Постанова

від 13.03.2013 по справі 5027/628/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5027/628/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.

Марко Р.І.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Грушівецької сільської ради, с. Грушівка

на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012 року, суддя Дутка В. В., у справі № 5027/628/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "імені Ватутіна", с. Грушівці, Чернівецької області

до відповідача: Грушівецької сільської ради, с. Грушівці, Чернівецької області

про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Ватутіна" до Грушівецької сільської ради про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення 2-го поверху, площею 118,1 кв.м., що розташовано за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, с.Грушівці, вул.Центральна,18-а.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт включення контори колгоспу до ліквідаційної маси ТОВ «імені Ватутіна», яка передана по розподільчому акті в 2001 році внаслідок реорганізації КСП. Рішення суду також мотивоване посиланням на проектні матеріали на будівництво адміністративного приміщення, що розміщено на площі 0,25 га в центрі села Грушівці, замовником якого виступав колгосп імені Ватутіна, з яких вбачається, що дозвіл на будівництво отримано на підставі рішення виконкому Кельменецької ради депутатів трудящих від 10.02.1972р. №36. Окрім того, як на підставу підтвердження права власності за позивачем суд покликається на технічний паспорт на адміністративне приміщення 2-го поверху ТОВ «імені Ватутіна», який виготовлено за замовленням позивача.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про визнання права власності відмовити, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що в спірному випадку відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт, оскільки згідно проектних матеріалів на будівництво адміністративного приміщення на площі 0,25га в центрі с.Грушівці міститься протокол №6 від 07.10.1971 року загальних зборів колгоспників КСП імені Ватутіна, згідно з яким вирішили виділити земельну ділянку під будівництво адміністративної будівлі за рахунок земель присадибних ділянок учасників колгоспу Котика П.А. та Хтеми Г.І. та будівництво адмінбудівлі розпочати в 1973 році. При цьому, скаржник зазначає, що контора колгоспу, яка передана по розподільчому балансі за № 44 введена в експлуатацію в 1972 році.

Скаржник покликається на те, що земельні ділянки Котика П.А. та Хтеми Г.І. розташовані за іншою адресою, ніж об'єкт за №44, що значиться в акті, окрім того на тих земельних ділянках і надалі ці садиби розміщені.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги довідки від 22.10.2012 року №660 та №661, згідно яких контора колгоспу ніколи не знаходилася по вул.Центральній, 18-А, с.Грушівці, Кельменецький район.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ «імені Ватутіна» просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що матеріалами справи підтверджується факт належності спірного майна позивачеві, яке він отримав у процесі реорганізації колгоспу імені Ватутіна. Позивач зазначає, що доводи відповідача про належність йому права власності на спірне нежитлове приміщення не підтверджено документально, оскільки довідку зроблено самим відповідачем, тому місцевим господарським судом ці докази не були прийняті до уваги. Відтак, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Львівським апеляційним господарським судом 14.02.2013 року з метою з'ясування обставин по справі направлено запит до Кельменецького районного бюро технічної інвентаризації про надання технічної документації та інвентаризаційних справ, що стосуються спірного об'єкту. Однак, станом на момент прийняття постанови такий запит залишився без відповіді та реагування, тому спір вирішується за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду спору, письмовим клопотанням просив суд слухати справу без його участі, а тому, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "ім.Ватутіна" відповідно до установчого договору та статуту створено у 2000 році.

Згідно ст.4 та п.4.1. установчого договору ТОВ "ім.Ватутіна" майно та майнові права товариства складаються зокрема, з основних та оборотних фондів та майнових прав КСП, що передаються ТОВ в результаті реорганізації КСП в порядку правонаступництва по майну та майнових правах КСП. ТОВ"ім.Ватутіна" в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов'язаннях КСП. Обсяг зобов'язань, що переходять до ТОВ, визначається даними роздільного балансу. За змістом Статуту ТзОВ ім.Ватутіна, зареєстрованого 28 березня 2000 року (т.1, а.с.12-13), в ст.4: Майно. Статутний фонд товариства, вбачається, що майно та статутний фонд товариства визначається ст.4 вищезгаданого установчого договору.

