Постанова

від 31.07.2006 по справі 26/274-12/364

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/274-12/364

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 липня 2006 р.                                                                                   № 26/274-12/364  

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Чабана В.В.

                                                           Ковтонюк Л.В.

за участю представників:

позивача                                           Забава С.В. дов. № 306/102 від 29.12.2005                                                            Трубнікова О.М. дов. № 304/102                                                             від 29.12.2005

відповідача                                      Леонова Л.М. дов. № 1-юр від 10.02.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”   

на  постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006

у справі

господарського суду № 26/274-12/364

Запорізької області

за  позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”   

до

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Террекс”

простягнення 28 718,92 грн.

В С Т А Н О В И В:

       26 серпня 2005 Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”) звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Террекс” про стягнення 19 984,60 грн. боргу за поставлений природний газ, 3476,28 грн. пені, 1398,92 грн. штрафу, 3115,13 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 743,99 грн. 3% річних. Як на підставу заявлених вимог позивач послався на договір

№ 043-КРБ-01 від 29.12.2000 на постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2006 (суддя Проценко О.А.) в позові відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 (колегія у складі суддів: Радченко О.П., Кричмаржевського В.А., Юхименко О.В.) змінено мотивувальну частину рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки позивач вказав у позові та апеляційній скарзі відповідача –ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Террекс” та ідентифікаційний код відповідача - 03349186, в той час як стороною у договорі № 043-КБР-01 від 29.12.2000 на постачання природного газу є ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теракс” з ідентифікаційним кодом 19264763.

Не погоджуючись з прийнятими  у справі судовими актами, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася з касаційною скаргою, з урахуванням уточнень, наданих в судовому засіданні 31.07.2006, просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

        У відзиві на касаційну скаргу  відповідач зазначив прохання постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Колегія  суддів, приймаючи  до уваги межі  перегляду  справи  в касаційній  інстанції, проаналізувавши  на підставі  встановлених фактичних обставин  справи застосування  норм матеріального і процесуального  права при винесенні  оспорених  судових актів, вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.12.2000 між Дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як постачальником, правонаступником якої є позивач, та відповідачем укладено договір № 043-КБР-01 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати відповідачу  в 2001 році  269 тис, куб. м газу, а відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити газ. Постачальник на виконання умов вказаного договору протягом січня червня та грудня 2001 року здійснив поставку відповідачу природного газу в обсязі 137,969 тис. куб. м газу загальною вартістю 45736,72 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідач в повному обсязі своїх зобов'язань щодо сплати отриманого газу не здійснив. Борг відповідача за спірним договором по оплаті газу складає 16 484,60 грн.

Суд першої інстанції, застосувавши за заявою відповідача на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України позовну давність та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що згідно з вимогами п. 5.4 договору остаточний платіж мав бути проведений протягом 3 діб з моменту підписання акту приймання-передачі газу, тобто з 09.01.2002. Про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення терміну для оплати відповідачем поставленого природного газу, тобто 12.01.2002. Позов заявлено 18.08.2005 з пропуском строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, за якою загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” подала до Запорізького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, в обґрунтування скарги послалась на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та не застосовано норми ст.ст. 165, 76 ЦК УРСР, порушено норми ст. 526 ЦК України та ст. 43 ГПК України.   

        Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2006, зіславшись на те, що позов заявлено до неналежного відповідача, вказав, що суд першої інстанції розглянув по суті заявлені вимоги, які стосуються підприємства, яке навіть не включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

      Вищий господарський суд України не погоджується з покладеним в основу  постанови суду апеляційної інстанції висновком про те, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки  відповідач факт отримання природного газу не заперечує, звертається із заявою про застосування позовної давності, до того ж в усіх судових засіданнях був присутній представник відповідача, який надавав пояснення по справі. Вищенаведене спростовує висновок суду апеляційної інстанції щодо заявлення позову до неналежного відповідача.

Встановивши, що позивачем допущено помилку у найменуванні відповідача, внаслідок чого у вступній частині рішення суду першої інстанції при викладенні назви відповідача також допущено помилку, суд повинен був з'ясувати у позивача та відповідача правильне найменування відповідача як юридичної особи (якщо така описка або помилка сталася, суд, що ухвалив судове рішення, на підставі статті 89 ГПК України вносить виправлення у рішення), в такому випадку суд апеляційної інстанції повинен був змінити вступну частину рішення суду першої інстанції щодо найменування відповідача, а не приймати рішення про відмову в позові з мотиву пред'явлення позову не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Постанова суду апеляційної інстанції в даній справі цим вимогам не відповідає.

Суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув мотиви, викладені в апеляційній скарзі ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на рішення суду першої інстанції.

Запорізький апеляційний господарський суд обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України.

За таких обставин оскаржену постанову слід скасувати, а справу передати на розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 у справі № 26/274-12/364 скасувати, справу передати на розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.

Головуючий                                                                                       В.Карабань

Судді:                                                                                                   В.Чабан

                                                                                                             Л.Ковтонюк