Постанова

від 14.03.2013 по справі 5009/988/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 5009/988/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Білошкап О.В., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу на ухвалу та на постанову у справі господарського суду Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року №5009/988/12 Запорізької області за заявою до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-М" Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія " визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 року у справі №5009/988/12 (Суддя - Дьоміна А.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія" - ліквідовано.

Провадження у справі припинено.

Вимоги не задоволені за недостатністю майна ухвалено вважати погашеними.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року (колегія суддів: М'ясищев А.М.; Манжур В.В.; Москальова І.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 року у справі №5009/988/12- залишено без змін, скаргу без задоволення.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить їх скасувати, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 78 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2012 року за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Галактика-М" на підставі ст. ст. 11, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Товарно-дистриб'юційна компанія".

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.03.2012 року ТОВ "Товарно-дистриб'юційна компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено ініціюючого кредитора ТОВ "Галактика-М".

11.05.2012 року ліквідатором направлено до суду першої інстанції звіт про проведену роботу в ліквідаційній процедурі, ліквідаційний баланс ТОВ "Товарно-дистриб'юційна компанія", реєстр вимог кредиторів.

За період ліквідаційної процедури з метою виявлення кредиторів та майна банкрута ліквідатором були направлені запити до реєстраційних органів по виявленню майна підприємства-банкрута.

Встановлено: відсутність зареєстрованої сільськогосподарської техніки за Товариством з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія", згідно довідки інспекції Держтехнагляду; згідно довідки Запорізького міського бюро технічної інвентаризації право власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія", м. Запоріжжя - не зареєстровано; із довідки Комунального підприємства Дніпропетровського міського бюро технічної інвентаризації право власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія", м. Запоріжжя - не зареєстровано; відповідно до довідки Держкомзему у м. Запоріжжя відомості про наявність у власності чи користуванні земельних ділянок за Товариством з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія", м. Запоріжжя -відсутні; відповідно довідки ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області транспортних засобів за Товариством з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія", м. Запоріжжя не зареєстровано; відповідно довідки ВРЕР УДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська та Солонянського району № 1 підпорядкований ГУМВС України в Дніпропетровській області транспортних засобів за Товариством з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія", м. Запоріжжя не зареєстровано.

Згідно витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис відсутній.

Згідно витягу з єдиного реєстру заборон відчуження обтяжень рухомого майна запис відсутній.

У матеріалах справи також наявні довідки про закриття всіх розрахункових рахунків боржника, як були вказані в довідці Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія" та припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором вжито усіх передбачених законом заходів щодо виявлення можливих майнових активів банкрута та належним чином проведено ліквідаційну процедуру. Незадоволені кредиторські вимоги за недостатністю майна, вважаються погашеними, відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Донецький апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові від 17.12.2012 року підтримав висновки суду першої інстанції щодо підставності затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та послався на те, що господарським судом Заопрізької області встановлено вірно, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором здійснено всі заходи, передбачені ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, було здійснено усі можливі ліквідаційні заходи з пошуку майна банкрута, документів його фінансово-господарської діяльності, тощо та виявлення його кредиторів, отже, виконані всі вимоги цього Закону.

Посилання Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська на те, що останній не був належним чином повідомлений як про порушення справи про банкрутство, так і про хід судових процедур відносно боржника не прийнято до уваги колегією суддів другої інстанції та зазначено, що у податкового органу було достатньо часу для проведення податкової перевірки в повному обсязі та формування кредиторських вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України такі висновки попередніх судових інстанцій не підтримує, вважає винесення судом першої інстанції ухвали, яку підтримав суд другої інстанції у оскаржуваній постанові, передчасними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія" була порушена в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно ст. 32 Закону про банкрутство, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

За приписами ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи боржника банкрутом, у постанові від 26.03.2012 року господарський суд Запорізької області виходив з того, що відсутність здійснення боржником підприємницької діяльності підтверджується даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 23.03.2012 року №13400642, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, що не є тотожним запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Наведена постанова в апеляційному та касаційному порядку, з підстав правомірності порушення провадження у справі про банкрутство, не переглядалась, отже, наведене у ній може свідчити про те, що господарський суд Запорізької області без достатніх правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарно-дистриб'юційна компанія" і незаконно продовжив процедуру банкрутства, визнав товариство банкрутом, затвердив його ліквідаційний баланс та припинив провадження у справі на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, апеляційний господарський суд, у даному випадку, переглядаючи ухвалу підсумкового засідання у справі про банкрутство, в порушення ст. 43, 101, 103 ГПК України, на наведені обставини уваги не звернув, не встановив чи було перевірено судом першої інстанції обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури, а за відсутності такої перевірки, чи надано таким обставинам відповідну оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Статтею 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі №5009/988/12 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі №5009/988/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк