Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2а-223/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р. Справа № 50212/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Західенергоавтоматика» та Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенергоавтоматика» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05.01.2011 року представник ВАТ «Західенергоавтоматика» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 р. № 0000392321/0 та № 0000404321/0, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1445708 грн. (в т.ч. 963805 грн. основного боргу та 481903 грн. штрафних санкцій) та з податку на прибуток в сумі 2197028 грн. (в т. ч. 1104597 грн. основного боргу та 1092431 грн. штрафних санкцій).

У позовній заяві зазначено про необґрунтованість висновку ДПІ про відсутність у контрагентів (ТОВ «Основа простір», ТОВ «Лободін плюс» та ТОВ ВФ «Будлегпром») необхідних умов для відповідної господарської діяльності, а саме основних фондів, транспортних засобів, фізичної сили, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Вважає, необґрунтованим посилання на судові рішення про скасування державної реєстрації, фіктивне підприємництво, винесені стосовно контрагентів позивача, оскільки на час проведення господарських операцій зазначені суб'єкти були зареєстровані у встановленому порядку та мали свідоцтва платників ПДВ; суми податку підтверджуються належно оформленими податковими накладними; неподання контрагентами звітності не є підставою для відповідальності позивача. В доповненнях до позовної заяви позивач зазначив, що недійсність договорів між позивачем та ТОВ «Основа простір», ТОВ «Лободін плюс», податкових накладних та актів про надання послуг та виконання робіт, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому правочини, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними. На думку позивача, висновки ДПІ є безпідставними, оскільки не досліджено самі правочини та можливість їх виконання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 01 березня 2010 р. № 0000402321/0 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Західенергоавтоматика» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 123095 (сто двадцять три тисячі дев'яносто п'ять) гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61547 (шістдесят одна тисячі п'ятсот сорок сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Представник ВАТ «Західенергоавтоматика» постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що Львівський окружний адміністративний суд при винесенні постанови від 02.06.2011р. по справі №2а-223/11/1370 не з'ясував реальності угод ВАТ «Західенергоавтоматика», укладених з ТзОВ «ВФ «Будлегпром», ТзОВ «Основа Простір» та ТзОВ «Лободін плюс» і податкові наслідки яких було не визнано відповідачем, зробив висновок про доведеність невиконання цих угод їх сторонами за відсутності відповідних доказів та законних джерел їх походження, невірно оцінив доказове значення поданих позивачем документів, внаслідок чого його висновки не відповідають обставинам здійснення позивачем господарських операцій, описаних в акті перевірки. Обставини здійснення господарської діяльності зазначених юридичних осіб не з'ясовувалися, хоча кошти від ВАТ "Західенергоавтоматика» за виконання робіт були перераховані на їх рахунки і розпорядження цими коштами здійснювали надалі конкретні особи. Відповідач виклав вмотивування своїх висновків не по кожному епізоду окремо з доведенням кожного порушення окремими доказами, а таким чином, що обставини, які стосуються одних епізодів, викладено як обставини, які стосуються усіх епізодів. Внаслідок цього, недоведені обставини мають вигляд доведених. Якщо контролюючий орган доводить неможливість реального виконання угоди відсутністю у виконавця ресурсів та можливостей її виконати, то саме він зобов'язаний довести неможливість виконання угоди виконавцем шляхом залучення до її виконання третіх осіб. Тобто, обов'язок доказування відсутності субвиконавців договору покладається на відповідача, а не на позивача. Таким чином, відповідачем не доведено неможливість реального виконання угод про виконання субпідрядних робіт шляхом залучення третіх осіб. Ця обставина могла бути доведена відсутністю розрахунків ТзОВ «ВФ «Будлегпром», ТзОВ «Основа Простір» та ТзОВ «Лободін плюс» з іншими субпідрядними організаціями, однак рух коштів по рахунках цих підприємств ніким не досліджувався - ні відповідачем, ні податковими органами за місцем знаходження цих підприємств, ні судом першої інстанції. Сам лише факт несплати податкових зобов'язань одною з сторін договору не свідчить про наявність умислу на укладення угоди з метою несплати податків до бюджету у обох сторін договору. Угода може бути спрямована на настання реальних наслідків та отримання доходів, однак надалі, недобросовісний продавець може приховувати об'єкт оподаткування з метою особистого використання отриманих ним благ без плати податків до бюджету.

