Ухвала

від 21.09.2015 по справі 2а/2570/3224/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2015 р. м. Київ К/800/28523/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Мозирко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013

у справі №2а/2570/3324/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 позов задоволено повністю Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові ДПС від 09.08.2012 №0008351520 та №0008361520.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України у зв?язку з припиненням юридичної особи позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца» та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції визнанню таким, що втратило законну силу, та закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маріца» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за лютий 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Норіус Компані», за результатами якої складно акт від 27.07.2012 № 1352/15/30647630.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Маріца» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 19371 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 19371 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0008351520 від 09.08.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 29057,00 грн., з яких 19371,00 грн. - за основним платежем та 9686,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0008361520 від 09.08.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 139004,00 грн.

Судова колегія знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Норіус Компані» за договором купівлі-продажу №80 від 06.09.2011 з огляду на не підтвердження їх реального характеру.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні у позивача товарно-транспортні накладні не відповідають встановленій законом формі, крім того складені у 2011 році, у той час як поставка фактично відбувалася у 2012 році, доказів наявності у ТОВ «Норіус Компані» складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності устаткування не надано. Не підтверджено і фактичну передачу товару від продавця до покупця.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За встановлених обставин, судова колегія доходить висновку, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АВ №101763, 20.09.2013 державна реєстрація юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца», ідентифікаційний код 30647630, місцезнаходження: 14031, Чернігівська обл., м.Чернігів, пр.Миру, 310-А , припинена.

Відповідно до ч.2 ст.228 КАС України, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, але після його постановлення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, а саме, припинення юридичної особи ТОВ «Маріца», яке було стороною по справі, та це судові рішення не виконане, колегія приходить до висновку, що відповідно до ст.ст. 157, 228 КАС України провадження по справі необхідно закрити.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 визнати такою, що втратила законну силу, провадження у справі закрити.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом У,країни може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун