Постанова

від 14.03.2013 по справі 922/612/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 922/612/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Хижняк І.І.

третьої особи - Бакуменко С.В.

відповідача - Корякін М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АК "Харківобленерго", м. Харків (вх. №694Х/2-5) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.13 р. по справі № 922/612/13-г

за позовом Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву", м. Харків

до Акаціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківська міська рада

про встановлення приналежності електричних мереж, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду перебуває справа № 922/612/13-г за позовом Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву", м. Харків (далі за текстом - позивач) до АК "Харківобленерго", м. Харків (далі за текстом - відповідач) (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківська міська рада) про встановлення приналежності електричних мереж.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.) від 11.02.2013 р. по справі № 922/612/13-г задоволено заяву Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" про забезпечення позову. З метою запобігання невиправних наслідків відключення електроенергії в Комунальному закладі "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву", заборонено Акціонерній компанії "Харківобленерго" припиняти електропостачання Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" до вирішення спору судом по суті.

Відповідач з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та відмовити позивачу в забезпеченні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, вказує на те, що суд задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову порушив вимоги ст. 66-67 ГПК України, неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи, проігнорував приписи, які містить Постанова пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. за № 9.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить суд оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вжиті судом заходи до забезпечення позову дійсно пов'язані з заявленими позивачем вимогами про приналежність електричних мереж. Тобто суд, на думку третьої особи, при винесенні оскаржуваної ухвали дотримався положень ст. ст. 66-67 ГПК України.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 13.03.2013 р. представник позивача та представник третьої особи просять суд оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчить оскаржувана ухвала, господарський суд задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, крім іншого, виходив з того, що у разі невжиття таких заходів буде порушено права заявника або буде існувати реальна загроза їх порушення, оскільки відключення енергопостачання в приміщеннях школи може призвести до незворотних наслідків - можливої розморозки системи охолодження льодових стадіонів і повній паралізації роботи дитячих секцій і порушенню тренувального процесу, що тягне за собою тяжкі соціальні наслідки.

Однак, викладені вище висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, суд неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи що призвело до безпідставно вжиття заходів до забезпечення позову, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 цього Кодексу передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік заходів до забезпечення позову.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд має з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття заходів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних заходів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють забезпеченню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Як свідчать матеріали справи, в її межах розглядається позов КЗ "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" про визнання електричних мереж потужністю 0,4 кВт, які з'єднують обладнання "РП1720" та "ТП1338" та приладів обліку споживання електричної енергії Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова - 2 безгоспними та встановлення дійсної приналежність зазначених мереж та відповідальності за втрати електроенергії в цих транспортних мережах та лініях електропередач.

Господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали безпідставно вказав про те, що в разі невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відключення позивача від енергопостачання буде порушено права заявника або буде існувати реальна загроза їх порушення, в т.ч. з тих підстав що таке відключення школи може призвести до незворотних наслідків - можливої розморозки системи охолодження льодових стадіонів і повній паралізації роботи дитячих секцій і порушенню тренувального процесу, що тягне за собою тяжкі соціальні наслідки.

При цьому, суд першої інстанції проігнорував той факт, що предметом розгляду суду в межах даної справи не є правомірність або неправомірність відключення позивача від електропостачання, та можливі наслідки такого порушення. Тобто, сама по собі заборона на відключення позивача від енергопостачання жодним чином не пов'язана з можливістю або неможливістю виконання судового рішення по даній справі про приналежність електричних мереж, в разі його винесення на користь будь-якої зі сторін у справі.

Так само господарський суд не звернув уваги на те, що в заяві позивача про вжиття заходів до забезпечення позову взагалі не вказано в чому саме полягає можливе утруднення або невиконання судового рішення про приналежність електричних мереж в разі його винесення на користь позивача.

Таким чином, господарський суд вживаючи заходи до забезпечення позову не надав належної правової оцінки доводам заявника щодо необхідності його вжиття; сам вжитий судом захід у вигляді заборони відповідачу відключати позивача від енергопостачання жодним чином не пов'язаний з предметом спору, не спроможний ефективно забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та порушує права та інтереси відповідача, як господарюючого суб'єкта який, за таких обставин, фактично зобов'язаний здійснювати енергопостачання позивача при несплаті останнім вартості спожитої електроенергії.

Посилання позивача на те, що відключення енергопостачання в приміщеннях школи позивача може призвести до незворотних соціальних наслідків - можливої розморозки системи охолодження льодових стадіонів і повній паралізації роботи дитячих секцій і порушенню тренувального процесу, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підстави для вжиття заходів до забезпечення позову в межах даної справи за обставин, викладених вище.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню а оскаржувана ухвала господарського суду від 11.02.13 р. про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає скасуванню.

З урахуванням вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АК "Харківобленерго", м. Харків задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.13 р. по справі № 922/612/13-г скасувати.

Стягнути з Комунального закладу «Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву» (адреса: 61128, м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2; код 22704322) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код 00131954) 573,50 грн. судового збору.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 14.03.2013 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.