Постанова

від 21.09.2006 по справі 26/274-12/364

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/274-12/364

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.06                                                                                               Справа №26/274-12/364

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Мірошниченко М.В.  , Яценко О.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Леонова Л.М., довіреність № 1-юр від 10.02.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 26/274-12/364 та апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

на рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006року у справі  №26/274-12/364

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” м. Бердянськ, Запорізька область

про стягнення 28.718,92 грн.

Встановив:

У серпні 2005р. Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”) звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Террекс” про стягнення з останнього на підставі договору № 043-КРБ-01 від 29.12.2000р. на постачання природного газу 28.718,92 грн., з яких: 19.984,60 грн. - заборгованість за поставлений природний газ, 3.476,28 грн. - пені, 1.398,92 грн. - штрафу, 3.115,13 грн. - втрати від інфляції і 743,99 грн. - 3% річних.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2006р. у справі №26/274-12/364 (суддя Проценко О.А.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст.ст. 256-258, 261, 267, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.175,193 Господарського Кодексу України, та тим, що позивачем пропущено строк позовної давності. Суд встановив, що позивач на виконання умов договору №043-КБР-01 від 29.12.2000р. протягом січня-червня та грудня 2001р. здійснив поставку відповідачу (без одержання попередньої плати) природного газу в обсязі 137,969 тисяч куб.м загальною вартістю 45.736,72 грн. Відповідач факт отримання природного газу не заперечує, своїх зобов'язань по сплаті отриманого природного газу в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору. Суд, враховуючи здійснені відповідачем 22.11 та 05.12.2001р. оплати в сумі 3.500,00 грн., визначив борг відповідача в сумі 16.484,60 грн. Разом з тим, суд першої інстанції за заявою відповідача застосував позовну давність та зазначив, що про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення терміну для оплати відповідачем поставленого газу, тобто з 12.01.2002р. З урахуванням терміну оплати, суд вважає, що строк позовної давності по стягненню боргу сплив 09.01.2004р., а позов пред'явлено 18.08.2005р., тобто після спливу строку позовної давності. Також суд зазначив, що позивач не довів поважність причини пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006р. у справі №26/274-12/364, оскільки вважає його таким, що порушує норми чинного матеріального та процесуального права. Зазначає, що сторони своїми діями (відповідач не проводив попередньої оплати за газ, а позивач, не дивлячись на це, відпускав йому газ) фактично змінили порядок та строки розрахунків. На підставі цього вважає, що строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого газу за згодою сторін був не визначений, а тому суд повинен був застосувати ст. 165 ЦК УРСР. Стверджує, що ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” дізналась про своє порушене право не з моменту початку поставки природного газу, а з моменту, коли позивач звернувся до відповідача щодо виконання його грошових зобов'язань, а тому строк позовної давності не можна вважати пропущеним. Вважає, що порушення норм матеріального права, в свою чергу, призвело до порушення статті 43 ГПК України, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскільки  вважає, що його підприємство не є належним відповідачем у справі. Свої доводи мотивує наступним: однією із основних ознак підприємства є його найменування та ідентифікаційний код, який  надається у відповідності до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003р. №755-1У. Зазначає, що його підприємство згідно свідоцтва про реєстрацію підприємства серія АОО №220453 має назву Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ТЕРАКС”, ідентифікаційний код 19264763, юридична адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Військове містечко, 2, 1-В. Позов і апеляційна скарга пред'явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “ТЕРРЕКС”, ідентифікаційний код 03349186, юридична адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Військове містечко, 2, тобто не до його підприємства.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006р. рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006р. у справі 26/274-12/364 залишено без змін, а апеляційна скарга ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2006р. касаційна скарга ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»  задоволено частково. Постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006р. у справі № 26/274-12/364 скасована, справа передана на новий розгляд апеляційної інстанції.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2636 від 20.09.2006р. справу №26/274-12/364 призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів Мірошниченко М.В., Яценко О.М.

У судове засідання, яке відбулося 21.09.2006р. представник позивача не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

За клопотанням представника відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення.

За згодою представника відповідача у судовому засіданні оголошено тільки вступну і резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дослідивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Суть спору: 29.12.2000р. між ДК “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в особі Запорізької філії (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Терракс” (покупець) було укладено договір № 043-КБР-01 на постачання природного газу.

