Рішення

від 12.03.2013 по справі 11/7/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2013 р. Справа № 11/7/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

позивача: Вілінського С.І.- довіреність №02-2013/Legal від 21.01.2013 р., паспорт серії КА524432 виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 17.07.1997року,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (01130, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А, 7 поверх)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Дистрибюшн" (21000, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 59, кв. 10; 21022, м. Вінниця, вул. Гонти, 24-А)

про стягнення 1464639,96 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сантрейд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Дистрибюшн" 1166855,33 грн. - заборгованості за поставлену продукцію, 47999,07 грн. - пені, 9486,48 грн. - 3% річних, 6928,01 грн.- інфляційних втрат, 233371,07 грн. - 20% штрафу від вартості неоплаченої продукції.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.06.2012 року (суддя Матвійчук В.В.) за вказаним позовом порушено провадження у справі №11/7/2012/5003 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 09.08.2012р. зупинено провадження у справі №11/7/2012/5003 до вирішення господарським судом м. Києва справи № 5011-66/10419-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Дистрибюшн" до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" про визнання дистриб'юторської угоди №ТКО 1276006086 від 01.01.2012р. недійсною та набрання рішенням у даній справі законної сили.

30.01.2013 р. на адресу господарського суду Вінницької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №10-116 від 28.01.2013 р. за підписом представника дочірнього підприємства "Сантрейд" С. Вілінського з копією рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2012р. у справі № 5011-66/10419-2012, яким відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Дистрибюшн" про визнання дистриб'юторської угоди №ТКО 1276006086 від 01.01.2012р. недійсною.

Разом з тим, 30.01.2013р. відповідно до повторного автоматизованого розподілу документообігу суду справу №11/7/2012/5003, в зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 01.02.2013р. вищевказану справу суддею Тварковським А.А. прийнято до свого провадження з поновленням у ній провадження та призначенням її до розгляду.

19.02.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 12.03.2013р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом доказів.

В судове засідання на визначену дату (12.03.2013р.) з'явився представник позивача, який підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Натомість, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він був повідомлений ухвалою суду від 19.02.2013 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення вх. №2178 від 01.03.2013р. та вх. №2188 від 01.03.2013р., підписаним представниками останнього 27.02.2013р. відповідно (а.с. 142-143).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.09.2012р. між дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Дистрибюшн" (дистрибютор) укладено дистриб'юторську угоду № ТКО 1276006086 (а.с. 29-31), відповідно до п.1.1 якої постачальник зобов'язувався поставляти, а дистриб"ютор придбавати та оплачувати продукцію та організовувати реалізацію продукції в роздріб та гуртом покупцям на території України, а також виконувати всі інші зобов"язання щодо дій, визначених в цій угоді.

Додатками №1, 2, 3, 4, 5 від 01.01.2012р. (а.с. 32-38) до даної Угоди сторони погодили цільові завдання з продажів, порядок замовлення продукції та процедуру її повернення, торгівельні умови, зразок прейскуранту продукції, порядок обороту піддонів.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Угоди позивач виконав належним чином, передавши відповідачу з відстрочкою платежу продукцію на загальну суму 1433013 грн. 08 коп. на підставі видаткових накладних №81753799 від 12.01.2012р. на суму 293941 грн. 08 коп., №81754011 від 15.01.2012р. на суму 278765 грн. 57 коп., №81755246 від 16.01.2012р. на суму 293042 грн. 47 коп., №81766651 від 31.01.2012р. на суму 304692 грн. 84 коп., №81766682 від 31.01.2012р. на суму 262571 грн. 12 коп., на яких присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання продукції (а.с. 39, 41, 43, 45, 47).

Продукція була прийнята відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача Головатюка О.А. на видаткових накладних, яка отримала продукцію на підставі довіреностей, наявних в матеріалах справи (а.с. 39-47).

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 53-54). Так, зокрема, останнім на виконання договірних зобов'язань, які в нього існували з позивачем в період 2011-2012р.р. перераховано на рахунок останнього 1415000 грн., з яких 1319710 грн. 08 коп. перераховано в рахунок погашення його заборгованості за отриману продукцію на підставі дистриб'юторської угоди, яка діяла в період 2011р., а решта сума коштів в сумі 95289 грн. 92 коп.- відповідачем перерахована в рахунок погашення його заборгованості за отриману продукцію на підставі дистриб'юторської угоди №ТКО 1276006086 від 01.01.2012р., яка є предметом розгляду даного спору.

Крім того, 02.03.2012р. відповідачем на підставі видаткових накладних про повернення, повернуто позивачу частину нереалізованої ним продукції на загальну суму 170867 грн. 83 коп., так як поставлена йому ДП з іноземними інвестиціями «Сантрейд» продукція у 2012р. ним практично не оплачувалася.

В зв'язку із не проведенням відповідачем решти розрахунків за отриману продукцію, позивачем на його адресу надсилалася вимога-претензія про сплату заборгованості №10-448/1 від 18.04.2012р. (а.с. 55-59). Однак відповідачем, як стверджує позивач у позові, погашення решти заборгованості за отриману ним продукцію здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1166855 грн. 33 коп.

Таким чином, непроведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із умов згаданої дистриб'юторської угоди №ТКО 1276006086 від 01.01.2012р., за своєю суттю дана угода є різновидом договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 1166855 грн. 33 коп. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 47999 грн. 07 коп. пені, 233371 грн. 07 коп. штрафу, 6928 грн. 01 коп. інфляційних втрат та 9486 грн. 48 коп.- 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.13.1 Угоди у разі несвоєчасної оплати за продукцію згідно угоди дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно із п.13.3. Угоди якщо термін порушення строків оплати дистриб'ютором за продукцію згідно угоди перевищує 5 (п'ять) календарних днів, додатково до відповідальності, передбаченої п. 13.1 Угоди, дистриб'ютор сплачує на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Пунктом 13.4 Угоди передбачено, що якщо термін порушення строків оплати дистриб"ютором за продукцію згідно цієї угоди перевищує 20 календарних днів, додатково до відповідальності, передбаченої п.13.1. та 13.3. цієї угоди, дистриб"ютор сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченої суми за продукцію. Таким чином, позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% вартості неоплаченої суми за продукцію.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеної між сторонами Угоди, додатків до неї та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема з положеннями ст. 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України. Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 2 коп. судового збору, який останнім було не доплачено при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Дистрибюшн" (21000, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 59, кв. 10; 21022, м. Вінниця, вул. Гонти, 24-А, код ЄДРПОУ 36150922) на користь дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (01130, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А, 7 поверх, код ЄДРПОУ 25394566) 1166855 грн. 33 коп. основної заборгованості; 47999 грн. 07 коп. пені, 233371 грн. 07 коп. штрафу, 6928 грн. 01 коп. інфляційних втрат; 9486 грн. 48 коп.- 3% річних та 29295 грн. 78 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (01130, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А, 7 поверх, код ЄДРПОУ 25394566) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 2 коп. судового збору.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 18 березня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2, 3 - відповідачу (21000, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 59, кв. 10; 21022, м. Вінниця, вул. Гонти, 24- А)