Місцевий господарський суд покликається на ті обставини, що майно було передано позивачу згідно з розподільчим балансом. При цьому, в матеріалах справи наявний лише акт від 2001 року (а.с.16, т-1), складений між ТОВ «Нагорянське» та ТОВ «ім. Ватутіна», однак не зрозуміло на якій правовій підставі такий акт складено. Окрім того, в матеріалах справи є установчий договір про створення та діяльність ТОВ «імені Ватутіна» та статут товариства, за змістом яких не вбачається правонаступником якого КСП є позивач. Відповідно до установчого договору товариства (а.с.21-22, т-1) майно товариства складається із внесків його учасників, однак про жодне майно колишнього КСП не йдеться. Дата створення позивача 2000 рік, а акт про передачу майна складався 2001 році, тобто після реєстрації позивача, а отже за статутними документами дане майно не могло бути включеним ТзОВ «ім.Ватутіна». Аудиторський висновок від 01.06.2007р., який проведено аудитором Садовською Т.В., судом першої інстанції взято як доказ по справі, що підтверджує передання спірного майна у власність позивача від колгоспу ім.Ватутіна, проте останній такого висновку не вміщує. Даним висновком встановлено, що ТОВ "ім.Ватутіна" створено в результаті розпаювання і поділу майна колгоспу ім.Ватутіна. Все майно, яке було по розподільчому балансу розпайоване залишилось в товаристві і в подальшому використовувалось, як спільне володіння, і є на даний час власністю ТОВ. Таким чином, аудитор прийшов до висновку про можливість безспірного включення до ліквідаційної маси ТОВ "ім.Ватутіна" основних засобів, які на дату інвентаризації були в наявності, в тому числі контори колгоспу, вартістю 45362 грн., яка передана по розподільчому акту в 2001р. ТОВ "ім.Ватутіна" під номером 44. Проте даний висновок спеціаліста не є належним доказом по даній справі. Та не підтверджує факту передачі у власність спірного майна позивачу, в цьому висновку йдеться про інше майно, що не є предметом спору, а тому апеляційним судом не аналізується правомірність факту його передачі.

Згідно акту від 2001 року та додатку до нього розділ «Будівлі» (т.1, а.с.16,17), що складений ТзОВ «Нагорянське» та ТзОВ «ім.Ватутіна» затвердженого головою реорганізаційної комісії колгоспу імені Ватутіна під №44 значиться контора колгоспу, що введена в експлуатацію в 1972 році, проте не зазначено місце її знаходження, розмір площі, чи це частина будівлі чи окрема будівля. Як встановлено апеляційним судом спірним приміщенням є другий поверх (згідно уточнених позовних вимог - заява про зменшення позовних вимог №28 від 28.08.2012 року (а.с.34, том2)), що розміщений за адресою с.Грушівці, вул.Центральна, 18-а, на яке виготовлено технічний паспорт (т.2, а.с.47-53), площею 118,1 кв.м., який не є правостановлюючим документом і не підтверджує належності даних приміщень позивачу. Перший поверх спірної будівлі зареєстровано за відповідачем, про що є відповідні правовстановлюючі документи та технічні.

Покликання місцевого господарського суду на проектно-кошторисну документацію, що замовлялася колгоспом, як на підставу встановлення факту права власності на спірні приміщення другого поверху, відповідно до якої будівництво адмінбудинку повинно було розпочатися у 1973 році є необґрунтоване, оскільки за даними акту від 2001 року (а.с.17, том-1) під номером 44 значиться контора колгоспу, що здана в експлуатацію в 1972 році. З цих підстав проектно-кошторисна документація лише є проектом будівництва, яке може відбутися в майбутньому і не підтверджує, що воно відбулося, з другого боку відсутні будь-які докази, що дана проектна документація відноситься до спірної будівлі.

В проекті будівлі заплановані підвальні приміщення, а в спірній будівлі підвальних приміщень немає. Окрім того, з схеми вбачається, що запроектований об'єкт будівлі частково буде розміщуватися на земельних присадибних ділянках гр. Хтеми Г.І. та Котика П.Г. в с.Грушівці Кельменецького району Чернівецької області. Станом на час розгляду спору ці присадибні ділянки громадянами використовуються, на них жодної будівлі згідно кошторисної документації не розміщується, що підтверджується поясненнями відповідача, так і витребуваного апеляційним судом протоколу №1 від 28.02.2013 року засідання узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів Грушовецької сільської ради.

Згідно даних довідок Грушовецької сільської ради від 22.10.2012 року за №660 (т.2, а.с.18) та за 3661 (т.2, а.с.19), які безпідставно не взяті судом першої інстанції до уваги вбачається, що на другому поверсі спірної будівлі розміщувалися архів та каса колгоспу ім..Ватутіна, в даний час в спірній будівлі розміщена сільська рада, громадська організація «Відродження-1», ТзОВ «Кельменці Агро», відділення ощадного банку, відділення поштового зв'язку, пункт ветеринарної медицини. Даних, які би вказували на користування цими спірними приміщеннями позивачем судом не встановлено. Оскільки дані, викладені у вищеназваних довідках, відповідають встановленим обставинам по справі, то апеляційним судом вони приймаються до уваги як належні докази по справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі є джерела фінансування (централізоване або власні кошти суб'єктів), передача у володіння майна власником (уповноваженим ним органом), який володіє майном.

Виходячи зі змісту ст.ст.11, 202, 328 Цивільного кодексу України захист або відновлення права власності пов'язане з встановленням у особи, що вимагає захисту своїх прав, виникнення права власності, яке пов'язане з юридичним фактом - джерелом виникнення права власності.

Позивач вважає, що його право порушено відповідачем тим, що останнім не видається свідоцтво про право власності на спірне приміщення. Проте ці вимоги не відповідають нормам матеріального права, а отже не підлягають захисту в судовому порядку.

За змісом ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Крім цього, позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

На підставі проектних матеріалів на будівництво адміністративного приміщення, що розміщувалося на площі 0,25 га в центрі села Грушівці, замовником якого виступав колгосп імені Ватутіна; технічного паспорта на адміністративне приміщення 2-го поверху ТОВ «імені Ватутіна», який виготовлено за замовленням позивача, місцевий суд прийшов до висновку про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення 2-го поверху, площею 118,1 кв.м., що розташовано за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, с.Грушівці, вул.Центральна,18-а. Однак, такий висновок суду першої інстанції не відповідає вищенаведеним та встановленим апеляційним судом обставинам по справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведене судом першої інстанції обґрунтування про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення 2-го поверху, площею 118,1 кв.м., що розташовано за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, с.Грушівці, вул.Центральна,18-а, не можна визнати достатнім для прийняття рішення у цій справі, оскільки судом не враховано, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Позивачем в порушення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують його право на зазначене нерухоме майно, право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозвільних документів на будівництво даного об'єкту нерухомості, доказів здійснення фінансування спірного майна за рахунок позивача чи передачу йому його у власність.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню.

В прохальній частині апеляційної скарги відповідача в п.4 зазначено, що в разі задоволення апеляційної скарги, витрати в розмірі 2696,61 грн., понесені на оплату послуг адвоката стягнути з позивача.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З аналізу наведених норм апеляційний суд відмовляє в задоволенні стягнення послуг адвоката в сумі 2696,61 грн., оскільки в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Іванічеком О.І. Окрім того, договір про надання послуг №1/12 укладений 22.10.2012 року. А згідно з розрахунку суми послуг за надану правову допомогу зазначено представництво інтересів у засіданнях, зокрема від 25.09.2012 року. Як вбачається із протоколу судового засідання господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року від представника відповідача був лише сільський голова.

Пунктом 2 додатку №1 до договору№1/12 від 22.10.2012 року зазначено підготовку відзиву на позовну заяву, однак такий відзив в матеріалах справи відсутній, як і відсутній платіжний документ про сплату суми послуг адвоката Грушовецькою сільською радою.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

апеляційну скаргу Грушовецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області б/н від 23.11.2012 року - задоволити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012 року в справі №5027/628/2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення: відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Ватутіна" до відповідача Грушівецької сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення 2-го поверху, площею 118,1 кв.м., що розташоване за адресою: Чернівецька обл., с.Грушівці, вул.Центральна,18-А.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "імені Ватутіна" (с.Грушівці Кельменецького району Чернівецької області, код 30868979) на користь Грушовецької сільської ради (вул.Центральна,18-А, с.Грушівці Кельменецького району Чернівецької області, код 04418736) 804,75грн. (вісімсот чотири гривні сімдесят п'ять копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б,

Марко Р.І.

Повний текст постанови

виготовлено 18.03.2013р.