Постанова

від 13.03.2013 по справі 805/1827/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р. Справа №805/1827/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Лазарєва В.В.,

при секретарі Бобирь Г.Г.,

за участю:

представника позивача Баранова А.Є.,

представника відповідача Боцули О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Аттіка» до Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Аттіка» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки про скасування рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішення № 10 від 30 січня 2013 року було прийняте на підставі норм закону (п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), рішення № 11 від 30.01.2013 (п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), які з 01.01.2011 року втратили чинність. Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначаючи, що 30.01.2013р. УПФ України у Микитівському районі м. Горлівки було проведено перевірку позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Перевіркою встановлено, що в порушення ч. 6 ст.20 Закону №1058 страхувальником не сплачені в повному обсязі страхові внески у вигляді авансових платежів. Внаслідок виявленого правопорушення , на підставі п.7 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прикінцевих положень п. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків управлінням було застосовано фінансову санкцію від 30.01.2013 року № 11 до ПП «Аттіка» у розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів у сумі 222,03 грн. Також, в порушення вимог п.8.3 Порядку № 7-6 на 1 застраховану особу було подано недостовірні відомості до системи персоніфікованого обліку за 2005 рік, та на 1 застраховану особу за 2007 рік. Розглянувши дане правопорушення, на підставі п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прикінцевих положень п. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, управлінням було винесено рішення № 10 від 30.01.2013 року про застосування фінансової санкції у розмірі 170,00 грн.

Відповідно до ч. 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пп. 9.1. п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, повноваження якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року, зокрема, щодо застосування до страхувальників фінансових санкцій за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, залишилися.

У зв'язку із зазначеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивач - приватне підприємство «Аттіка», зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 13.03.1997 р., код ЄДРПОУ 24800900 (а.с. 29), перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в у м. Горлівка Донецької області за реєстраційним номером 26-02-11-3494.

30 січня 2013 року на підставі п.п. 5, 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» УПФ прийняті рішення:

- № 10 про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн. (а.с. 7);

- № 11 про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 222,03 грн. (а.с. 8).

Суд вважає такі рішення відповідача незаконним з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення відповідачем були прийняті на підставі пунктів 5, 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року).

Проте, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року виключено.

Як вбачається з рішень Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки № 10 від 30.01.2013 року та №11 від 30.01.2013 року, фінансові санкції застосовані до позивача після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, на час прийняття спірних рішень (від 30.01.2013 р.) про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій норма закону (ч. 9 ст. 106 Закону № 1058) була не чинна.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з абз. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Статтею 92 Конституції України встановленою, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Пунктом 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 «У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) роз'яснено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Виходячи з аналізу норм, покладених в основу застосованих до позивача фінансових санкцій (ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), то вони діяли в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього, а також обов'язок виконавчих органів Пенсійного фонду застосовували до страхувальників передбачені ними фінансові санкції.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 64 вказаного Закону № 1058 в редакції, яка є чинною та підлягала застосуванню на час прийняття оскарженого рішення, визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, передбачені законом.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги те, що на час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про застосування щодо страхувальника фінансових санкцій правових норм, які б встановлювали вказану в них відповідальність, і якими керувався відповідач, не існувало, суд вважає, що УПФ України у Микитівському районі м. Горлівки приймаючи спірні рішення № 10, 11 від 30.01.2013 року діяло із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного суду України від 20.11.2012р. у справі № 21-367а12.

У відповідності до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення УПФ № 10, 11 від 30.01.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Аттіка» до Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки про скасування рішень - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки № 10 від 30 січня 2013 року про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки № 11 від 30 січня 2013 року про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 222,03 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Аттіка» суму сплаченого судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 13 березня 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 15 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.