Постанова

від 13.03.2013 по справі 2а/2570/3224/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3224/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріца» (далі - ТОВ «Маріца») пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012 № 0008351520 та № 0008361520.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маріца» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за лютий 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Норіус Компані», за результатами якої складно акт від 27.07.2012 № 1352/15/30647630.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Маріца» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 19371 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 19371 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008351520 від 09.08.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Маріца» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 29057,00 грн., з яких 19371,00 грн. - за основним платежем та 9686,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0008361520 від 09.08.2012, яким зменшено ТОВ «Маріца» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 139004,00 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

06.09.2011 між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Норіус Компані» (Продавцем) укладений договір купівлі - продажу № 80, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цукор-пісок вироблений із цукру сирця тростинного (а.с. 61-62). 19.12.2011 до вказаного договору укладено додаткову угоду № 1, згідно якої строк дії договору в частині постачання товару встановлено до 31.12.2012 (а.с. 63).

08.02.2012 до вищезазначеного договору укладено додаток № 5, яким передбачалось, що Продавець поставить Покупцю по договору цукор в кількості до 200 тон за ціною 4925,00 грн. за тону без ПДВ, крім того ПДВ - 985,00 грн., всього з ПДВ - 5910,00 грн. за тону. Ціна товару визначалась на умовах ЕХW - склад ВАТ «Рокитнянський цукровий завод», Київська область, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, 6 (а.с. 64).

На виконання даного договору та додатку до нього ТОВ «Норіус Компані» здійснило поставку позивачу цукру білого кристалічного 3-ї категорії в кількості 189 тон, загальною вартістю 1116990,00 грн, з яких ПДВ на суму 186165,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 65-70).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було частково повернуто цукор в кількості 28,2125 тон загальною вартістю 166735,87 грн., з яких ПДВ - 27789,31 грн., що підтверджують наступні видаткові накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 71-73).

На суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням цукру позивач в лютому 2012 року отримав від ТОВ «Норіус Компані» податкові накладні (а.с. 74-80).

Оплата товару, отриманого від ТОВ «Норіус Компані» на загальну суму 950250,00 грн., в тому числі ПДВ, підтверджується, наявними в матеріалах справи, платіжними дорученнями (а.с. 86-92): від 08.02.2012 № 145; від 22.02.2012 № 53; від 23.02.2012 № 206; від 23.02.2012 № 212; від 23.02.2012 № 213; від 23.02.2012 № 55; від 23.02.2012 № 57; виписками про рух коштів по рахунках ТОВ «МАРІЦА» (а.с. 93-100).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що перевезення товару по договору купівля-продажу № 80 від 06.09.2011 було здійснено на підставі: укладеного між ПП «Фірма «Голд Транс» (Виконавцем) та ТОВ «Маріца» (Замовником) договору про надання транспортних послуг № 03/01 від 03.01.2012 (а.с. 101); рахунків - фактур (а.с. 102, 106, 110); актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 103, 107, 111); податкових накладних (а.с. 104, 108, 112); товарно-транспортних накладних (а.с. 105, 109, 113-116); укладеного між ТОВ «Маріца» (Замовником) та ТОВ «Десна АС» (Виконавцем), договору про надання послуг по перевезенню вантажів від 04.01.2011 № 107 (а.с. 121); рахунку - фактури (а.с. 122); акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 123); податкової накладної (а.с. 124); товарно-транспортних накладних (а.с. 125-127).

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого і зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 20 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на моментперевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту, - зазначено у п.201.7 ст.201 ПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт, послуг що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платника податку. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в справі первинні бухгалтерські документи та товарно-транспортні накладні не містять необхідних реквізитів, визначених нормами діючого законодавства та не відповідають встановленій законом формі документів бухгалтерського обліку.

Так, колегія суддів зазначає, що надані ТТН до договору №80 від 06.09.2011 року датовані 2011 роком, тоді як поставка товару фактично відбувалася в 2012 році про що свідчать податкові та видаткові накладні. ТТН не мають таких реквізитів як: порядковий номер, не зазначено подорожні листи, відсутні дані перевізника вантажу (в графі водій-експедитор не зазначено жодних відомостей, відсутні печатки перевізника) . Також згідно наданих на перевірку рахунків-фактур та ТТН не можливо підтвердити дійсність господарської операції, оскільки зазначені в рахунках - фактурах відомості щодо водія та марки автомобіля не відповідають даним зазначеним в ТТН, а графа «Авто підприємство» не заповнена.

Таким чином, відсутність у вищезазначених первинних документах обов'язкових для них реквізитів позбавляє їх юридичної значимості та доказовості, а відтак вказані документи не можуть являтися доказом на підтвердження правомірності вчинених позивачем правочинів.

Крім цього, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Норіус Компані» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на TOB «Норіус компані» відповідно до даних 1 -ДФ склала 6 осіб.

Фактично у TOB «Норіус компані» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання- передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

За наявності вищезазначеної інформації відносно постачальника товариству товарів - TOB «Норіус Компані» ДПІ у м. Чернігові у складеному за результатами перевірки акті TOB «Маріца» зроблений висновок, що внаслідок здійснення по ланцюгу постачання так званих «безтоварних» операцій, коли угоди між транзитними підприємствами відбуваються лише на папері, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що угода, яка була укладена між ТОВ «Маріца» та ТОВ «Норіус Комапні» не мала на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій, що були здійснені позивачем в період лютого 2012 року.

Отже, дії платника податку ТОВ «Маріца» свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності товарності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Норіус Комапні», а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.