Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-223/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К/800/17178/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скаргиВідкритого акціонерного товариства «Західенергоавтоматика» та Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року у справі№ 2а-223/11/1370 за позовомВідкритого акціонерного товариства «Західенергоавтоматика» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року у справі № 2а-223/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 01.03.2010 року № 0000402321/0 в частині визначення ВАТ «Західенергоавтоматика» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 123 095,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61 547,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач також оскаржив судові рішення в частині задоволення позову, стверджуючи про порушення судами норм матеріального права, а саме пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених представників сторін, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова планової виїзної перевірки ВАТ «Західенергоавтоматика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2099 року складено акт від 18.02.2010 року № 545/23-20900110912, яким зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1080264,00 грн., п. 1.7 ст. 1, пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 963 805,00 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000392321/0 та № 0000404321/0, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 445 708,00 грн. (в т.ч. 963 805,00 грн. основного боргу та 481 903,00 грн. штрафних санкцій) та з податку на прибуток в сумі 2 197 028,00 грн. (в т. ч. 1 104 597,00 грн. основного боргу та 1 092 431,00 грн. штрафних санкцій).

В акті перевірки відповідач зазначає, що формування податкового кредиту за рахунок сум, сплачених ТОВ «Сервістім-Т», ВАТ «Будіндустрія», ТОВ «ТПП», ТОВ «ПСГ» є неправомірним, оскільки державну реєстрацію зазначених товариств було скасовано.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на дату здійснення господарських операцій ВАТ «Західенергоавтоматика» із вказаними контрагентами останні були юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Колегія суддів погоджується з доводами судів про те, що подальше припинення юридичної особи і скасування її державної реєстрації, не може свідчити про неправомірність включення сплачених їм сум до складу податкового кредиту.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності висновків про неправомірне формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сервістім-Т» , ВАТ «Будіндустрія», ТОВ «ТПП» ТОВ «ПСГ» колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 01.03.2010 року № 0000402321/0 в частині визначення ВАТ «Західенергоавтоматика» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 123 095,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61 547,50 грн..

Доводи відповідача в обґрунтування вимог касаційної скарги відповідача викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. .

Щодо арифметичної помилки в додатку К/1 до Декларації за 2008 року в Таб.1 Розрахунку приросту убутку балансової вартості запасів та заниження валового доходу в сумі 214 843,00 грн., позивач в судовому засіданні суду першої інстанції визнав, що помилка мала місце.

Відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, висновок податкового органу про неправомірне заниження позивачем валового доходу в рядку 01.2 декларації за 2008 рік на суму 214 843,00 грн. є вірним, а тому в цій частині судами прийняте вірне рішення про відмову в позові.

Відмовляючи в позові в іншій частині, суди першої та апеляційної інстанцій погодились з висновком податкового органу про те, що господарські операції між ВАТ «Західенергоавтоматика» та ТОВ «ВФ «Будлегпром», ТОВ «Лободін плюс», ТОВ «Основа простір» фактично не проведені, є безтоварними, не мали на меті настання реальних наслідків, були вчинені для отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає їх господарський характер. В акті перевірки вказано про завищення валових витрат в сумі 4 203 545,35 грн. щодо операцій з цими контрагентами.

Колегія суддів такий висновок вважає передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Стверджуючи про безтоварність господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій посилаються на судові рішення, які, на їх думку, свідчать про фіктивність їх підприємницької діяльності, притягнення у зв'язку з цим до кримінальної відповідальності відповідних осіб, скасування державної реєстрації та свідоцтва платника ПДВ одного з контрагентів.

Проте, розглядаючи спір про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, судами першої та апеляційної інстанції для встановлення питання реальності господарських операцій з вказаними контрагентами не досліджували первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві. При цьому судами вказано про невідповідність первинних документів лише з виходячи з рішень судів без дослідження питання фактичного здійснення операцій.

Посилання судів на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2009 року, яким визнано недійсним статут ТОВ «ВФ «Будлегпром» з часу реєстрації та визнано недійсною його реєстрацію як платника податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва, тобто з 26.01.2008 року, є необґрунтованим, оскільки ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2010 року, яка в силу ст. 124 Конституції України є обов'язковим для виконання, переглянуто вищезазначене рішення цього ж суду від 22.05.2009 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, і позовну заяву було залишено без розгляду.

Що стосується вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2009 року, яким директора ТОВ «Основа простір» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та притягнуто до кримінальної відповідності, та вироку Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2009 року, яким директора ТОВ «Лободін плюс» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та притягнуто до кримінальної відповідальності, колегія суддів зазначає, що судами необхідно було врахувати, що такі обставини ще не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в позові про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 01.03.2010 року № 0000392321/0 в частині визначення суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 840 710 ,00 грн. основного боргу та 420 355,50 грн. штрафних санкцій та № 0000404321/0 в частині визначення суми податку на прибуток в сумі 1 050 886,00 грн. основного боргу та 1 065 575,50 грн. штрафних санкцій, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів питання реальності господарських операцій, встановити обізнаність позивача про створення та діяльність його контрагентів з порушенням законодавства, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Західенергоавтоматика» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року у справі № 2а-223/11/1370 скасувати в частині відмови в позові про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекцією у Сихівському районі м. Львова 01.03.2010 року № 0000392321/0 в частині визначення суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 840 710,00 грн. основного боргу та 420 355,50 грн. штрафних санкцій та № 0000404321/0 в частині визначення суми податку на прибуток в сумі 1 050 886,00 грн. основного боргу та 1 065 575,50 грн. штрафних санкцій скасувати.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року у справі № 2а-223/11/1370 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н .Є. Маринчак