Ціна договору визначена сторонами у розділі 4 договору. Згідно п. 3.4 приймання – передача газу, поставленого позивачем відповідачу, оформлюється відповідними актами. Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що акти приймання – передачі газу уповноважені представники сторін складають до 5-го числа наступного за звітним місяця. Акти приймання – передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п.5.1 договору оплата здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача 100% попередньої оплати вартості об'єму газу, який буде поставлений у звітному місяці, за обсяг згідно з п.2.1 договору до 25 числа місяця, попереднього місяця реалізації природного газу. За п. 5.4 договору у разі виникнення залишку не передплаченого газу остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х діб з дня підписання акту прийому-передачі газу.

На виконання умов договору позивач протягом січня-червня та грудня 2001р. здійснив поставку відповідачу природного газу (без одержання попередньо оплати) в обсязі 137,969 тисяч куб.м загальною вартістю 45736,72грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Факт отримання природного газу відповідач не оспорює, про що неодноразово письмово зазначав у відзиві на позов. Зобов'язання за договором по сплаті отриманого природного газу відповідач виконав частково у сумі 25752,12грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором в частині оплати отриманого природного газу, позивач 13.05.2004р. надіслав на адресу відповідача вимоги про оплату заборгованості за договором №043-КБР-01 у сумі 19984,60грн. Вказану вимогу відповідач не виконав, тому позивач звернувся до господарського суду про стягнення з ТОВ ВКФ “Теракс” 19984,60грн. – заборгованості за договором №043-КБР-01 на постачання природного газу, також просить стягнути з відповідача пеня у сумі 3476,28грн. за період з 17.08.2004р. по 17.08.2005р., штраф у сумі 1398,92грн., 3115,13грн. – інфляційних витрат за період з червня 2004р. по липень 2005р. та 743,99грн. – 3 % річних за період з 20.05.2004р. по 17.08.2005р. Вказані вимоги стали предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області скасуванню, з наступних підстав.

Правовідносини сторін врегульовано договором №043-КБР-01 на постачання природного газу від 29.12.2000р., з аналізу тексту даного договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором поставки, у зв'язку з цим правовідносини, які з нього випливають, повинні регулюватися главою 23 ЦК Української РСР.

На час укладення спірного договору поставки, виконання зобов'язань по ньому діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини щодо погашення заборгованості за спірним договором поставки продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р), відповідач не надав доказів їх погашення, до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України, відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 245 ЦК Української РСР, ст. 712 ЦК України за договором поставки організація-постачальник зобов'язується передати у визначені строки організації-покупцеві певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість за встановленими цінами.

Але, фактично, позивач здійснив поставку газу відповідачу без здійснення 100 % передоплати з чим погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо – комерційна фірма «Теракс», м.Бердянськ, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання – передачі природного газу.  Колегія суддів погоджується із заявником та вважає, що вказані дії сторін свідчать про те, що сторони, шляхом вчинення конклюдентних дій, змінили умови договору в частині порядку проведення розрахунків за поставлені обсяги природного газу.  

Відповідно до ч.2ст.530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання боржником  обов'язку  не встановлений  або  визначений  моментом  пред'явлення  вимоги, кредитор  має  право  вимагати  його  виконання  у  будь-який  час. Боржник  повинен  виконати  такий  обов'язок  у семиденний  строк від  дня  пред'явлення  вимоги, якщо  обв'язок  негайного  виконання  не  випливає  із  договору  або  актів  цивільного  законодавства.

Позивач, в порядку ст.530  ЦК України, направив  відповідачу  вимогу  від 13.05.2004р.  про  виконання  грошового  зобов'язання. Відповідач  вказану  вимогу  не виконав, вартість  поставленого  природного  газу не оплатив. Таким  чином, строк   позовної  давності у спірних правовідносинах  починає  перебіг  лише з 23.05.2004р. (з урахуванням 3-х денного строку для  поштового  перебігу), тому  висновки  суду є  безпідставними та такими, що  не відповідають  фактичним  обставинам справи та вимогам закону.  

