Рішення

від 13.03.2013 по справі 908/675/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/14/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

13.03.13 Справа № 908/675/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте місто", (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 19, оф. 58)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4)

про стягнення 72 715,50 грн. основного боргу за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р., 1 932,44 грн. пені та 386,48 грн. 3 % річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача - Дубінська О.В. довіреність б/н від 12.03.2013р.;

Від відповідача - Грекова Н.М., довіреність №19/3 від 01.01.2013р.

19.02.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисте місто", м. Запоріжжя з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя про стягнення 72 715,50 грн. основного боргу за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р., 1 932,44 грн. пені та 386,48 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/675/13-г, справі присвоєно номер провадження 4/14/13, судове засідання призначено на 13.03.2013 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 13.03.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

13.03.2013 р. до початку судового розгляду спору господарським судом Запорізької області від позивача отримано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 72 715, 50 грн., якою останній просить суд стягнути з відповідача 1 932,44 грн. пені та 386,48 грн. 3 % річних за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р.

Розглянувши заяву позивача про відмову від стягнення основного боргу, суд дійшов висновку, що заява подана у повній відповідності до вимог діючого законодавства України, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін і підлягає задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 230, 231 ГК України і полягають в тому, що 30.12.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 3549, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по обслуговуванню обладнання та комунікацій по підігріву та поданню води, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору. Згідно п.3.4 договору остаточний розрахунок проводиться до 15 числа місяця, який слідує за звітним на підставі рахунка, при умові підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт. На виконання умов договору від 30.12.2011р. №3549 роботи по обслуговуванню обладнання та комунікацій по підігріву та поданню води виконавцем були виконані в строк, без зауважень і претензій, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт №0000053 від 31.10.2012р. на суму 24 238,50 грн., №0000057 від 30.11.2012р. на суму 24 238,50 грн.. №0000062 від 31.12.2012р. на суму 24 238, 50 грн. Всього було виконано робіт на загальну суму 72 715,50 грн. У вказаний у актах строк на оплату робіт по обслуговуванню обладнання та комунікацій по підігріву та поданню води, оплата відповідачем здійснена не була, тому заборгованість згідно умов договору склала 72 715,50 грн. 16.01.2013р. відповідачу направлена вимога №4 про сплату заборгованості за договором підряду № 3549 в сумі 24 238, 50 грн., згідно акту приймання-передачі виконаних робіт №0000053. 31.01.2013р. відповідачу направлена вимога №13 про сплату заборгованості за договором підряду № 3549 в сумі 24 238, 50 грн., згідно акту приймання-передачі виконаних робіт №0000057. Вимоги залишені без відповіді та задоволення. Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач основний борг за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р. в сумі 72 715,50 грн. сплатив. Враховуючи викладене та з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, позивач просить прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 72 715, 50 грн. та стягнути з відповідача 1 932,44 грн. пені та 386,48 грн. 3 % річних за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р.

Відповідач проти позову заперечив, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, свої заперечення мотивує наступним. Щодо стягнення основного боргу за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р. в розмірі 72 715, 50 грн, то в цій частині позовних вимог відповідач просить припинити провадження по справі, оскільки відповідачем сплачено суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №13266 від 21.02.2013р. на суму 10000, 00 грн., № 13270 від 21.02.2013р. на суму 10000, 00 грн., №13322 від 25.02.2013р. на суму 4238, 50 грн, №13108 від 18.02.2013р. на суму 24 238, 50 грн., №13585 від 04.03.2013р. на суму 24 238, 50 грн. Як зазначає відповідач позивач неправомірно посилається на ст. 530 ЦК України та направив відповідачу вимоги №4 та №13 про сплату заборгованості за договором підряду № 3549 від 30.12.2011р., та не пред'явив претензії, як це передбачено досудовим порядком врегулювання спору. Крім того вимога, №13 від 31.01.2013р. одержана відповідачем 15.02.2013р., про що свідчить вхідний штамп кориспонденції підприємства, та звернувся до суду 18.02.2013р., незважаючи на те, що строк відповіді на вимогу не настав. Також відповідач не погоджується з нарахуванням суми пені, 3% річних, зважаючи на наступне. Згідно п.6.12 договору, передбачено, що за прострочку оплати виконаної роботи замовник сплачує пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ , діючої в період прострочки, від суми несвоєчасної оплати за кожний день прострочки. У зв'язку з цим позивачем розрахунок пені зроблений з порушенням ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р., де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін, а тому пеня, нарахована позивачем не підлягає стягненню з відповідача. Вимоги щодо стягнення з відповідача витрат за отримання правової домомоги, відповідач також вважає безпідставними. На підтвердження зазначених витрат позивач надає тільки рахунок-фактуру ТОВ «Адвокатське бюро Ю. Калініної» № 43/01 від 04.01.2013 р. на суму 3500,00 грн., що не надає підстав вважати, що саме цю суму складають витрати пов'язані з розглядом справи. Також позивач не підтверджує що витрати на правову допомогу фактично ним понесені. До позовної заяви позивач не надає в якості доказів завірену копію договору на правову допомогу пов'язану з розглядом справи, відсутнє підтвердження, що рахунок -фактура ТОВ «Адвокатське бюро Ю. Калініної» № 43/01 від 04.01.2013 р. у сумі 3500.00 грн. оплачений позивачем. У зв'язку із викладеним відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чисте місто" (позивач у справі, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (відповідач у справ, замовник) був укладений Договір підряду № 3549 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (виконавець) прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по обслуговуванню обладнання та комунікацій по підігріву та поданню води, а відповідач (замовник) зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору.

Згідно п.3.4 договору остаточний розрахунок проводиться до 15 числа місяця, який слідує за звітним на підставі рахунка, при умові підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи по обслуговуванню обладнання та комунікацій по підігріву та поданню води в строк без зауважень і претензій.

Факт виконання позивачем підрядних робіт по обслуговуванню обладнання та комунікацій по підігріву та поданню води та їх прийняття замовником підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт №0000053 від 31.10.2012р. на суму 24 238,50 грн., №0000057 від 30.11.2012р. на суму 24 238,50 грн.. №0000062 від 31.12.2012р. на суму 24 238, 50 грн., на загальну суму 72 715,50 грн. з ПДВ, які узгоджені між виконавцем та замовником та згідно яких виконані підрядні роботи прийняті без жодних зауважень та претензій.

На оплату виконаних робіт на підставі підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт відповідачу були направлені рахунки-фактури № СФ-0000053 від 26.10.2012р. на суму 24338, 50 грн., № СФ-0000057 від 26.11.2012р. на суму 24338, 50 грн., СФ-0000062 від 26.12.2012р. на суму 24338, 50 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і у погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

16.01.2013р. відповідачу направлена вимога №4 про сплату заборгованості за договором підряду № 3549 в сумі 24 238, 50 грн., згідно акту приймання-передачі виконаних робіт №0000053.

31.01.2013р. відповідачу направлена вимога №13 про сплату заборгованості за договором підряду № 3549 в сумі 24 238, 50 грн., згідно акту приймання-передачі виконаних робіт №0000057.

Вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не направлялася претензія щодо сплати існуючої заборгованості спростовується наступним. Господарським-процесуальним кодексом передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання спору за домовленістю між собою. Проанолізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачу було відомо про існуючу заборгованість перед позивачем за договором підряду №3549 від 30.12.2011 р., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, які були підписані відповідачем без жодних зауважень та претензій, а відтак відповідач навмисно ухилявся від оплати виконаних робіт. Крім того, неотримання вимоги чи претензії щодо сплати заборгованості, не звільняє відповідача від оплати виконаних робіт за договором підряду №3549 від 30.12.2011 р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

13.03.3013р. відповідачем надані платіжні доручення №13266 від 21.02.2013р. на суму 10000, 00 грн., № 13270 від 21.02.2013р. на суму 10000, 00 грн., №13322 від 25.02.2013р. на суму 4238, 50 грн, №13108 від 18.02.2013р. на суму 24 238, 50 грн., №13585 від 04.03.2013р. на суму 24 238, 50 грн., згідно з якими на час вирішення справи спірна заборгованість погашена в повному обсязі.

У зв'язку із відмовою позивача від стягнення основного боргу в розмірі 72 715,50 грн. за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р., про що подано відповідну заяву, яка прийнята судом, в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту норм ст. 551 ЦК України чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та обмежує розмір неустойки.

Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Приписами ч. 2 ст. 343 ГК України прямо передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведеним спрастовуються доводи відповідача щодо неправомірного нарахування пені.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.12 Договору, який передбачає, що що за прострочку оплати виконаної роботи замовник сплачує пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки, від суми несвоєчасної оплати за кожний день прострочки.

За невиконання грошових зобов'язаннь за Договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 1 932,44 грн, яка розрахована за період з 16.11.2012р. по 18.02.2013р.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором підряду № 3549 від 30.12.2011 р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає пеня в розмірі 1930,75 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 386, 48 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 16.11.2012р. по 18.02.2013р.

Зазначений розрахунок судом перевірений та втановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає 386,14 грн. 3 % річних.

Заперечення відповідача на позовну заяву суд визнав хибними.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.44 ГПК України судові витрати на сплату послуг адвоката у розмірі 3 500, 00 грн.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення з відповідача 3 500, 00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги №43/1 від 04.01.2013р., вартість наданої адвокатом допомоги складає 3 500, 00 грн., у тому числі 1500, 00 грн. оплата за представництво в суді, з урахуванням підготовки необхідних документів. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджує рахунок-фактура №43/01 від 04.01.2013р. на суму 3 500, 00 грн. та акт приймання передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги №43/1 від 04.01.2013р.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи те, що в судовому засіданні 13.03.2013р. позивача представляла Дубінська О.В. за відповідною довіреністю, яка не є адвокатом ТОВ «Адвокатське бюро Ю. Калініної», то суд вважає необгрунтованими включення до акту приймання передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги №43/1 від 04.01.2013р. 1500, 00 грн. оплати за представництво в суді, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525-528, 530, 599,854 ЦК України, ст., ст. 22, 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст. 80, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте місто", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте місто", (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 19, оф. 58, код ЄДРПОУ 34067089) 1930 (одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 75 коп. пені, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 14 коп. 3% річних , 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 53 (п'ятдесят три) грн. 12 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення 72 715, 50 грн. основного боргу, провадження по справі, на підставі п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України, припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "18" березня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.