Ухвала

від 18.03.2013 по справі 903/144/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"18" березня 2013 р. Справа № 903/144/13-г за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області в особі Державного підприємства "Підприємство Ковельської виховної колонії", м.Ковель

до відповідача Приватного підприємства "Волиньбондбуд", м.Луцьк

про стягнення 44 515,43 грн.

Суддя С.В. Костюк

за участю представників:

від позивача: Самойленко С. А., дов. від 02.01.2013 року.

від відповідача: Федош С. М., угода-довіреність від 01.03.2013 року.

від прокуратури: Пігулко Т. В., дов. № 26-6962 від 06.12.2012 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

Встановила : Ковельський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області в особі Державного підприємства "Підприємство Ковельської виховної колонії" та просить стягнути з Приватного підприємства "Волиньбондбуд" 44 515,43 грн., з них 36 554,14 грн. заборгованості за отриману продукцію, 2953,37 грн. - 3% річних, 5 007,92 грн. інфляційних витрат.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що проведеною перевіркою дотримання вимог чинного законодавства в діяльності ДП «Підприємство Ковельської виховної колонії» встановлено, що у лютому 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено домовленість щодо продажу товарів (будівельних цвяхів, тарних ящиків, металевої стрічки), які мають бути визначені у первинних фінансових документах (накладних). Розрахунок за продукцію відповідач проводив у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача, а також надавав в рахунок погашення заборгованості матеріал (сировину) для виготовлення продукції.

Відповідно до накладних № 1 від 11.01.2010 року, № 65 від 30.04.2010 року, № 84 від 31.05.2010 року, № 28 від 30.08.2011 року ДП «Підприємство Ковельської виховної колонії» відпущено ПП "Волиньбондбуд" товару на загальну суму 67 244,62 грн., однак відповідач в порушення домовленості провів розрахунок за даними накладними частково, заборгованість складає 56 554,14 грн., на яку згідно ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 5 007,92 грн. та 3 % річних - 2 953,37 грн. з серпня 2010 року по грудень 2012 року.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу посилається на норми Цивільного та Господасрького кодексів України.

Відповідач в заперечені на позов вимогу позивача не визнає та просить відмовити в позові. При цьому зазначає, що між сторонами по справі не було укладено договору на поставку товару чи купівлю-продаж у письмовій формі; копії первинних бухгалтерських документів (накладних) не є належним доказом по справі, оскільки не підтверджують укладення договору між позивачем та відповідачем, а також з даних накладних не вбачається, що сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору; в наданих накладних в графі «прийняв» поставлено підпис, який не належить працівникам ПП "Волиньбондбуд". При нарахуванні інфляційних та 3% річних не враховано положення ст. 530 ЦК України та те, що вимога (претензія) позивача про сплату заборгованості датована 30.11.2012 року, а відсотки річних та інфляційні нараховано за три роки до подачі позову. Також вказує, що прокурор не обґрунтував вимогу про поновлення строку позовної давності.

В додаткових обґрунтуваннях позовних вимог прокурор та позивач вказують, що між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу в усній формі шляхом підписання видаткових накладних № 1 від 11.01.2010 року, № 65 від 30.04.2010 року, № 84 від 31.05.2010 року та № 28 від 30.08.2011 року, які є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та фіксують факти здійснення господарської операції і є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Укладення договору купівлі-продажу підтверджено частковою оплатою товару та довіреностями на його отримання, які видано посадовим особам відповідача.

При обґрунтуванні вимоги щодо нарахування інфляційних та відсотків річних посилається на положення ст.ст. 625, 692 ЦК України.

Зокрема зазначає, що згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказано, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено укладеним договором або актом цивільного законодавства, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

З врахуванням зазначеного в поясненнях вважають заперечення відповідача незаконним та підтримують заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач в доповненні до заперечення також посилається на положення ч.1 ст. 692 ЦК України та роз'яснення Вищого господарського суду України викладені в абз.3, п.1 інформаційного листа від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012. З врахуванням даних ро'яснень вказує, що право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання згідно накладної № 1 від 11.01.2010 року виникло з моменту отримання товару, тобто з моменту оформлення даної накладної, а тому по даній накладній прострочено загальний строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги. В позовній заяві не вказано жодної поважної причини пропуску процесуального строку, а отже відсутні підстави для його поновлення.

При цьому вказує, що слід брати до уваги лише накладні № 65 від 30.04.2010 року на суму 23 832,00 грн., № 84 від 31.05.2010 року на суму 7 944,00 грн., № 28 від 30.08.2011 року на суму 810,00 грн., всього на суму 32 856,00 грн.. Відповідач частково здійснив оплату за товар на суму 700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 25.10.2010 року та 26.10.2010 року, а також поставив позивачу товарів на суму 13 440,32 грн., а саме, по накладних: № 119 від 31.05.2010 року на суму 5 990,50 грн., податкова накладна № 0119, довіреність № 11; № 00000129 від 15.06.2010 року на суму 856,82 грн., податкова накладна № 0129, довіреність № 24; № 00000130 від 15.06.2010 року на суму 820,00 грн., податкова накладна № 0130; № 00000152 від 30.06.2010 року на суму 2 430,00 грн., податкова накладна № 0152; № 00000291 від 27.10.2010 року на суму 510,00 грн., податкова накладна № 0291, довіреність № 81; № 00000292 від 27.10.2010 року на суму 2 833,00 грн., податкова накладна № 0292.

З врахуванням зазначених розрахунків (перерахування коштів та поставки товару) заборгованість перед позивачем складає 18 715,68 грн., а з врахуванням заявленої позивачем вимоги (30.11.2012 року) інфляційні втрати за грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року становлять 56,14 грн., а 3% річних - 166,13 грн..

До додаткового заперечення додає накладні, податкові накладні та довіреності, які підтверджують відпуск товару позивачу на суму 13 440,32 грн. та виписки банку про перерахування коштів в сумі 700,00 грн..

Як слідує з матеріалів справи в накладних на відпуск товару відповідачу, а саме № 1 від 11.01.2010 року, № 65 від 30.04.2010 року, № 84 від 31.05.2010 року зазначена підстава взаєморозрахунок, в накладній № 28 від 30.08.2011 року р/рахунок; в накладних на відпуск товару позивачу (ДП «Підприємтво Ковельської виховної колонії управління ДДУПВ у Волинській області) умова продажу - предоплата, в банківських виписках про перерахування коштів в сумі 700,00 грн. призначення платежу «за ящики».

В розрахунку заборгованості долученому до позовної заяви в графі дебет вказано сальдо на користь позивача станом на 01.05.2010 року в сумі 42 110,46 грн., в графі кредит зазначені суми по накладних відповідача та перераховані кошти, всього на суму 14 310,32 грн., тобто позивачем враховано суму товару отриманого від відповідача.

Долучена до позовної заяви претензія від 30.11.2012 року № 3583 на адресу відповідача містить вимогу про оплату заборгованості в сумі 36 554,14 грн..

Як вбачається з розрахунку позивача інфляційні та відсотки річних нараховано на загальну суму заборгованості 36 554,14 грн. починаючи з серпня 2010 року, тобто без врахування того, що по накладних № 1 від 11.01.2010 року, № 65 від 30.04.2010 року та № 84 від 30.05.2010 року вказано «взаєморозрахунок».

Крім того, позивачем в розрахунку заборгованості вказано дебетове сальдо на 01.05.2010 року на суму 42 110,46 грн., сума товару відпущеного по накладних № 1 від 11.01.2010 року та № 65 від 30.04.2010 року складає 58 490,62 грн. ( 23832+34658,62).

З метою з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору по суті, керуючись ст.ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, -

Ухвалив:

1. Відкласти розгляд справи на 01.04.2013 року на 12:00 год .

2. Прокурору, позивачу надати докази в підтвердження дебетового сальдо в сумі 42 110,46 грн., яка зазначена в розрахунку, уточнити вимогу з врахуванням способу розрахунку зазначеного в накладних на відпуск товару.

Суддя С. В. Костюк