З наданих суду документів, вбачається, що сума заборгованості відповідача складає 16484,60грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 161, 162 ЦК Української РСР, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів повної оплати відповідач не надав, таким чином, вимоги позивача по стягненню з ТОВ ВКФ “Теракс” заборгованості за договором №043-КБР-01 на постачання природного газу від 29.12.2000р. відповідають закону, документально підтверджені та підлягають задоволенню у сумі 16484,80грн. У задоволенні вимог про стягнення 3500грн. позивачу у задоволенні позову слід відмовити, оскільки в матеріалах справи містяться докази сплати вказаної суми (квитанція від 05.12.2001р. на суму 500грн та від 22.11.2001р. на суму 3000грн., том1 а.с.88, 90).

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 3476,28грн. за період з 17.08.2004р. по 17.08.2005р., період стягнення пені позивачем визначено не вірно, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені. В свою чергу нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Умовами договору, остаточний строк виконання зобов'язання не встановлений, тому 13.05.2004р. позивач, як зазначалось вище, надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату отриманого природного газу, з урахуванням семиденного строку визначеного ч.2 ст.530 ЦК України для сплати заборгованості та враховуючи те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом 17.08.2005р., період нарахування пені повинен бути з 18.08.2004р. по 20.11.2004р., що складає 95 днів і становить 673,38грн., із розрахунку:

Період з 18.08.2004р. по 07.10.2004р. облікова ставка становить 7,5%, тобто прострочка складає 51день, пеня дорівнює 345,50грн.;

Період з 07.10.2004р. по 09.11.2004р. облікова ставка становить 8%, тобто прострочка складає 33 дні, пеня дорівнює 238,46грн.;

Період з 09.11.2004р. по 20.11.2004р. облікова ставка становить 9%, тобто прострочка складає 11 днів, пеня дорівнює 89,42грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення 3115,13грн. – інфляційних витрат за період з червня 2004р. по липень 2005р. та 743,99грн. – 3 % річних за період з 20.05.2004р. по 17.08.2005р. Інфляційні витрати та річні від прострочення суми підлягають стягненню на підставі статті 625 ЦК України, період стягнення позивачем зроблено вірно, з урахування діючого законодавства, але розрахунок вказаних сум повинен здійснюватись з урахуванням суми основної заборгованості у розмірі 16484,60грн., як встановлено вище. Тому, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних витрат у розмірі 2569,56грн. та 3 % річних у розмірі 614,29грн.

В іншій частині стягнення інфляційних витрат та річних від прострочення суми слід відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення штраф у сумі 1398,92грн. на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, у задоволенні вказаної суми слід відмовити, оскільки сторони у справі не належать до державного сектору економіки.

Заперечення  відповідача спростовуються вищевикладеними  та  наступними  обставинами.

Постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2006року було встановлено хибний висновок Запорізького апеляційного господарського суду, який викладений у постанові від 18.05.2006р. щодо неналежного відповідача та зазначив наступне: Відповідач факт отримання природного газу не заперечує, звертається із заявою про застосування позовної давності, до того ж в усіх судових засіданнях був присутній представник відповідача, який надав пояснення по справі.

Крім того, до позовної заяви було надано засвідчену копію договору № 043-КБР-01 від 29.12.2000р. зі змісту якого вбачається, що підприємство відповідача має код ЄДРПОУ 19264763, крім того даний факт, також підтверджується довідкою з Головного управління статистики у Запорізькій області за № 15-7/1831 від 26.04.2006р. в якій зазначено, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Теракс» має код ЄДРПОУ 19264763.  Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем у позовній заяві було допущено помилку у найменуванні відповідача. У зв'язку з чим, позов пред'явлено саме до належного відповідача.  

За таких обставин та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судові витрати, за розгляд справи як у місцевому господарському суді так і у суді апеляційній інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006 року у справі  №26/274-12/364 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” м. Бердянськ, Запорізька область на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ 16484,60грн. – заборгованості за договором №043-КБР-01 на постачання природного газу від 29.12.2000р., 673,38грн. – пені, 2569,56грн. – інфляційних витрат, 614,29грн. – 3% річних, 203,42грн. – державного мита за розгляд справи у господарському суді Запорізької області, 83,58грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Теракс” м. Бердянськ, Запорізька область на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ 101,70грн. – державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова оформлена відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 25.09.2006р.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Мірошниченко М.В.  Яценко О.М.