Ухвала

від 06.03.2014 по справі 805/1827/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2014 м. Київ К/800/26882/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Олексієнко М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. у справі за позовом Приватного підприємства "Аттіка" до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року Приватне підприємство "Аттіка" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області з вимогами про скасування рішень про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законом та про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки № 10 від 30.01.2013р. про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн. та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки № 11 від 30.01.2013р. про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 222,03 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції у справі залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій на підставі п. 5, 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011р.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство «Аттіка» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 13.03.1997 р., код ЄДРПОУ 24800900, перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в у м. Горлівка Донецької області.

30.01.2013р. на підставі п. 5, 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем прийняті рішення: № 10 про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн.; № 11 про застосування до приватного підприємства «Аттіка» фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 222,03 грн.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні рішення відповідачем були прийняті на підставі пунктів 5, 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року).

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011р., частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року виключено.

З матеріалів справи встановлено, що розрахунки сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та авансові платежі зі страхових внесків були подані та перераховані позивачем, що свідчить про відсутність порушень з боку платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Вказане дає підстави вважати, що управлінням ПФУ протиправно прийнято рішення № 10 від 30.01.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законом та рішення № 11 від 30.01.2013 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків на підставі п.п. 5, 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Даючи оцінку спірним відносинам суди першої та апеляційної інстанцій виходили з позиції Конституційного Суду України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.021.1999р. № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі.

Відповідно до п. 22 ст. 99 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зокрема органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01/01/2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги про те, що положеннями Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI надано повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом, спростовуються зібраними в матеріалах справи доказами про відсутність заборгованості підприємства та доказами сплати внесків до пенсійного фонду в повному обсязі.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими оскільки відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо застосування штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді

Пасічник С.С.

Олексієнко М.М.