Постанова

від 14.03.2013 по справі 5002-12/2546-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 5002-12/2546-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПершиков Є.В., Данилова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Малого приватного підприємства "Кітей" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі№ 5002-12/2546-2011 господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовом Малого приватного підприємства "Кітей" до Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим провизнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 2/24 від 03.05.2006 року в судовому засіданні взяли участь представники позивача відповідача Матвєєв Ю.В. наказ № 07-К від 23.02.2012 року, Мунченко Є.А. дов. № 16/77 від 25.04.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Кітей" (далі за текстом - МПП "Кітей") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (далі за текстом - ПАТ "Суднобудівний завод "Залів") про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 2/24 від 03.05.2006 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 року у справі № 5002-12/2546-2011 позовні вимоги МПП "Кітей" задоволено: визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 2/24 від 03.05.2006 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" та МПП "Кітей".

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" звернулось з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" задоволено: рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 року у справі № 5002-12/2546-2011 скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким "МПП "Кітей" у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 2/24 від 03.05.2006 року відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, МПП "Кітей" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року, а матеріали справи направити на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 13, 41, 129 Конституції України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.03.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в розгляді касаційної скарги до 14.03.2013 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок корпоратизації Державного підприємства "Керченський суднобудівний завод" ім. Б. Є. Бутоми відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 15.06.1993 року № 210/93 та наказу Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 15.08.1994 року № 1163-а створено відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів", правонаступником якого є ПАТ "Суднобудівний завод "Залів".

Постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 року затверджено Положення про порядок корпоратизації підприємств, яким визначено порядок корпоратизації державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного капіталу яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, відповідно до п. п. 2, 15 якої з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 23.02.2005 року виконавчим комітетом Керченської міської ради № 166 вирішено оформити право власності за відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" на об'єкти нерухомого майна згідно додатку по вул. Танкістів, 4 у м. Керчі, у тому числі на: насосну станцію, станцію газифікації, пожежне депо, вивідний канал з акваторії, автомобільні шляхи, внутрішньозаводські залізничні шляхи, набережні і т.д. та видати свідоцтва про право власності на конкретне майно, що було встановлено при розгляді справи № 5002-5/3011.1-2011 за позовом МПП "Кітей" до ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" та виконавчого комітету Керченської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" та МПП "Кітей" укладено договір оренди № 2/24 та передано за актом прийому-передачі, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення та майно, яке знаходиться у м. Керч по вул. Танкістів, 4, а саме: адміністративний корпус 939, 56 кв. м. (інвентарний № 189), виробничий корпус 650, 9 кв. м.; гаражі (інвентарний № 194); добудована набережна 1 122, 3 кв. м. (інвентарний № 405); каналізація побутова (інвентарний № 1052); каналізація дощова (інвентарний № 1053); водопровід (інвентарний № 1054); силова електромережа (інвентарний № 1319); пункти розпридільного типу ПР, 3шт. (інвентарні № № 3521, 3522, 3525); кран портальний КПН-10 (інвентарний № 24625); кран мостовий (інвентарний № 24624); водна акваторія 13 600 кв. м. (інвентарний № 570); 560 м. автодороги загального користування 3 660/3 кв. м. (інвентарний № 574).

Сторонами вищевказаного Договору у п. 10.1. було погоджено, що він діє до 03.04.2007 року, але може бути пролонгованим.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний Договір припинив свою дію 19.11.2007 року, підписанням акту повернення майна, на підставі листа відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів", що також встановлено постановами Севастопольського апеляційного господарського суду у справах № 2-31/15871-2007 та № 2-19/1390.1-2009.

Статтею 35 ГПК України передбачено підстави звільнення від доказування, зокрема, ч. 2 вказаної статті закріплено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відхилення посилань місцевого господарського суду на рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року, яким частково задоволені позовні вимоги МПП "Кітей" та скасовано частково рішення виконкому Керченської міської ради № 166 від 23.02.2005 року про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" на вивідний канал з акваторією літ ХIV площею 177 750 кв. м., літ ХV площею 476 000 кв. м. та які за договором оренди № 2/24 від 03.05.2006 року були передані МПП "Кітей" з огляду на те, що вказане рішення адміністративного апеляційного суду скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2012 року, тобто до прийняття рішення місцевого господарського суду від 09.07.2012 року.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що МПП "Кітей" вже зверталось до суду з вимогами про визнання недійсним договору оренди № 2/24 від 03.05.2006 року з інших підстав, зокрема у справі № 2-19/1390.1-2009, у зв'язку із скоєною під впливом психологічного тиску відмовлено МПП "Кітей" у позові, так як договір оренди від 27.04.1998 року закінчив свою дію новацією, шляхом укладення договору оренди нежитлового приміщення від 03.05.2006 року № 2/24 та у справі № 2-31/15871-2007, у зв'язку із вчиненням договору під впливом обману, у задоволенні зустрічної позовної заяви МПП "Кітей" про визнання договору оренди № 2/24 від 03.05.2006 року недійсним - відмовлено.

Так, судом апеляційної інстанції досліджено, що вказаними судовими актами було встановлено факт підписання МПП "Кітей" та відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" акту від 19.11.2007 року про повернення майна, переданого за договором оренди від 03.05.2006 року № 2/24, до складу якого входить майно, яке було предметом первісного договору оренди від 27.04.1998 року, що свідчить про фактичне припинення дії як договору оренди від 27.04.1998 року, так і договору оренди від 03.05.2006 року № 2/24 в порядку ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та відповідно припинення у МПП "Кітей" права фактичного користування орендованим майном.

Також, відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" листом № 16/69 від 05.10.2006 року відмовилось від договору оренди № 2/24 від 03.052006 року та розірвало його, в порядку передбаченому п. 6.2.1. Договору та п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт підписання сторонами оскаржуваного Договору, який був спрямований на реальне настання правових наслідків, актів приймання-передачі та повернення майна без зауважень в порядку ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно встановлених даних конкретних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання Договору оренди від 03.05.2006 року № 2/24 недійсним.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно порушення його права на отримання в оренду державного майна від Фонду державного майна України з огляду на те, що вказані обставини були предметом розгляду господарської справи № 5002-5/3011.1-2011.

Також, не заслуговують на увагу доводи позивача стосовно оголошення оскаржуваного судового акту незаконним складом суду у відсутності представника МПП "Кітей" та не повідомлення його про судове засідання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при оголошенні перерви в судовому засіданні 22.11.2012 року був присутній представник позивача, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.11.2012 року та його підписом щодо повідомлення його про перерву в судовому засіданні до 06.12.2012 року на 12:00 год.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява МПП "Кітей" (т. 6, а.с. 33) про розгляд апеляційної скарги без участі його представника та надіслання постанови апеляційної інстанції на адресу позивача.

Щодо зміни у складі колегії суддів Севастопольського апеляційного господарського суду, останній було змінено у зв'язку з відпусткою судді Проценко О.І., на підставі п. п. 3.1.6., 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та ст. 2 1 ГПК України, а тому доводи скаржника щодо ухвалення оскаржуваного акту незаконним складом судової колегії є необґрунтованим.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу малого приватного підприємства "Кітей" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі № 5002-12/2546-2011 залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі № 5002-12/2546-2011 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко