Постанова

від 04.12.2006 по справі 26/274-12/364

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/274-12/364

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 грудня 2006 р.                                                                                   № 26/274-12/364  

   Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                          Чабана В.В.

за участю представників:

позивача                                            Онищенко І.П. довіреність № 274/10                                                             від 18.09.2006

відповідача                                        не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

та касаційну скаргу

Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”    Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс”

на  постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2006

у справі

господарського суду № 26/274-12/364

Запорізької області

за  позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”   

до

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс”

простягнення 28 718,92 грн.

В С Т А Н О В И В:

       26 серпня 2005 Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”) звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Теракс” про стягнення 19 984,60 грн. боргу за поставлений природний газ, 3476,28 грн. пені, 1398,92 грн. штрафу, 3115,13 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 743,99 грн. 3% річних. Як на підставу заявлених вимог позивач послався на договір № 043-КРБ-01 від 29.12.2000 на постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2006 (суддя Проценко О.А.) в позові відмовлено. Господарський суд Запорізької області, застосувавши за заявою відповідача на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України позовну давність та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що згідно з вимогами п. 5.4 договору № 043-КРБ-01 від 29.12.2000 остаточний платіж мав бути проведений протягом 3 діб з моменту підписання акту приймання-передачі газу, тобто з 09.01.2002. Про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення терміну для оплати відповідачем поставленого природного газу, тобто 12.01.2002. Позов заявлено 18.08.2005 з пропуском строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, за якою загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2006 (колегія у складі суддів: Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В., Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006 скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”  16 484,60 грн. заборгованості, 673,38 грн. пені, 2596,56 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 614,29 грн. 3 % річних. В іншій частині в позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості за отриманий відповідачем природний газ не пропущено строк позовної давності, оскільки у спірних правовідносинах перебіг цього строку починається з дня отримання відповідачем листа позивача від 13.05.2004 з вимогою виконати грошове зобов'язання щодо сплати вартості отриманого у січні-червні та грудні 2001 року природного газу. Щодо відмови у задоволенні позову про стягнення 3500 грн. боргу, суд апеляційної інстанції входив із встановленого судом факту сплати відповідачем 500 грн. за квитанцією від 05.12.2001 та 3000 грн. за квитанцією від 22.11.2001.

Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2006, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” (далі - ТОВ ВКФ “Теракс”) звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006 залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом невірно застосовано норму ст. 530 ЦК України, оскільки необхідно було застосувати норми ст.ст. 257, 258, 261 ЦК України, з урахуванням вимог яких  позов заявлено після спливу строку позовної давності. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно визнав, що позивачем було допущено помилку у найменуванні відповідача.    

Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2006, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” також звернулася з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови в задоволенні основного боргу в сумі 35000 грн. та відповідно нарахованої пені, інфляційних збитків та 3 % річних на зазначену суму, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі,  посилаючись на порушення судом норм процесуального права: ст.ст. 4-2, 84 ГПК України та неправильне застосування норм матеріального права: ст. 161 ЦК України.

          В судове засідання 04.12.2006 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” не з'явився. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” повідомлено належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.

Колегія  суддів, приймаючи  до уваги межі  перегляду  справи  в касаційній  інстанції, проаналізувавши  на підставі  встановлених фактичних обставин  справи застосування  норм матеріального і процесуального  права при винесенні  оспорених  судових актів, вважає, що касаційні скарги ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ТОВ ВКФ “Теракс” не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 29.12.2000 між Дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як постачальником, правонаступником якої є позивач, та відповідачем укладено договір № 043-КБР-01 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати відповідачу  в 2001 році  269 тис, куб. м газу, а відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити газ.  Ціна договору визначена сторонами у розділі 4 договору. Згідно п. 3.4 приймання –передача газу, поставленого позивачем відповідачу, оформлюється відповідними актами. Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що акти приймання –передачі газу уповноважені представники сторін складають до 5-го числа наступного за звітним місяця. Акти приймання –передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Відповідно до п.5.1 договору оплата здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача 100% попередньої оплати вартості об'єму газу, який буде поставлений у звітному місяці, за обсяг згідно з п.2.1 договору до 25 числа місяця, попереднього місяця реалізації природного газу. Згідно з п. 5.4 договору у разі виникнення залишку непередплаченого газу остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х діб з дня підписання акту прийому-передачі газу. На виконання умов вказаного договору протягом січня-червня та грудня 2001 року постачальник здійснив поставку відповідачу природного газу без одержання попередньої оплати в обсязі 137,969 тис. куб. м газу загальною вартістю 45736,72 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідач в повному обсязі своїх зобов'язань щодо сплати отриманого газу не здійснив. Борг відповідача по оплаті природного газу, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 3500 грн. за квитанціями від 22.11.2001 та 05.12.2001, складає 16 484,60 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення щодо часткового задоволення вимог про стягнення боргу в сумі 16 484,60 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що, як встановлено судом, позивач , незважаючи на невиконання відповідачем обов'язку щодо 100 % попередньої оплати вартості природного газу, виконав свої зобов'язання щодо поставки газу, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу, сторони змінили умови договору в частині порядку проведення розрахунків за поставлені обсяги природного газу, а тому відповідач повинен виконати обов'язок щодо сплати вартості отриманого ним у січні-червні та грудні 2001 року природного газу у семиденний строк з дня отримання вимоги позивача, як це передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України та обставинам справи.

Посилання ТОВ ВКФ “Теракс” на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно вказав про допущену позивачем помилку у найменуванні відповідача, є таким, що не заслуговує на увагу. Як встановлено судом апеляційної інстанції, до позовної заяви було надано засвідчену копію договору № 043-КБР-01 від 29.12.2000р., зі змісту якого вбачається, що підприємство відповідача має код ЄДРПОУ 19264763,  довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області за № 15-7/1831 від 26.04.2006р. також підтверджується, що ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теракс” має код ЄДРПОУ 19264763.

  Доводи скаржника ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” щодо безпідставності висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3 500 грн., Вищим господарським судом України до уваги не приймаються, оскільки ці доводи відносяться до надання оцінки доказам, що не є компетенцією касаційної інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого документу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 З огляду на викладене постанову суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає.

    Керуючись ст. ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

    Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

    Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” залишити без задоволення.

    Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2006 у справі № 26/274-12/364 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                            В.Карабань

судді:                                                                                                   Л.Ковтонюк

                                                                                                    В.Чабан