Постанова

від 15.03.2013 по справі 810/943/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2013 року Справа № 810/943/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби до про Товариства з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» накладення арешту на кошти платника податків, ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» про накладення арешту на кошти відповідача у банках у межах суми податкового боргу у розмірі 8509 грн. 96 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що згідно з отриманою ним податковою інформацією у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, у зв`язку з чим, посилаючись на приписи підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даними позовними вимогами.

У судове засідання, призначене на 15 березня 2013 року, представники сторін не з`явились. Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Приморська, буд. 20.

До суду повернувся конверт, направлений на адресу відповідача, із відміткою підприємства поштового зв'язку про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» за зазначеною адресою (а.с. 45).

Згідно з частиною восьмою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Цією ж статтею передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» (ідентифікаційний код 35033883, місцезнаходження: 07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Приморська, буд. 20) зареєстроване як юридична особа 03.04.2007 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 453011 (а.с. 10) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 8).

Як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, що підтверджується даними довідки позивача від 27.12.2010 № 1300 (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом протягом 2011 року було проведено ряд перевірок дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» вимог податкового законодавства, за результатами яких складено акти від 24.02.2011 № 316/15-217/82, 19.04.2011 № 943/15-2/35033883/204, 27.04.2011 № 993/15-2/35033883/212, 11.05.2011 № 1068/15-2/35033883/230, 26.09.2011 № 2034/15-2/35033883/415 та 23.11.2011 № 2669/15-2/35033883/584.

На підставі вказаних актів перевірок, у ході яких виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» вимог податкового законодавства в частині неподання податкових декларацій з податку на додану вартість, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.02.2011 № 0001141502/0, 20.04.2011 № 0002511502, 28.04.2011 № 0002601502, 11.05.2011 № 000271502, 27.09.2011 № 0005071502 та 25.11.2011 № 0006971502, якими відповідно до приписів пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 8840 грн. 00 коп.

З урахуванням часткового погашення заборгованості за рахунок переплати у сумі 330 грн. 04 коп., податковий обов`язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 8509 грн. 96 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано.

Враховуючи вимоги пункту 59.4 статті 59 та пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, позивачем винесено податкову вимогу від 15.03.2011 № 292 та прийнято рішення від 15.03.2011 № 190 про опис майна відповідача у податкову заставу.

За інформацією, що отримана позивачем від Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» (лист від 12.10.2011 № 1428), Вишгородського РЕВ УДАІ ГУ МВС України в Київській області (лист від 02.09.2011 № 407) та Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області (лист від 14.09.2011 № 2616), право власності на об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби за Товариством з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» не зареєстровано, відповідач на території Вишгородського району як землекористувач не обліковується.

Податковий орган, спираючись на наведені вище відомості, вважає, що у відповідача відсутнє майно, продаж якого податковий орган міг би здійснити в рахунок погашення податкового боргу.

Посилаючись на приписи підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якими податковому органу надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, позивачем заявлено вимогу про накладення арешту на кошти відповідача у банках у межах суми податкового боргу у розмірі 8509 грн. 96 коп.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Так, функції органів державної податкової служби визначені статтею 19 1 Податкового кодексу України, серед яких: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; забезпечення визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З метою забезпечення належного виконання наведених вище функцій податковий орган наділений правом: звертатися до суду, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (підпункт 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України); звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби є органами стягнення, що уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Погашенням податкового боргу в силу приписів підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу вважається зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 88.3 зазначеної статті передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб (пункт 91.3 статті 91 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України також передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Крім того, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна), який в силу приписів статті 94 Податкового кодексу України застосовується у разі, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Із системного аналізу наведених вище правових норм у їх сукупності вбачається, що основними завданнями державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, виконанням платниками податків податкових обов'язків, а також, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, здійснення за платника податків і на користь держави заходів, направлених на погашення (стягнення) податкового боргу.

При цьому, способами примусового погашення податкового боргу платника податків є: звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу (пункт 87.11 статті 87, пункт 95.1, абзац 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України; звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абзац 2 підпункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

У свою чергу, інститут адміністративного арешту майна платника податків (арешту майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який полягає у забороні платнику податків вчиняти дії щодо свого майна, яке підлягає арешту, та застосовується з виключних підстав, визначених статтею 94 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що у відносинах з платником податків, який має податковий борг, податковий орган виступає як орган стягнення, застосування арешту майна платника податків, який за своєю правовою природою полягає в обмеженні права платника щодо володіння, користування та розпорядження його майном, в якості самостійного способу захисту державних інтересів, порушених платником податків внаслідок несплати ним узгодженого грошового зобов`язання (без вжиття визначених статтями 87 та 95 Податкового кодексу України заходів щодо примусового погашення податкового боргу) ні Податковим кодексом України, ні іншими законами України не передбачено.

Суд звертає увагу на те, що в силу приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Податковий орган, звертаючись до суду з адміністративним позовом, наділений визначеним статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України правом на подання клопотання про його забезпечення, у тому числі шляхом накладення арешту на майно платника податків в межах суми стягнення, у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якими податковому органу надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, слід розуміти як право звертатися до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника у справах щодо стягнення податкового боргу з такого платника податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, даний позов містить єдину самостійну вимогу, а саме: застосування арешту майна відповідача (не адміністративний арешт у розумінні статті 94 Податкового кодексу України) з підстав відсутності у нього майна для погашення податкового боргу. При цьому, позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби у даному позовному провадженні не заявлено.

Таким чином, пред`явлення позивачем даного позову суперечить приписам статті 19 Конституції України в частині наявності законних підстав для дій податкового органу та способу їх вчинення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що накладення арешту на кошти платника податків у банках безумовно створює перешкоди у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження майном, а тому, якщо це не пов'язано із забезпеченням вимог про стягнення податкового боргу або виконанням платником податків його обов'язків (адміністративний арешт), є діями, що жодним чином не відповідають інтересам держави та правопорядку.

Слід також зазначити, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме: відсутність у платника податків майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, в силу приписів статті 89, 91 Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерством Фінансів України від 11.10.2011 № 1273, може бути підтверджена виключно податковим керуючим під час складання акта про опис майна у податкову заставу.

У свою чергу, відомості щодо відсутності у платника податків зареєстрованого за ним права власності на об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби не можуть вважатися належними та допустимими доказами того, що у платника податків відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки право власності на майно в силу приписів Цивільного кодексу України може виникати і без його державної реєстрації.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення нею інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.