Постанова

від 18.03.2013 по справі 5011-18/19112-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа№ 5011-18/19112-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Аудит Центр» на рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2013 року № 5011-18/19112-2012 (суддя Мандриченко О.В)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна

України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю

аудиторської фірми «Бізнес Аудит Центр»

про стягнення 11 982 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 5011-18/19112-2012 від 29.01.2013р. частково задоволений позов РВ Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення 11 982 грн., з відповідача в дохід державного бюджету стягнуто 10 925,73 грн. боргу, 572,37грн.-пені, 327,77 грн. штрафу, 1 588,53 грн.- судового збору. В іншій частині позовних вимог-відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині задоволених вимог, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення таким що підлягає скасуванню.

Представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду-без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.02.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «АФ «Бізнес Аудит Центр» було укладено договір оренди №6108 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 23,30 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, на першому поверсі будівлі, кімната №15, що перебуває на балансі ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2010р. становить 290 183,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Договір укладено строком 2 роки 11 місяців, та діє з 01.02.2012 року до 01.01.2015 року включно

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що направив на адресу відповідача листа про наявність заборгованості та вимагав її сплати, але відповідач не відреагував, заборгованість не погасив. Крім того, за умовами договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що у разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Договір оренди №6108 від 01.02.2012 року вважається припиненим з 20.09.2012 року (п. 2 договору №6108/01), таким чином матеріали справи підтверджують наявність у відповідача заборгованості за орендними платежами у розмірі 10 925,73 грн.

Що стосується пені, то позивач у своєму розрахунку зазначив про її нарахування до 05.12.2012 року. Здійснивши перерахунок, господарський суд вважає за можливе задовольнити таку вимогу позивача лише частково, у розмірі 572,37 грн. Також стягненню з відповідача підлягає 327,77 грн. штрафу.

Заперечуючи проти рішення в частині задоволених вимог, відповідач наполягає на тому, що судом першої інстанції справа розглянута з першого разу без належного повідомлення відповідача, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Так як не врахована наявність судового рішення на його користь, з якого вбачається неможливість користування приміщенням, яке є предметом договору оренди. Даний фат також підтверджується його зверненнями до Прокуратури.

Оскільки відповідачу чинились перешкоди, був змушений відмовитись від договору оренди та направив на адресу позивача договір про припинення орендних правовідносин та акт повернення приміщення, таким чином стягнення орендної плати та нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Щодо розгляду справи у відсутність представника відповідача, що нібито перешкодило відповідачеві надати докази в спростування заявленого позову, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (постанова Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 р. N 3).

Так, звертаючись з позовом до господарського суду позивач зазначив адресу Н.Вал, 21 м. Києва (адреса приміщення що передавалось в оренду) та вул. Панфіловців,32 м. Києва (адреса згідно ЄДРПОУ).

Те, що позивач та/або суд обізнані про перебування відповідача за адресою В.Вал 48/28 офіс 12 м. Києва, що зазначена в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до конверту та відмиті відділення поштового зв'язку вбачається, що ухвала господарського суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду прийнята до відправлена 02.01.2013р., але 04.01.2013р. повернута в зв'язку з відсутністю особи за вказаним місцезнаходженням.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений належним чином.

Згідно частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця (якщо, наприклад, майно терміново знадобилося самому наймодавцеві), так і з певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами тощо).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою.

Посилання відповідача на рішення господарського суду м. Києва № 30/168 від 21.07.2011р. не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки на виконання даного рішення і був укладений договір оренди №6108 від 01.02.2012р., на підставі якого позивач звернувся про стягнення заборгованості, та свідчать про перепони що виникли до укладання договору оренди.

З листів звернень та відповідей Прокуратури Подільського району м. Києва вбачається, що балансоутримувачем приміщень ДП «Укрлісконсалтинг» вчиняються перешкоди у користуванні відповідачем орендованим приміщенням в зв'язку з чим, відносно працівників ДП «Укрлісконсалтинг» порушено кримінальну справу за фактом злочину передбаченого ст. 356 КК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення кримінального провадження ще не свідчить про встановлення фактів чинення дій, передбачених кримінальним Кодексом.

Відповідачем, до апеляційної скарги не долучена переписка з балансоутримувачем майна щодо його звернень, та відповідей позивача щодо неправомірності вибраної балансоутримувачем поведінки.

Крім того, в розрізі правовідносин, що є предметом спору, відсутні підстави для застосування положень частини 6 статті 762 ЦК України про те, що орендар звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки після отримання майна в оренду відповідач не скористався передбаченими статтями 762 та 784 Цивільного кодексу України правами щодо розірвання договору або щодо зменшення орендної плати.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Аудіт Центр» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-18/19112-2012 від 29.01.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.