Постанова

від 14.03.2013 по справі 812/1730/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 року Справа № 812/1730/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Скоробогатова М.В. (довідка з ЄДРПОУ від 08.10.2012 № 584656)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Ауріта»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/1730/13-а за адміністративним позовом приватного підприємства «Ауріта» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушення приватним підприємством «Ауріта»:

- пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валового доходу на загальну суму 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 2012 року він мав фінансово-господарські стосунки з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ». Умови укладених угод сторонами виконані у повному обсязі. Факт належного виконання своїх зобов'язань підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами. Документи, отримані позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» за результатами проведення цих фінансово-господарських відносин, мають усі необхідні реквізити та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та статті 44 Податкового кодексу України. Зазначені операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість з додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», реєстром отриманих податкових накладних за вказаний період, в яких задекларовано податковий кредит, сформований на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ». Проведеною перевіркою не встановлена недостовірність жодного з цих документів та не наведено жодного порушення позивачем правил бухгалтерського та податкового обліку, а тому висновок відповідача про нібито порушення позивачем податкового законодавства зроблено лише на підставі актів перевірок іншого суб'єкта господарювання без врахування первинних документів позивача та дослідження питання реальності здійснення господарських операцій. Під час проведення перевірки відповідач, за твердженням позивача, вийшов за межі наданих йому повноважень та провів перевірку з порушенням вимог діючого податкового законодавства, наслідком яких і став висновок про нібито порушення позивачем вищенаведених норм податкового законодавства, що підтверджується наступним. Документальна перевірка повинна здійснюватись об'єктивно і в повній мірі та на підставі первинних документів, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку саме перевіряємого платника податків, як це передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. Але зміст акта перевірки позивача свідчить про те, що висновок про нібито «фактичне нездійснення господарських операцій», зроблений відповідачем не на підставі вивчення первинної документації позивача, а з огляду на матеріали перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ». Під час проведення перевірки позивач надав відповідачу усі відповідні документи, які підтверджували як факт придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» товарно-матеріальних цінностей, так і факт їх подальшого продажу на адресу інших суб'єктів господарювання. Зазначені документи були складені належним чином та мали усі необхідні реквізити, однак з невідомих підстав зазначені документи відповідачем проігноровані. З урахуванням наявності матеріалів перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», відповідач повинен був об'єктивно та в повній мірі дослідити первинну документацію позивача та факт подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей, мету цієї господарської операції, кінцевих покупців тощо. Тільки встановивши усі істотні обставини, відповідач, на думку позивача, повинен був зробити висновок про наявність або відсутність у сторін угоди мети на вчинення нікчемного правочину. Відповідач під час проведення перевірки не здійснив усі відповідні дії з метою повної та об'єктивної перевірки, чим порушив підпункт 21.1.1 та підпункт 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, згідно з якими посадові особи податкової служби зобов'язані діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими нормативними актами і не допускати порушень прав платників податків. Позивач наполягає, що господарські операції мали реальний характер. Укладені угоди насамперед були направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків, що підтверджується фактом отримання товарно-матеріальних цінностей і робіт та використання їх у власній господарській діяльності. Позивач наголосив, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право платника податку на включення до податкового кредиту та валових витрат відповідних сум від податкової дисципліни його контрагента. Відповідач мав змогу особисто пересвідчитись у реальності транспортування товарно-матеріальних цінностей, адже придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» товарно-матеріальні цінності були реалізовані на адресу суб'єктів господарювання, які знаходяться у межах м. Сєвєродонецька та перебувають на обліку у відповідача. Однак жодних дій по підтвердженню факту транспортування відповідачем зроблено не було. Посилання відповідача на акти перевірок інших суб'єктів господарювання, як на доказ скоєння позивачем порушень податкового законодавства, є незаконним, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже, за наявності провини відповідальність повинна нести саме винна особа. Позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентом. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього контрагента, оскільки відповідно до вимог податкового законодавства саме контрагент є особою, відповідальною за нарахування та стан сплати податків, але ніяк не позивач. Невиконання контрагентом своїх зобов'язань по нарахуванню або сплаті податків не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат, у випадку якщо позивач виконав усі передбачені законодавством умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна податкова інспекція в м. Сєверодонецьку Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 28 лютого 2013 року б/н, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (том 2, арк. справи 136-137). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

На підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем приватному підприємству «Ауріта» направлено запити від 05 листопада 2012 року № 15778/22-105, від 20 вересня 2012 року № 12635/22-105, від 24 вересня 2012 року № 12812/7/22-105 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», на які позивачем не були надані пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин з вищевказаним контрагентом, на підставі чого було проведено позапланову виїзну перевірку згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Наказом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 29 листопада 2012 року № 919-п було призначено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Ауріта» з 03 грудня 2012 року, тривалістю п'ять робочих днів. За результатами перевірки складено акт від 14 грудня 2012 року № 1399/22-30878018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток приватного підприємства «Ауріта» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року. Перевіркою встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини приватного підприємства «Ауріта» з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, оскільки згідно податкової інформації, а саме актів перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» від 19 липня 2012 року № 46/22-24187925 за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року та від 18 вересня 2012 року № 61/22-24187925 за період з 01 травня 2012 року по 30 червня 2012 року, наданих Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» не мало необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності із статтею 3 Господарського кодексу України та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та послуг. Таким чином, перевіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування і неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Отже, за твердженням відповідача, у приватного підприємства «Ауріта» відсутнє право на включення до складу валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) сум по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ».

У судове засідання 14 березня 2013 року представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (том 2, арк. справи 196). Клопотанням, яке надійшло до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду 13 березня 2013 року за вхідним реєстраційним номером 8718, відповідач просить розглядати справу за відсутності його представника (том 3, арк. справи 2).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, приватне підприємство «Ауріта» (ідентифікаційний код 30878018) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 29 березня 2000 року за № 1 383 105 0001 000195, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 048393 (том 1, арк. справи 10).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне підприємство «Ауріта» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 308780112149, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 квітня 2005 року № 16632593 (том 1, арк. справи 17).

На підставі наказу від 29 листопада 2012 року № 919-п за направленнями від 03 грудня 2012 року №№ 308/01-16, 309/01-16 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби у період з 03 грудня 2012 року по 07 грудня 2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток приватного підприємства «Ауріта» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», результати якої оформлено актом від 14 грудня 2012 року за № 1399/22-30878018 (том 1, арк. справи 19-32; том 2, арк. справи 143, 144, 145).

Згідно висновків акта від 14 грудня 2012 року за № 1399/22-30878018 перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Ауріта» (том 1, арк. справи 31, 31 на звороті):

- пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» на загальну суму 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валового доходу за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з продажу товару та послуг, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», на загальну суму 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з продажу товару та послуг, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.

Дії Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби щодо встановлення зазначених порушень податкового законодавства приватне підприємство «Ауріта» просить визнати протиправними.

При вирішенні даної адміністративної справи суд виходить з такого.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків) відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984).

Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку № 984 (тут і надалі посилання на норми зазначеного Порядку наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Згідно з пунктом 7 розділу IV Порядку № 984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох роб робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Приватне підприємство «Ауріта» фактично оскаржує висновки акта перевірки від 14 грудня 2012 року за № 1399/22-30878018, оскільки вважає ці висновки передчасними і немотивованими, а доводи щодо фактичного нездійснення господарських операцій такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки зроблені без дослідження самих господарських угод, первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків акта перевірки.

Суд зазначає, що згідно діючого законодавства вказаний акт, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не тягне за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу.

З огляду на вказане акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

При цьому суд зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за приписами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд зазначає, що у випадку закриття провадження у справі, ці вимоги законодавства виконати не вбачається можливим з огляду на те, що такі вимоги як визнання протиправними дій податкового органу при проведенні перевірки платника податків не можуть бути оскаржені останнім в жодному з видів судочинства, окрім як в адміністративному.

З огляду ж на положення частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, а також на принцип диспозитивності, закріплений в статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач у справі адміністративного провадження вільний у виборі способів захисту свого порушеного права і суд не вправі за позивача вирішувати, з якими позовними вимогами йому слід звертатись до суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим у разі обрання особою при зверненні до суду способу захисту, який на переконання суду не відповідає об'єкту порушеного права, суд за результатами розгляду такої справи повинен відмовити позивачу у задоволенні таких позовних вимог, а не закривати провадження у справі, позбавляючи по суті таким чином особу самого права на звернення до суду.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 березня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Ауріта» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 19 березня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська