Постанова

від 29.05.2013 по справі 5011-18/19112-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 5011-18/19112-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бізнес Аудит Центр"

на рішення господарського суду міста Києва

від 29.01.2013 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року

у справі № 5011-18/19112-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бізнес Аудит Центр"

про стягнення 11 982 грн.

за участю представників:

позивача - Іщенка І.О.

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бізнес Аудит Центр" про стягнення заборгованості по орендній платі за період з травня 2012 року по вересень 2012 року (включно) у розмірі 10 925,73 грн.) за укладеним між сторонами договором № 6108 від 01.02.2012 р., пені в сумі 720,05 грн., інфляційних витрат у розмірі 8,45 грн., штрафу в сумі 327,77 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року (судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тарасенко К.В.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 10 925,73 грн. заборгованості, пені в сумі 572,37 грн., штрафу в сумі 327,77 грн. та 1 588,53 грн. судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бізнес Аудит Центр" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ "АФ "Бізнес Аудит Центр" укладено договір оренди нерухомого майна № 6108, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, загальною площею 23,30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, на першому поверсі будівлі, кімната №15, що перебуває на балансі ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг".

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі. Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 01.02.2012 року до 01.01.2015 року, включно.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2010 року 4 836,08 грн.

Відповідно до пп. 3.6., 3.7., 3.8. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату та зобов'язується щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України); на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння (пп. 5.3., 5.9. договору).

30.10.2012 року чинність договору оренди нерухомого майна № 6108 від 01.02.2012 року достроково припинено за взаємною згодою сторін з 20 вересня 2012 року.

Згідно акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна від 20.09.2012 року орендар передав, а орендодавець прийняв вищезазначене майно.

В зв"язку з порушенням відповідачем умов договору оренди, зокрема не сплатою в повному обсязі орендної плати, позивач зазначив, що заборгованість відповідача перед бюджетом по орендній платі складає 10 925,73 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заявленого розміру заборгованості по орендній платі, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з доведеності обставини порушення ТОВ аудиторською фірмою "Бізнес Аудит Центр" умов договору щодо обов"язку своєчасно та в повному об"ємі сплачувати орендну плату.

Також, спростовуючи доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього коштів, господарські суди зазначили, що порушення кримінального провадження за фактом злочину, передбаченого ст. 356 КК України, у зв"язку з вчиненням працівниками ДП "Укрлісконсалтинг" перешкод у користуванні ним орендованим приміщенням, не може свідчити про встановлення фактів чинення дій, передбачених Кримінальним кодексом.

Проте, такі висновки є передчасними.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування на певний строк за плату, розмір якої встановлюється договором.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків його господарської діяльності.

Відтак, за приписами названих норм обов'язок внесення орендної плати пов'язаний з фактичним отриманням послуги з користування визначеним договором майном.

Згідно ч. 1 ст. 13 та чч. 1, 2 ст. 14 ЦК України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В силу ч. 6 ст. 762 цього ж Кодексу наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, за наявності та доведеності підстав, передбачених цією нормою, орендар може реалізувати своє право на звільнення від сплати орендної плати. До предмету доказування входить встановлення обставин повної неможливості використання майна у цілях, передбачених договором, і, як наслідок, звільнення відповідача від внесення орендної плати за весь час дії таких обставин, за які він не відповідає.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджував про відсутність підстав для їх задоволення, зважаючи на неможливість користування ним спірним майном через обставини, за які він не відповідав.

При цьому, ТОВ аудиторська фірма "Бізнес Аудит Центр" посилалось на відкрите виконавче провадження № ВП 29820100 від 14.11.2011 року щодо примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі № 30/168, яким позивача у даній справі (третя особа - ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг») зобов"язано укласти договір оренди спірного державного майна, що перебуває на балансі ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг», з відповідачем на умовах конкурсу, проведеного 09.07.2010 року.

Після відмови виконати зазначене рішення господарського суду та звернення скаржника - ТОВ аудиторської фірми "Бізнес Аудит Центр" з позовом про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, лише 01.02.2012 року підписаний спірний договір.

Разом з тим, в зв"язку з невиконанням умов договору щодо передачі майна після підписання акта передачі сторонами, відповідач неодноразово (21.02.2012 року та 16.07.2012 року) звертався до прокуратури Подільського району міста Києва з відповідними скаргами та отримав відповідь про порушення кримінальної справи № 57-2694 за фактом вчинення працівниками балансоутримувача - ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» злочину, передбаченого ст. 356 КК України, оскільки посадовими особами цього підприємства вчиняються перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторською фірмою "Бізнес Аудит Центр" спірним приміщенням, та проведення досудового слідства.

Також листом за вих. № 11/Л від 28.02.2012 р. скаржник звертався до блансоутримувача з вимогою припинити перешкоджати користуватися орендованим майном та листом за вих. № 16/Л від 24.09.2012 р. повідомляв позивача про неможливість використання орендованого приміщення через обставини, за які він не відповідає, та просив розірвати вказаний договір.

Відтак, відповідач стверджував про безпідставність нарахування йому орендних платежів у зв"язку з неможливістю користуватися спірним приміщенням через обставини, за які він не відповідав, зокрема у зв'язку з протидією балансоутримувача.

Встановлення факту наявності незалежних від волі відповідача (орендаря) обставин неможливості використання ним орендованого приміщення є підставою для звільнення його від внесення орендної плати за спірний період в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Проте, ці доводи Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бізнес Аудит Центр" місцевим та апеляційним господарськими судами належним чином не перевірені.

Разом з тим, з"ясування зазначених обставин, на яких грунтуються заперечення відповідача стосовно його користування спірним приміщенням, має істотне значення для справи.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не вирішили питання щодо притягнення до участі у справі Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг», як балансоутримувача спірних приміщень, який, за твердженням відповідача, здійснював перешкоди у користуванні спірним майном.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленого розміру заборгованості, пені та штрафу, відповідно, є передчасними.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 4 7 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 111 7 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бізнес Аудит Центр" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року у справі № 5011-18/19112-2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк