Постанова

від 12.03.2013 по справі 8/063-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 8/063-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаПавловський Б.М. - довіреність від 20.10.2012 р. відповідачаБекіров С.Н. - довіреність від 06.07.2012 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ріжки" на постановувід 22.10.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 8/063-12 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ріжки" до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Ріжки" прозобов'язання не чинити перешкоди у володінні та користуванні земельними ділянками В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року ТОВ "Агрофірма Ріжки" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Ріжки" про:

- зобов'язання ВСК "Ріжки" не чинити позивачу перешкоди у володінні та користуванні земельними ділянками - частками (паями), які розташовані на землях сільської ради с. Ріжки Таращанского району Київської області, переданими позивачу згідно договорів оренди земельних ділянок для проведення господарської діяльності;

- зобов'язання ВСК "Ріжки" не чинити позивачу перешкоди у проведенні робіт з винесення в натуру земельних ділянок - часток (паїв), які розташовані на землях сільської ради с. Ріжки Таращанского району Київської області, переданих у власність громадянам України на підставі Державних актів на право власності на землю та переданих в орендне користування ТОВ "Агрофірма Ріжки" та під'їзних доріг до них.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 78, 90, 93, 96, 103, 124-126, 152, 158 Земельного кодексу України та статті 1, 6, 18, 27 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що ТОВ "Агрофірма Ріжки" 23, 29 та 30 грудня 2010 року з громадянами, які на підставі державних актів на землю є власниками земельних часток (13 паїв, загальною площею 41,9 га), розташованих на території Ріжківської сільської ради, уклало договори оренди земельних ділянок для ведення господарської діяльності передбаченої статутом товариства.

Проте, товариство весною 2011 року було позбавлено можливості провести на орендованих земельних ділянках весняно - польові роботи та засіяти земельні ділянки сільськогосподарськими культурами, оскільки ВСК "Ріжки" чинив перешкоди у проведенні цих робіт, а пізніше засіяв орендовані позивачем земельні ділянки, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.05.2012 р.

Тобто, як зазначав позивач, ВСК "Ріжки" незаконно володіє орендованими позивачем земельними ділянками в кількості 13 паїв загальною площею 41,9га, порушуючи право ТОВ "Агрофірма Ріжки" оренди вказаних земельних ділянок та створюючи перешкоди у їх вільному володінні та користуванні для проведення позивачем господарської діяльності.

Крім того, позивач зазначав, що у вересні 2011 року товариство направляло листи для проведення робіт по винесенню в натуру земельних паїв їх власників - орендодавців, проте голова ВСК "Ріжки" чинить перешкоди у виділенні земельних ділянок в натурі, що перешкоджає повноправному використанню позивачем наданими йому в оренду земельними ділянками.

У відзиві на позовну заяву ВСК "Ріжки" просило відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на те, що кооператив використовує земельні ділянки, які розташовані на території Ріжківської сільради на підставі укладених в травні 2005 року з власниками земельних ділянок договорів оренди, а наявність перешкод з боку відповідача позивачем не доведена.

При цьому, ВСК "Ріжки" звертав увагу на те, що у позовній заяві не конкретизовані вимоги позивача, а саме не вказані земельні ділянки по яких, на думку позивача, чиняться перешкоди у користуванні, не зазначено кадастрові номера таких земельних ділянок, не надані акти приймання - передачі земельних ділянок від фізичних осіб - власників земельних ділянок та державних актів на землю.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.07.2012 (суддя Скутельник П.Ф.) позовні вимоги ТОВ "Агрофірма Ріжки" до ВСК "Ріжки" про зобов'язання не чинити перешкоди у володінні та користуванні земельними ділянками задоволені частково, а саме: зобов'язано ВСК "Ріжки" припинити чинити перешкоди ТОВ "Агрофірма Ріжки" у володінні та користуванні земельними ділянками, шляхом припинення їх самовільного використання з послідуючим звільненням та припинення дій, які перешкоджають ТОВ "Агрофірма Ріжки" у проведенні робіт з винесення зазначених земельних ділянок в натурі, які належать ТОВ "Агрофірма Ріжки" на підставі договорів оренди землі, зазначених у резолютивній частині рішення (том 1 а.с. 175-177), а саме: - договір оренди земельної ділянки № 17, укладений з Янішевською О.П.; - договір оренди земельної ділянки № 64, укладений з Пелипець Т.О.; - договір оренди земельної ділянки № 79, укладений зі Свиридюк Л.П.; - договір оренди земельної ділянки № 51, укладений з Балацан Г.І.; - договір оренди земельної ділянки, укладений з Цупрун П.П.; - договір оренди земельної ділянки № 73, укладений з Мокляк В.І.; - договір оренди земельної ділянки, укладений з Денисюк Т.С.; - договір оренди земельної ділянки № 1, укладений з Чечель О.М.; - договір оренди земельної ділянки, укладений з Федкевич О.І.; - договір оренди земельної ділянки № 66, укладений зі Смілян М.Т.; - договір оренди земельної ділянки № 96 від 29.12.2010 року, укладений з Маньківським В.В.

В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач після укладення вищевказаних чинних договорів оренди земельних ділянок не зміг приступити до їх використання та винесення їх меж в натурі в зв'язку з тим, що вказані ділянки, в порушення вимог статей 5, 12, 44, 47, 94 Господарського кодексу України, статей 373, 386 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України "Про оренду землі" самовільно використовує ВСК "Ріжки", який відмовляється припинити їх самовільне використання і не допускає позивача до винесення в натурі меж цих ділянок при відсутності у відповідача будь-яких прав на їх використання.

Судом зазначено, що факт самовільного використання відповідачем земельних ділянок, які належать позивачу на праві платного строкового користування на умовах оренди на підставі чинних договорів оренди, та недопущення позивача до винесення в натурі цих ділянок підтверджується листами позивача, направленими у вересні - жовтні 2011 року на ім'я голови Таращанської райдержадміністрації, сільського голови, голови правління ВСК "Ріжки", начальника управління Держкомзему у Таращанському районі, прокурора Таращанського району щодо протиправних дій ВСК "Ріжки", а також актом обстеження земельних ділянок від 16.05.2012 року.

При цьому, судом першої інстанції не були взяті до уваги посилання позивача на договори оренди землі № 30 від 29.01.2012 р., укладеного з Могилко Л.С. та № 15 від 29.01.2012 р., укладеного з Алейніковою Є.І. через відсутність доказів державної реєстрації вказаних договорів.

За апеляційною скаргою ВСК "Ріжки" Київський апеляційний господарський суд (судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., Яковлєв М.Л.) переглянувши рішення господарського суду Київської області від 23.07.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.10.2012 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недоведеності позивачем вчинення відповідачем будь - яких перешкод позивачу у користуванні земельними ділянками та проведенні робіт по виділенню їх в натурі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що в порушення приписів пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, самостійно, діючи на свій розсуд та всупереч позовній заяві TOB "Агрофірма "Ріжки", сформулювавши та розширивши позовні вимоги товариства.

ТОВ "Агрофірма Ріжки" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 р. скасувати повністю, а рішення господарського суду Київської області від 23.07.2012 р. змінити, виклавши резолютивну частину у редакції, вказаній скаржником у касаційній скарзі, а саме скаржник просить задовольнити позов частково, зобов'язати ВСК "Ріжки" не чинити перешкоди ТОВ "Агрофірма Ріжки" у володінні та користуванні земельними ділянками - частками (паями), які розташовані на землях сільської ради с. Ріжки Таращанського району та переданими згідно договорів оренди земельних ділянок для проведення господарської діяльності за наступними договорами укладеними позивачем: № 64 укладеного з Пелипець Т.О., № 79 укладеного з Свиридюк Л.П., № 51 укладеного з Балацан Г.І., договору укладеного з Цупрун П.П., № 73 укладеного з Мокляк В.І., № 66 укладеного з Смілян М.Т., договорів укладених з Денисюк Т.С. та Федкевич О.І., державна реєстрація яких була проведена 17.03.2011 року. В іншій частині позовних вимог позивач просить відмовити.

Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно відсутності у позивача цивільної правоздатності при укладенні договорів оренди землі у 2010 р., а також висновок про правомірність використання відповідачем спірних земельних ділянок.

При цьому, заявник касаційної скарги вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а оскільки предметом розгляду суді першої інстанції були земельні ділянки, які знаходяться у користуванні позивача на підставі договорів оренди землі, то відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у даній справі скаржник клопоче суд касаційної інстанції виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача.

У запереченнях на касаційну скаргу, ВСК "Ріжки" просить відмовити у її задоволенні зазначаючи, що як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції позивач у своїй позовній заяві просив суд зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкоди у користуванні фактично по всіх договорах оренди, які ним були укладені з власниками земельних ділянок без зазначення конкретних договорів та конкретних земельних ділянок.

При цьому, ВСК "Ріжки" зауважило, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 15.10.2012 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12.12.2012 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.01.2013 р. були визнані недійсними договори оренди землі, укладені між ТОВ "Агрофірма Ріжки" та власниками земельних ділянок Янішевською О.П., Балацан Г.І., Мокляк В.І., Федкевич О.І., Смілян М.Т. та зобов'язано головне управління Держкомзему у Київській області скасувати державну реєстрацію вказаних договорів. Тобто, у позивача ніколи не було правових підстав для користування земельними ділянками по вказаних договорах, а тому його права ніяким чином не могли бути порушені.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Агрофірма Ріжки" про зобов'язання ВСК "Ріжки" не чинити позивачу перешкоди у володінні та користуванні земельними ділянками - частками (паями), які розташовані на землях сільської ради с. Ріжки Таращанского району Київської області, переданими позивачу згідно договорів оренди земельних ділянок для проведення господарської діяльності та зобов'язання ВСК "Ріжки" не чинити позивачу перешкоди у проведенні робіт з винесення в натуру переданих за договорами земельних ділянок - часток (паїв), з посиланням на те, що після укладення з власниками договорів оренди земельних ділянок, позивач не зміг приступити до їх використання та проведення робіт з винесення їх меж в натурі у зв'язку з тим, що вказані ділянки використовує ВСК "Ріжки", що підтверджується актом від 16.05.2012 р. та листами позивача до відповідних органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Крім того, згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Вказаною нормою передбачено, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що ВСК "Ріжки" у травні 2005 року були укладені договори оренди земельних ділянок з власниками цих земельних ділянок, а саме: Карпенко Г.Д., Янішевською О.П., Пелипець Т.О., Алейніковою Є.І. Свиридюк Л.П., Балацан Г.І., Цупрун П.П., Мокляк В.І., Денисюк Т.С., Чечіль О.М., Федкевич О.І., Смілян М.Т. та Халецькою Є.С., дія яких в порядку статті 33 Закону України була продовжена, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірного використання відповідачем вказаних земельних ділянок.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що договори оренди земельних ділянок № 30 та № 15 від 29.01.2012 р., укладені ТОВ "Агрофірма Ріжки" з власниками земельних ділянок Могилкою Л.С. та Алейніковою Є.І., на які позивач посилався як на підставу правомірності володіння та користування ним вказаними земельними ділянками, не зареєстровані в порядку статті 125 Земельного кодексу України та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого вони не набули чинності і на їх підставі у позивача не виникнуло право оренди земельних ділянок, з приводу яких ці договори укладались, а реєстрація договору оренди землі з Маньківським В.В. відбулася 13.07.2012 р., в той час як позов ТОВ "Агрофірма Ріжки" було подано 30.05.2012 р., тобто посилання позивача на вказаний договір в обґрунтування своїх вимог також визнані безпідставним.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що TOB "Агрофірма Ріжки" було зареєстровано як юридичну особу 12.01.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 333603. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 159967 від 13.01.2011 року дані про TOB "Агрофірма Ріжки" до реєстру були внесені 13.01.2011 року, а згідно наказу товариства № 1-о від 19.01.2011 р. Гончаренко М.Ю. приступив до виконання обов'язків директора товариства з 20.01.2011 року, тобто, TOB "Агрофірма Ріжки" було набуло цивільну право-дієздатність лише 12.01.2011 року, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності державної реєстрації товариства як юридичної особи, а також не маючи органу управління - директора та печатки підприємства, ТОВ "Агрофірма Ріжки" не могло укласти, тобто підписати, скріпити печаткою та подати на державну реєстрацію договори оренди землі, укладені у грудні 2010 року, на які позивач також посилається в обґрунтування своїх вимог.

При цьому, як вбачається з наданих у судовому засіданні суду касаційної інстанції ВСК "Ріжки" рішення Таращанського районного суду від 15.10.2012 р. у справі № 2-342/12 (1025/3914/12), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12.12.2012 р., у порушенні касаційного провадження з перегляду яких відмовлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.01.2013 р., визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладених ТОВ "Вгрофірма Ріжки" з власниками земельних ділянок - Балацан Г.І., Мокляк В.І., Федкевич О.І., Смілян М.Т., державна реєстрація яких була проведена 17.03.2011 р. та договір, укладений з Янішевською О.П., реєстрація якого проведена 24.12.2010 р., а також зобов'язано Головне управління Держкомзему у Київській області скасувати державну реєстрацію вказаних договорів оренди земельних ділянок.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не надано, а судом першої інстанції у рішенні не наведено належних доказів того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні земельними ділянками, як й не доведено факт створення відповідачем перешкод позивачу у користуванні земельними ділянками та проведенню робіт з винесення їх в натуру, оскільки листи позивача до органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог та суд першої інстанції, не можуть бути підтвердженням активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод. При цьому, апеляційним судом встановлено, що акт обстеження земельної ділянки від 16.05.2012 року, на який посилається позивач, стосується виключно ділянок, які належать громадянам Алейніковій Є.І. та Янішевській О.П.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Агрофірма Ріжки" звернулось до суду з вимогою про зобов'язання ВСК "Ріжки" не чинити позивачу перешкоди у володінні та користуванні земельними ділянками - частками (паями), які розташовані на землях сільської ради с. Ріжки Таращанского району Київської області, переданими позивачу згідно договорів оренди земельних ділянок для проведення господарської діяльності та зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкоди у проведенні робіт з винесення в натуру вказаних земельних ділянок - часток (паїв) та під'їзних доріг до них.

Отже, позивач просив суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у володінні та користуванні, а також у винесенні в натуру земельних ділянок фактично по всіх (будь-яких) договорах оренди, які були укладені між TOB "Агрофірма "Ріжки" і власниками земельних ділянок, що розташовані на території Ріжківської сільської ради, без зазначення конкретних договорів оренди та ділянок.

Натомість, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції в порушення пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України , за відсутності відповідних заяв та клопотань з боку позивача, вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача припинити чинити перешкоди позивачу у володінні та користуванні земельними ділянками, які належать останньому на підставі договорів оренди, які укладені з 11-ма громадянами, шляхом припинення їх самовільного використання з послідуючим звільненням та припинення дій, які перешкоджають TOB "Агрофірма "Ріжки" у проведенні робіт з винесення зазначених земельних ділянок в натурі.

Тобто, як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції самостійно, діючи на свій розсуд та всупереч позовній заяві TOB "Агрофірма "Ріжки", сформулював та розширив позовні вимоги товариства.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 р. у справі № 8/063-12 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач