактично нарахована плата за воду мешканцям житлових будинків на загальну суму 22979,64 грн., за 2008 рік - 9355,66 грн., 2009 рік -17654,04 грн., січень-травень 2010 року - 5969,94 грн. При цьому, дебіторська заборгованість, яка складає різницю між сплаченим Санаторієм обсягом коштів за водопостачання в сумі 35755,84 грн.

Крім того, СП Ялтинською міською електричною мережею ВАТ «Крименерго» виставлено рахунки, а Санаторієм сплачено за спожиту електричну енергію мешканцям житлового фонду кошти спеціального фонду бюджету, на загальну суму 38942,15 грн.: за 2008 рік - 16603,41 грн., 2009 рік - 14071,54 грн., січень-травень 2010 року - 8267,20 грн.

Відповідно до книг обліку нарахування квартирної плати та плати за комунальні послуги Санаторієм фактично нарахована плата за використану електроенергію мешканцями житлових будинків на загальну суму 19269,99 грн.: за 2008 рік - 5673,37 грн., 2009 рік - 8718,00 грн., січень-травень 2010 року - 4878,62 грн.

Суди встановили, що зазначені дії Санаторію призвели до наявності дебіторської заборгованості на суму 19269,99 грн., яка в його бухгалтерському обліку не рахується. Не врахування дебіторської заборгованості за мешканцями будинків призвело до завищення касових та фактичних видатків за КЕКВ 1162 (оплата водопостачання) та 1163 (оплата електроенергії).

Відповідно до п. 20 Порядку № 228 під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Відповідно до п.п. «а» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 659 від 17.05.2002 року «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог відносно їх утворення і направлення використання» Власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами: а) перша група: підгрупа 1 - на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов'язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів; підгрупа 2 - на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ; підгрупа 3 - на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ; підгрупа 4 - на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідно до висновку експертизи № 3406 від 10.10.2012 року встановлені розбіжності щодо встановлених даних зі сплати Санаторієм водо-, та електропостачальним організаціям коштів за житловий фонд та нарахованих сум до сплати мешканцям житлового будинку, що призвело до неможливості підтвердити чи спростувати висновки Інспекції відповідно до даних бухгалтерського обліку за кількісними показникам.

Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційних скаргах, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Передгірний» Міністерства охорони здоров'я України та Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.