Ухвала

від 21.02.2013 по справі 39/249

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 лютого 2013 р. № 39/249

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Данилової Т.Б., Могил С.К., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пума Україна"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі№ 39/249 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері" 2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 простягнення 827 275,78 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення (з урахуванням збільшення суми позову) 827 275,78 грн. заборгованості за контрактом від 09.09.2009 № FW09/032, з яких 302 983,08 грн. основного боргу, 51 507,12 грн. збільшення ціни товару у зв'язку з підвищенням курсу долара США, 90 226,30 грн. пені, 298 523, 70 грн. штрафу, 63 254,02 грн. інфляційних та 20 781,56 грн. - 3% річних.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово, останнім рішенням Господарського суду Донецької області від 17.07.2012 у справі № 39/249, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі № 39/249, в якій заявник просить вказану постанову скасувати, прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги незастосуванням судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень статті 334, частини другої статті 664 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 30.08.2006 у справі № 1/119 , від 20.12.2007 у справі № 4/105 та від 15.04.2008 у справі № 26/262(4/1858-11/251) .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі № 39/249 , про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за поставлений товар, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що позивачем в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів щодо належного виконання ним своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Водночас у постанові від 30.08.2006 у справі № 1/119 , на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за договором на постачання вугільної продукції, з огляду на те, що відповідач належним чином не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вугілля, поставленого позивачем, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

У постанові від 20.12.2007 у справі № 4/105 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи стосовно належного виконання відповідачем зобов'язання за договором та проведення поставки позивачу вугілля у відповідній кількості, який прийнято до перевезення залізницею, яка, в даному випадку, відповідала за втрату, нестачу, псування і пошкодження вантажу у пункті призначення.

У постанові від 15.04.2008 у справі № 26/262(4/1858-11/251) Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення грошових коштів від пропорційного зменшення ціни отриманого товару неналежної якості, стягнення коштів за недопоставку продукції та моральної шкоди, враховуючи те, що позивачем не доведено вчинення відповідачем правопорушення у вигляді поставки неякісного товару та не подано доказів про завдання діями відповідача шкоди його діловій репутації.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про наявність у наведених справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 39/249 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" у допуску справи № 39/249 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: Т.Данилова С.Могил В.Селіваненко О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)