Ухвала

від 14.05.2013 по справі 812/1730/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа №812/1730/13-а

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., при секретарі Борисовій А.А., за участі представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АУРІТА" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 р. у справі № 812/1730/13-а за позовом Приватного підприємства "АУРІТА" до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ауріта» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушення приватним підприємством «Ауріта»:

- пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валового доходу на загальну суму 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 2012 року він мав фінансово-господарські стосунки з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ». Умови укладених угод сторонами виконані у повному обсязі. Факт належного виконання своїх зобов'язань підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами. Документи, отримані позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» за результатами проведення цих фінансово-господарських відносин, мають усі необхідні реквізити та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та статті 44 Податкового кодексу України. Зазначені операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість з додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», реєстром отриманих податкових накладних за вказаний період, в яких задекларовано податковий кредит, сформований на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ». Проведеною перевіркою не встановлена недостовірність жодного з цих документів та не наведено жодного порушення позивачем правил бухгалтерського та податкового обліку, а тому висновок відповідача про нібито порушення позивачем податкового законодавства зроблено лише на підставі актів перевірок іншого суб'єкта господарювання без врахування первинних документів позивача та дослідження питання реальності здійснення господарських операцій. Під час проведення перевірки відповідач, за твердженням позивача, вийшов за межі наданих йому повноважень та провів перевірку з порушенням вимог діючого податкового законодавства, наслідком яких і став висновок про нібито порушення позивачем вищенаведених норм податкового законодавства, що підтверджується наступним. Документальна перевірка повинна здійснюватись об'єктивно і в повній мірі та на підставі первинних документів, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку саме перевіряємого платника податків, як це передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. Але зміст акта перевірки свідчить про те, що висновок про нібито «фактичне нездійснення господарських операцій», зроблений відповідачем не на підставі вивчення первинної документації позивача, а з огляду на матеріали перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ». Під час проведення перевірки позивач надав відповідачу усі відповідні документи, які підтверджували як факт придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» товарно-матеріальних цінностей, так і факт їх подальшого продажу на адресу інших суб'єктів господарювання. Зазначені документи були складені належним чином та мали усі необхідні реквізити, однак з невідомих підстав зазначені документи відповідачем проігноровані. З урахуванням наявності матеріалів перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», відповідач повинен був об'єктивно та в повній мірі дослідити первинну документацію позивача та факт подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей, мету цієї господарської операції, кінцевих покупців тощо. Тільки встановивши усі істотні обставини, відповідач, на думку позивача, повинен був зробити висновок про наявність або відсутність у сторін угоди мети на вчинення нікчемного правочину. Відповідач під час проведення перевірки не здійснив усі відповідні дії з метою повної та об'єктивної перевірки, чим порушив підпункт 21.1.1 та підпункт 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, згідно з якими посадові особи податкової служби зобов'язані діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими нормативними актами і не допускати порушень прав платників податків.

Господарські операції мали реальний характер. Укладені угоди насамперед були направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків, що підтверджується фактом отримання товарно-матеріальних цінностей і робіт та використання їх у власній господарській діяльності. Позивач наголосив, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право платника податку на включення до податкового кредиту та валових витрат відповідних сум від податкової дисципліни його контрагента. Відповідач мав змогу особисто пересвідчитись у реальності транспортування товарно-матеріальних цінностей, адже придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» товарно-матеріальні цінності були реалізовані на адресу суб'єктів господарювання, які знаходяться у межах м. Сєвєродонецька та перебувають на обліку у відповідача. Однак жодних дій по підтвердженню факту транспортування відповідачем зроблено не було. Посилання відповідача на акти перевірок інших суб'єктів господарювання, як на доказ скоєння позивачем порушень податкового законодавства, є незаконним, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже, за наявності провини відповідальність повинна нести саме винна особа. Позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентом. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього контрагента, оскільки відповідно до вимог податкового законодавства саме контрагент є особою, відповідальною за нарахування та стан сплати податків, але ніяк не позивач. Невиконання контрагентом своїх зобов'язань по нарахуванню або сплаті податків не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат, у випадку якщо позивач виконав усі передбачені законодавством умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача скаргу підтримав, а представник відповідача за викликом до суду не з*явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Ауріта» (ідентифікаційний код 30878018) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 29 березня 2000 року за № 1 383 105 0001 000195, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 048393 (том 1, арк. справи 10).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне підприємство «Ауріта» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 308780112149, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 квітня 2005 року № 16632593 (том 1, арк. справи 17).

На підставі наказу від 29 листопада 2012 року № 919-п за направленнями від 03 грудня 2012 року №№ 308/01-16, 309/01-16 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби у період з 03 грудня 2012 року по 07 грудня 2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток приватного підприємства «Ауріта» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», результати якої оформлено актом від 14 грудня 2012 року за № 1399/22-30878018 (том 1, арк. справи 19-32; том 2, арк. справи 143, 144, 145).

Згідно висновків акта від 14 грудня 2012 року за № 1399/22-30878018 перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Ауріта» (том 1, арк. справи 31, 31 на звороті):

- пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» на загальну суму 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валового доходу за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з продажу товару та послуг, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», на загальну суму 321537,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на 226053,00 грн., за І півріччя 2012 року на 321537,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з продажу товару та послуг, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ», на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» на загальну суму 64307,00 грн., у тому числі в січні 2012 року в сумі 10738,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 20216,00 грн., в березні 2012 року в сумі 14256,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 16897,00 грн., в травні 2012 року в сумі 2200,00 грн.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків) відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984).

Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Згідно з пунктом 7 розділу IV Порядку № 984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох роб робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

ПП «Ауріта» фактично оскаржує висновки акта перевірки від 14 грудня 2012 року за № 1399/22-30878018, оскільки вважає ці висновки передчасними і немотивованими, а доводи щодо фактичного нездійснення господарських операцій такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки зроблені без дослідження самих господарських угод, первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків акта перевірки.

Суд зазначає, що згідно діючого законодавства вказаний акт, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не тягне за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу.

З огляду на вказане акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

З огляду на вищевикладене, суд 1 інстанції правильно зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АУРІТА" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 р. у справі № 812/1730/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.