Представник Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що в ході проведення перевірки встановлено, що підприємством при заповненні декларацій за 2008 рік допущено арифметичну помилку, а саме: в додатку К/1 до Декларації за 2008 (поданої 27.01.2009р.) в таблиці 1. Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів підприємством відображено приріст в сумі 4195043,0грн. В декларацію по податку на прибуток за 2008рік в рядок 01.2 перенесено цифру 3980200,0 грн. За даними перевірки (відповідно документів, представлених до перевірки) приріст балансової вартості запасів станове 4195043,0грн. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Отже, платником порушено вимоги п.5.9 статті 5 Закону України від 22.05.1997 рої №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(із внесеними змінами доповненнями) та занижено валовий дохід в рядку 01.2 декларації за 2008р. на суму 214843,0грн. Крім того, перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., в ході проведені перевірки встановлено, що підприємство ВАТ «Західенергоавтоматика» проводились взаєморозрахунки з наступними підприємствами: ТОВ «Основа простір»(ЄДРПОУ-36063168); ТОВ ВФ «Будлегпром»(ЄДРПОУ-35570746); ТОВ «Лободін плюс»(ЄДРП0У-35570112). Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставок включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Отже, підприємством в порушення п.1.7.1 п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України податок на додану вартість", ВАТ «Західенергоавтоматика» занижено податок на додану вар за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. на загальну суму 963805.00 грн., в тому числі: квітень 2008р.- 92111,0грн.; травень 2008р,- 65000,0грн.; червень 2008р.- 141469,0грн.; липень 2008 - 31768,0грн.; серпень 2008р.- 103500,грн.; вересень 2008р.- 57320,0грн.; жовтень 2008 118676,0грн.; листопад 2008р.- 147965,0грн.; грудень 2008р.- 118678,0грн.; січень 2009 - 19468,0грн.; липень 2009р.- 15560, грн.; серпень 2009р.- 29130,0 грн.; вересень 2009р.- 23160 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційні скарги необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Західенергоавтоматика» зареєстроване як юридична особа 16.05.1994 р. та здійснює, зокрема, діяльність з виробництва (без ремонту) електророзподільної та контрольної апаратури, її монтаж та установлення. ВАТ «Західенергоавтоматика» має ліцензію на будівельну діяльність строком з 19.09.2007 р. по 19.09.2012 р.

Протягом 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р. ВАТ «Західенергоавтоматика» було укладено договори з ТОВ «Основа простір», ТОВ «Лободін плюс» та ТОВ ВФ «Будлегпром».

Щодо правовідносин з ТзОВ «ВФ «Будлегпром» . Всі роботи за договорами виконувало ТзОВ «ВФ «Будлегпром» як Генпідрядник. Суду не надано доказів про те, чи залучалися субпідрядники до виконання цих робіт.

ВАТ «Західенергоавтоматика» повністю оплачувало вартість отриманих робіт шляхом перерахування коштів на рахунок ТзОВ «ВФ «Будлегпром», що підтверджується платіжними дорученнями.

З листа від 19.04.2011 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вбачається, що зустрічні перевірки ТзОВ «ВФ «Будлегпром» за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р. не проводились, оскільки підприємство має стан, відмінний від нуля, а саме « 21»- ліквідаційна процедура за рішенням суду.

Згідно Довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТзОВ «ВФ «Будлегпром» було зареєстровано як юридичну особу 16.11.2007 р. Згідно запису 4 Довідки ТзОВ «ВФ «Будлегпром» 22.04.2010 р. внесено запис про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, а згідно запису 5 03.01.2011 р. знято з обліку.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві листом від 05.04.2001 р. підтвердила, що ліцензія на провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури ТзОВ «ВФ «Будлегпром» не надавалась.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2009р. за позовом гр. ОСОБА_1 до ТзОВ «ВФ «Будлегпром» позов задоволено: визнано недійсним статут ТзОВ «ВФ «Будлегпром» з часу реєстрації та визнано недійсною його реєстрацію як платника податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва, тобто з 26.01.2008 р.

