Ухвала

від 10.06.2014 по справі 810/943/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/943/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Кобаля М.І., Петрика І.Й. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РПБ «Розбудова» про накладення арешту на кошти платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РПБ «Розбудова» в якому просила накласти арешт на кошти відповідача у банках у межах суми податкового боргу в розмірі 8 509,96 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» (ідентифікаційний код 35033883, місцезнаходження: 07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Приморська, буд. 20) зареєстроване як юридична особа 03.04.2007 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 453011 (а.с.10) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби як платник податків, що підтверджується даними довідки позивача від 27.12.2010 № 1300 (а.с.11).

Протягом 2011 року податковим органом було проведено ряд перевірок дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких складено акти від 24.02.2011 № 316/15-217/82, 19.04.2011 № 943/15-2/35033883/204, 27.04.2011 № 993/15-2/35033883/212, 11.05.2011 № 1068/15-2/35033883/230, 26.09.2011 № 2034/15-2/35033883/415 та 23.11.2011 № 2669/15-2/35033883/584.

На підставі вказаних актів перевірок, у ході яких виявлено порушення відповідачем вимог податкового законодавства в частині неподання податкових декларацій з податку на додану вартість, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2011 № 0001141502/0, 20.04.2011 № 0002511502, 28.04.2011 № 0002601502, 11.05.2011 № 000271502, 27.09.2011 № 0005071502 та 25.11.2011 № 0006971502, якими до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 8 840 грн. 00 коп.

З урахуванням часткового погашення заборгованості за рахунок переплати у сумі 330 грн. 04 коп., податковий обов`язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 8 509 грн. 96 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано.

Позивачем винесено податкову вимогу від 15.03.2011 № 292 та прийнято рішення від 15.03.2011 № 190 про опис майна відповідача у податкову заставу.

За інформацією, що отримана позивачем від Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» (лист від 12.10.2011 № 1428), Вишгородського РЕВ УДАІ ГУ МВС України в Київській області (лист від 02.09.2011 № 407) та Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області (лист від 14.09.2011 № 2616), право власності на об'єкти нерухомого майна та транспортні засоби за Товариством з обмеженою відповідальністю «РБП «Розбудова» не зареєстровано, відповідач на території Вишгородського району як землекористувач не обліковується.

За твердженням податкового органу, у відповідача відсутнє майно, продаж якого податковий орган міг би здійснити в рахунок погашення податкового боргу.

З огляду на зазначене, позивачем заявлено вимогу про накладення арешту на кошти відповідача у банках у межах суми податкового боргу у розмірі 8 509 грн. 96 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосуванню заходу у вигляді накладення арешту на кошти боржника передує з'ясування питання щодо наявності у платника податків майна, яке може бути описано в податкову заставу в рахунок погашення податкового боргу, що податковим органом було зроблено не в повному обсязі.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового зобов'язання, визначена податковим органом до стягнення, виникла за результатами подання до податкової інспекції податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із визначенням, наведеним в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зважаючи на те, що сума податкового зобов'язання, самостійно визначена відповідачем, погашена у встановлений законом строк не була, виходячи з положень пп. 14.1.175 ПКУ, набула статусу податкового боргу.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 94 ПК України врегульовано застосування адміністративного арешту майна.

Так, у відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2. ст. 94 ПК України встановлено вичерпний перелік обставин, з'ясування яких є підставою для застосування адміністративного арешту майна.

Разом з тим, частиною 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що єдиною необхідною умовою застосування арешту грошових коштів платника податків у цьому випадку є відсутність у нього майна, що прямо передбачається п. 20.1.17 ст. 20 ПК України.

Позивачем не надано суду доказів відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу та вжиття заходів з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна, за рахунок якого можуть бути виконані податкові зобов'язання.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме: відсутність у платника податків майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, в силу приписів статті 89, 91 Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерством Фінансів України від 11.10.2011 № 1273, може бути підтверджена виключно податковим керуючим під час складання акта про опис майна у податкову заставу.

В свою чергу, відомості щодо відсутності у платника податків зареєстрованого за ним права власності на об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби не можуть вважатися належними та допустимими доказами того, що у платника податків відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки право власності на майно в силу приписів Цивільного кодексу України може виникати і без його державної реєстрації.

Окрім того, відповідно до положень п. 91.4 ст. 91 ПК України, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Згідно з п. 20.1.16 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк М.І. Кобаль І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 13.06.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.