Постанова

від 04.06.2013 по справі 5027/628/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 5027/628/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргуАрбітражного керуючого Стрельнікова В.В. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Ватутіна" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року у справі № 5027/628/2012 господарського суду Чернівецької області за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "ім. Ватутіна" Грушівецької сільської ради, с. Грушівці, Чернівецької області провизнання права власності, за участю представників сторін: Арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Ватутіна",

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012 року у справі № 5027/628/2012 (суддя - Дутка В.В.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Ватутіна" (далі - ТОВ "ім. Ватутіна", позивач) до Грушівецької сільської ради, с. Грушівці, Чернівецької області (далі - Грушівецька сільська рада, відповідач) про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення 2-го поверху, площею 118,1 кв.м., що розташовано за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, с. Грушівці, вул. Центральна,18-а.

Постановою Львівського апеляційного господарського від 13.03.2013 року у справі № 5027/628/2012 (головуючий суддя - Бойко С.М., суддя - Бонк Т.Б, суддя - Марко Р.І.) апеляційну скаргу Грушівецької сільської ради, Кельменецького району, Чернівецької області б/н від 23.11.2012 року задоволено частково. Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012 року у справі №5027/628/2012 скасовано. Прийнято нове рішення: відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "ім. Ватутіна" до відповідача Грушівецької сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення 2-го поверху, площею 118,1 кв.м., що розташоване за адресою: Чернівецька обл., с. Грушівці, вул. Центральна,18-А.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий Стрельніков В.В. ліквідатор ТОВ "ім. Ватутіна" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського від 13.03.2013 року у справі № 5027/628/2012 скасувати. Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012 року у справі № 5027/628/2012 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ім.Ватутіна" звернулося з позовом до Грушівецької сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю "контори колгоспу", що розташована за адресою: с. Грушівці, Кельменецького району, вул. Центральна, 18 А.

30.10.2012 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати право власності на спірне нежитлове приміщення 2-й поверх, площею 118,1 кв.м., що розташоване за адресою: с. Грушівці, вул. Центральна, 18-А.

Суд першої інстанції, задовольняючи вказані позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт включення контори колгоспу до ліквідаційної маси ТОВ "імені Ватутіна", яка передана по розподільчому акту в 2001 році внаслідок реорганізації КСП. Рішення суду також мотивоване посиланням на проектні матеріали на будівництво адміністративного приміщення, що розміщено на площі 0,25 га в центрі села Грушівці, замовником якого виступав колгосп імені Ватутіна, з яких вбачається, що дозвіл на будівництво отримано на підставі рішення виконкому Кельменецької ради депутатів трудящих від 10.02.1972 року №36. Окрім того, як на підставу підтвердження права власності за позивачем суд послався на технічний паспорт на адміністративне приміщення 2-го поверху ТОВ "імені Ватутіна", який виготовлено за замовленням позивача.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог ТОВ "ім. Ватутіна" до відповідача Грушівецької сільської ради про визнання права власності, вказавши на те, що позивачем в порушення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують його право на зазначене нерухоме майно, право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозвільних документів на будівництво даного об'єкту нерухомості, доказів здійснення фінансування спірного майна за рахунок позивача чи передачу йому його у власність.

Зокрема, при перегляді рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи є установчий договір про створення та діяльність ТОВ "імені Ватутіна" та статут товариства, за змістом яких не вбачається правонаступником якого КСП є позивач. Відповідно до установчого договору товариства (а.с.21-22, т-1) майно товариства складається із внесків його учасників, однак про жодне майно колишнього КСП не йдеться. Дата створення позивача 2000 рік, а акт про передачу майна складався 2001 році, тобто після реєстрації позивача, а отже за статутними документами дане майно не могло бути включеним ТОВ "ім.Ватутіна".

Згідно акту від 2001 року та додатку до нього розділ "Будівлі" (т.1, а.с.16,17), що складений ТОВ "Нагорянське" та ТОВ "ім.Ватутіна" затвердженого головою реорганізаційної комісії колгоспу імені Ватутіна під №44 значиться контора колгоспу, що введена в експлуатацію в 1972 році, проте не зазначено місце її знаходження, розмір площі, чи це частина будівлі чи окрема будівля.

Також, при перегляді рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вказав на те, що аудиторський висновок від 01.06.2007 року, який проведено аудитором ОСОБА_6, судом першої інстанції безпідставно взято як доказ у справі, що підтверджує передання спірного майна у власність позивача від колгоспу ім. Ватутіна, оскільки останній такого висновку не вміщує.

Як встановлено судом апеляційної інстанції спірним приміщенням є приміщення другого поверху, на яке виготовлено технічний паспорт (т.2, а.с.47-53), площею 118,1 кв.м., який не є правостановлюючим документом і не підтверджує належності даного приміщення позивачу. Перший поверх спірної будівлі зареєстровано за відповідачем, про що свідчать відповідні технічні та правовстановлюючі документи.

Посилання господарського суду першої інстанції на проектно-кошторисну документацію, що замовлялася колгоспом, як на підставу встановлення факту права власності на спірні приміщення другого поверху, відповідно до якої будівництво адмінбудинку повинно було розпочатися у 1973 році також визнані судом апеляційної інстанції необґрунтованими, оскільки за даними акту від 2001 року (а.с.17, том-1) під номером 44 значиться контора колгоспу, що здана в експлуатацію в 1972 році. З цих підстав проектно-кошторисна документація лише є проектом будівництва, яке може відбутися в майбутньому і не підтверджує, що воно відбулося, відсутні будь-які докази, що дана проектна документація відноситься до спірної будівлі.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги довідки Грушівецької сільської ради від 22.10.2012 року за № 660 (т.2, а.с.18) та за № 3661 (т.2, а.с.19), з яких вбачається, що на другому поверсі спірної будівлі розміщувалися архів та каса колгоспу ім. Ватутіна, в даний час в спірній будівлі розміщена сільська рада, громадська організація "Відродження-1", ТОВ "Кельменці Агро", відділення ощадного банку, відділення поштового зв'язку, пункт ветеринарної медицини. Даних, які би вказували на користування цими спірними приміщеннями позивачем судом не встановлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з встановлених обставинам справи та норм чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Ватутіна" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року у справі № 5027/628/2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Погребняк В.Я. Хандурін М.І.