Як вбачається з наданих суду бухгалтерських документів, протягом цього періоду ТзОВ «ВФ «Будлегпром» мало укладені договори з ВАТ «Західенергоавтоматика» та виконувало їх, а останній оплачував. Також всі договори та документи про їх виконання та прийняття з боку ТзОВ «ВФ «Будлегпром» підписував його директор ОСОБА_1

01.02.2010 р. ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва переглянуто вищезазначене рішення цього ж суду від 22.05.2009 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами наявність фінансово-господарських відносин ТзОВ «ВФ «Будлегпром» з ТОВ «Карат-2000». Ухвалою від 28.04.2010р. у справі № 2-2492/10 позовну заяву було залишено без розгляду.

Щодо правовідносин з ТзОВ «Основа простір» . З представлених до перевірки ВАТ «Західенергоавтоматика» вбачається, що всі роботи за вказаними вище договорами виконувало ТзОВ «Основа простір» як генпідрядник, субпідрядники до виконання вищевказаних робіт не залучались, чого не заперечує і замовник - ВАТ «Західенергоавтоматика».

Ліцензії, що надає право на здійснення ліцензованих робіт ТзОВ «Основа простір» в матеріалах справи відсутня, не представлена і до перевірки.

ВАТ «Західенергоавтоматика» перераховувало кошти на рахунок ТзОВ «Основа простір», що підтверджує платіжними дорученнями.

Договори та всі інші документи, пов'язані з ними від імені ТзОВ «Основа простір» підписував як директор ОСОБА_2. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2009 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та притягнуто до кримінальної відповідності. З вироку вбачається, що ОСОБА_2 особисто пояснив та визнав, що підприємство зареєстроване на прохання невстановленої особи за певну винагороду, особисто фінансово-господарської діяльності він не здійснював, ніяких документів, договорів від імені товариства не укладав, податкової звітності не подавав. Згідно ЦБД юридичних осіб ДПА України підприємство за юридичною адресою не знаходиться. На час виконання зазначених операцій на ТзОВ «Основа простір» працювала одна особа.

Щодо правовідносин з ТзОВ «Лободін плюс» . З представлених до перевірки ВАТ «Західенергоавтоматика» вбачається, що всі роботи за вказаними вище договорами виконувало ТзОВ «Лободін плюс» як генпідрядник, субпідрядники до виконання вищевказаних робіт не залучались, чого не заперечує і замовник - ВАТ «Західенергоавтоматика».

Ліцензія, що надає право на здійснення ліцензованих робіт ТзОВ «Лободін плюс» в матеріалах справи відсутня, не представлена і до перевірки.

ВАТ «Західенергоавтоматика» перераховувало кошти за виконані договори на рахунок ТзОВ «Лободін плюс», що підтверджується платіжними дорученнями.

Вартість понесених витрат за договорами укладеними з ТзОВ «Лободін плюс» в сумі 529808,00 грн. ВАТ «Західенергоавтоматика» віднесло до валових витрат.

Договори та всі інші документи, пов'язані з ними від імені ТзОВ «Лободін плюс» підписував його директор ОСОБА_3. Вироком Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2009 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) та притягнуто до кримінальної відповідальності. Вироком суду встановлено, що ТзОВ «Лободін плюс» створено з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, створено невстановленими особами, які і здійснювали діяльність. ОСОБА_3 особисто фінансово-господарської діяльності не здійснював, ніяких фінансово-господарських документів не підписував, договорів не укладав, податкової звітності не подавав. Згідно ЦБД юридичних осіб ДПА України підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

На час виконання зазначених операцій на ТзОВ «Лободін плюс» працювала одна особа.

18.02.2010 р. ДПІ у Сихівському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку ВАТ «Західенергоавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р.

Перевіркою встановлено, що господарські операції між ВАТ «Західенергоавтоматика» та контрагентами ТзОВ «ВФ «Будлегпром», ТзОВ «Лободін плюс» та ТзОВ «Основа простір» фактично не проведені, є безтоварними, не мали на меті настання реальних наслідків, були вчинені для отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає їх господарський характер. Встановлено завищення валових витрат в сумі 4203545,35 грн.

В основу такого висновку податковим органом покладено, зокрема, судові рішення, які свідчать про фіктивність їх підприємницької діяльності, притягнення у зв'язку з цим до кримінальної відповідальності відповідних осіб, скасування державної реєстрації та свідоцтва платника ПДВ одного з контрагентів.

Сума податку на прибуток (податку на додану вартість) та штрафних санкцій була визначена сумарно. Рішення № 0000402321/0 від 01.03.2010 р. з податку на прибуток в сумі 2197028 грн. (1104597 грн. основний платіж, 1092431 грн. штрафна санкція), рішення 0000392321/0 від 01.03.2010р. з податку на додану вартість в сумі 1445708 грн. (в т.ч. 963805 грн. основного боргу та 481903 грн. штрафних санкцій).

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні правовідносини виникли до 01.04.2011 року, а тому положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Закону України «Про податок на додану вартість» застосовуються при вирішенні спору.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до складу валових витрат (для обчислення податку на прибуток) і до складу податкового кредиту (для обчислення податку на додану вартість) відносяться лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету чи зменшення податку на прибуток) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що надані позивачем первинні документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. Водночас, надані суду першої інстанції документи зазначеним вимогам не відповідають.

Вироками судів встановлено, що особи, які зазначені директорами ТзОВ «Лободін плюс» та ТзОВ «Основа простір» не здійснювали господарської діяльності від імені зазначених юридичних осіб і не виконували функцій їх органів. Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Зазначені обставини доказуванню не підлягають. Відтак, факт створення ТзОВ «Лободін плюс» та ТзОВ «Основа простір» з метою прикриття незаконної діяльності, а також непричетності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до їх господарської діяльності доведений вироком.

Щодо засновника ТзОВ «ВФ «Будлегпром» ОСОБА_1 вироку немає, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009р. скасоване. Водночас, обставини, якими зумовлене скасування зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, не стосуються пояснень ОСОБА_1 про непричетність до господарської діяльності зазначеного товариства. Тому суд першої інстанції вірно оцінив зазначене судове рішення як письмовий доказ, який містить пояснення ОСОБА_1 і приймає їх до уваги.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що від імені зазначених товариств договори з позивачем укладалися (підписувалися) невстановленими особами, а тому відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, які зазначені в договорах, актах та інших первинних документах.

Окрім того, оскільки юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, то підписання від імені юридичної особи договорів невідомими особами, які не є органами юридичної особи свідчить про те, що такі діяли всупереч закону. Ці дії не можуть вважатися такими, що призвели до набуття юридичними особами цивільних прав та обов'язків щодо ВАТ «Західенергоавтоматика».

Суд першої інстанції врахував також і те, що ТзОВ «ВФ «Будлегпром», ТзОВ «Лободін плюс» та ТзОВ «Основа простір» не мали кваліфікованого персоналу для виконання робіт такого виду та такому обсязі, як це зазначено в первинних документах, і відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів.

Таким чином, господарські операції з цими юридичними особами є фіктивними в частині особи, які їх виконували, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

В частині формування податкового кредиту за рахунок сум, сплачених ТзОВ «Сервістім-Т»(19000 грн.), ВАТ «Будіндустрія»(39441 грн.), ТзОВ «ТПП»(15560 грн.), ТзОВ «ПСГ» (23160 грн.) на загальну суму 123095 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 61547 грн. висновки податкового органу є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на тому, що державну реєстрацію зазначених товариств було скасовано.

Суд першої інстанції вірно відзначив, що на дату здійснення господарських операцій ВАТ «Західенергоавтоматика» з цими товариствами вони були юридичними особами. Припинення юридичної особи і скасування її державної реєстрації є правомірними діями. Вони, самі по собі, не можуть свідчити про неправомірність включення сплачених їм сум до складу податкового кредиту. Інших доводів на обґрунтування оскаржуваного рішення в цій частині відповідач не навів, а отже не виконав вимог ст. 71 КАС України. Тому в цій частині суд першої інстанції правильно задоволив та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 01 березня 2010 р. № 0000402321/0 в частині визначення ВАТ «Західенергоавтоматика» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 123095 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61547,50 гривень.

Щодо арифметичної помилки в додатку К/1 до Декларації за 2008 р. в Таб.1 Розрахунку приросту убутку балансової вартості запасів та заниження валового доходу в сумі 214843,00 грн., суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач в судовому засіданні визнав, що помилка мала місце.

Відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, позивачем неправомірно занижено валовий дохід в рядку 01.2 декларації за 2008 рік на суму 214843 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач, діяв добросовісно та неупереджено, і належно виконав своїх повноваження, визначені законом, однак, в частині оцінки правовідносин позивача за участю ТзОВ «Сервістім-Т», ВАТ «Будіндустрія», ТзОВ «ТПП», ТзОВ «ПСГ» припустився помилки, і саме в цій частині позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Західенергоавтоматика» та Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі № 2а-223/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук