Рішення

від 15.03.2013 по справі 12/5166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року Справа № 16-12/5166

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

прокуратура: Згіблов С.О.

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Літовкіна Л.В. - за довіреністю;

від відповідача: Гричаненко О.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом прокурора Соснівського району м. Черкаси (до участі в справу залучено прокуратуру м. Черкаси) в інтересах Державної екологічної інспекції в Черкаській області та Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-2007"

про приведення земельної ділянки у придатний для використання стан

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлено позов в інтересах Державної екологічної інспекції в Черкаській області та Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-2007" про зобов'язання керівництва ТОВ "Берег-2007" винести споруди, що не відповідають встановленому режиму господарювання з прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища орендованої земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідачем забудовану земельну ділянку у прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища у м. Черкаси, якою відповідач користується на підставі договору оренди землі від 27.12.2007 року.

Рішенням суду від 09.02.2012 року (а.с. 72 том 2) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2012 року (а.с. 113 том 2) рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 02.08.2012 року (а.с. 185 том 2) рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів, що обставини справи з приводу встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища та оцінки умов договору оренди земельної ділянки обома судами належним чином досліджені не були, що і призвело до прийняття рішень із помилковим застосуванням норм права.

Ухвалою від 18.09.2012 року до участі у справі залучено прокуратуру м. Черкаси для представництва інтересів держави на стороні позивачів через реорганізацію прокуратур Соснівського та Придніпровського р-нів.

При новому розгляді справи по суті було з'ясовано наступне:

Позовну заяву прокурором обґрунтовано порушенням відповідачем природоохоронного законодавства при користуванні ним прибережною смугою по вул. Гагаріна біля парку 50-річчя Жовтня у м. Черкаси, зокрема шляхом забудови об'єктами нерухомості смуги шириною 100 м. вздовж урізу води.

При дослідженні даного питання судом було встановлено, що у позивачів відсутні належні і допустимі докази про те, де знаходяться межі цієї смуги шириною 100м на воді та на суші і які конкретно об'єкти забудови у відповідача потрапляють у зону цієї смуги.

Так, згідно рішення виконкому Черкаської міської ради від 15.01.2002 року № 11 про водоохоронну зону Кременчуцького водосховища в межах м. Черкаси (а.с. 59 том 1) було вирішено встановити прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в межах м. Черкаси як природоохоронну територію з режимом обмеженої господарської діяльності уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 м. Управлінню містобудування та архітектури міськвиконкому слід було оголосити тендер на розробку проекту водоохоронної зони р. Дніпро в межах міста та подати проект на затвердження у міськвиконком до 01.10.2002 року. До затвердження проекту водоохоронної зони було вирішено будь-яке будівництво проводити з дозволу управління містобудування і архітектури міськвиконкому, відповідних служб міста на територіях, прилеглих до р. Дніпро.

За доводами представників обох сторін та прокурора, станом на час розгляду справи проект водоохоронної зони на виконання вказаного рішення від 15.01.2002 року № 11 виготовлено не було і він навіть не розробляється.

З цих підстав слід вважати, що у позивача Державної екологічної інспекції в Черкаській області, немає належних і допустимих доказів про те, де проходить 100метрова природоохоронна територія з режимом обмеженої господарської діяльності уздовж урізу води (у меженний період) і що саме на цій смузі знаходиться будівлі відповідача по справі та які саме.

Такі висновки суду не спростовуються і поясненнями прокуратури у заяві від 26.11.2012 року №186-19321 вих-12 (а.с. 79 том 3) з вказаними замірами відстаней від урізу води до збудованих об'єктів на земельній ділянці відповідача, оскільки без технічної документації достовірно не відомо, яка відстань у воді повинна входити до 100метрової природоохоронної території з режимом обмеженої господарської діяльності.

В зв'язку із зміною обставини, якими керувався прокурор при подачі позову, прокуратурою було змінено позовні вимоги і заявою від 10.12.2012 року № 186-20114 вих. 12 (а.с. 102 том 3) прокурор просить виключити із прохальної частини позовної заяви слова "...що не відповідають встановленому режиму господарювання з прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища..." і уточнена позовна вимога звучить так:

зобов'язати керівництво ТОВ "Берег-2007" винести споруди із орендованої земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня".

Представники позивачів проти такого уточнення позовних вимог не заперечили, а при розгляді справи прокурор та представник позивача - Черкаської міської ради вказали суду, що уточнені позовні вимоги ними будуть доводитися через допущені порушення відповідачем умов землекористування за договором оренди землі від 27.12.2007 року, який укладено між Черкаською міською радою та ТОВ "Берег-2007" і приєдано до позову (а.с. 12 том 1).

Після уточнення позовних вимог представник першого позивача - Державної екологічної інспекції в Черкаській області у засідання не з'являвся, позовні вимоги не підтримував, що не є перешкодою суду у розгляді справи по суті.

За доводами представників прокуратури та позивача-Черкаської міської ради, висловленими в ході розгляду справи, позов вони просять задовольнити на тій підставі, що відповідач, як користувач земельною ділянкою за договором оренди землі від 27.12.2007 року (а.с. 12 том 1), порушив умови цього договору, які передбачали, що земельна ділянка передається в оренду без права будівництва та розміщення капітальних споруд (п. 19) і позивач вважає, що він має право вимагати відновлення своїх прав, як орендодавець, приведенням земельної ділянки у первісний стан шляхом зобов'язання відповідача винести споруди з орендованої ним земельної ділянки.

Судом встановлено, що при такій позовній вимозі мова не йде про примусове знесення самочинно збудованих споруд на підставі ст. 376 ЦК України, на яку є посилання у позовній заяві і позивач не доводить наявність для цього необхідних підстав згідно ч. 7 цієї статті - попереднє рішення про зобов'язання провести перебудову об'єкту, після невиконання якого може вирішуватися питання про знесення.

У відповідності до умов укладеного між Черкаською міською радою та відповідачем по справі договору оренди землі від 27.12.2007 року (а.с. 12 том 1), відповідачу було надано в оренду земельну ділянку площею 12 780 кв.м. із категорії земель водного фонду та рекреаційного призначення, яка знаходиться по вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня.

П. 19 договору забороняє відповідачу будівництво та розміщення капітальних споруд на орендованій ним земельній ділянці.

Земельна ділянка передається в оренду під пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення (п. 2, 15).

Пунктом 3 договору також засвідчено, що такий пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення на земельній ділянці на момент укладення договору оренди землі вже знаходиться.

Суд вважає, що за змістом договору оренди землі від 27.12.2007 року, відповідач повинен винести із земельної ділянки всі капітальні споруди та об'єкти, за виключенням тих об'єктів, які складають пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення, оскільки вони були на орендованій земельній ділянці на момент укладення договору оренди землі та складають істотну умову цього договору.

В ході розгляду справи у суду виникло питання про те, коли з'явився та які саме споруди відносяться до пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення, оскільки у самому договорі оренди землі та у додатках до нього відомостей про це немає взагалі.

Суд відхиляє доводи представника Черкаської міської ради про те, що пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення є лише пляжем або його не існує і не існувало взагалі на орендованій відповідачем земельній ділянці, оскільки пляж, як природне утворення, це не створений людиною пункт по обслуговуванню населення, а п. 3 договору оренди від 27.12.2007 року прямо говорить про те, що на момент укладення договору на земельній ділянці вже знаходився пункт по обслуговуванню населення у виді об'єктів нерухомого майна та інфраструктури.

За доводами відповідача, даний пункт з"явився ще у 2005-2007 роках, коли земельною ділянкою користувався попередній орендар - приватний підприємець Ільєнко О.В. за договором оренди землі від 10.10.2005 року (а.с. 11 том 4). Земельна ділянка вказаному підприємцю спеціально надавалася в оренду для розташування пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення, без права капітального будівництва в межах прибережної захисної смуги.

Як вже встановлено судом, рішення виконкому Черкаської міської ради від 15.01.2002 року № 11 (а.с. 59 том 1) про розробку проекту водоохоронної зони р. Дніпро в межах міста для встановлення визначеної рішенням прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища в межах м.Черкаси як природоохоронної території з режимом обмеженої господарської діяльності уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів -- не виконано по сьогоднішній день. Де у воді та на суші проходять межі 100метрової природоохоронної території і чи знаходяться на ній капітальні споруди відповідача по справі, в даний час не відомо.

Відповідач пояснив, що пункт по короткочасному обслуговуванню населення на орендованій ним в даний час земельній ділянці був створений спільними зусиллями приватного підприємця Ільєнка О.В. та директора ТОВ "Берег-2007" Арсенюка І.О., а з кінця 2007 року на орендованій земельній ділянці ним володіє і користується відповідач по справі.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор при подачі позову 03.11.2008 року не визначився у точному переліку споруд, які відповідачу слід винести із орендованої земельної ділянки і які не входять до складу пункту по короткочасному обслуговуванню населення, що повинен в будь-якому випадку залишитися на земельній ділянці, оскільки цей пункт існував на час укладення договору оренди землі із відповідачем від 27.12.2007 року, а земельна ділянка передавалася ТОВ "Берег-2007" у користування спеціально під його обслуговування.

При прийнятті рішення від 09.02.2012 року (а.с. 72-80 том 2) судом першої інстанції дане питання - про визначення конкретного переліку споруд, які слід винести із орендованої земельної ділянки - не вирішувалося, а позовні вимоги задовольнялися з точки зору порушення відповідачем режиму використання прибережної захисної смуги, що прокурор вирішив не доводити при новому розгляді справи та обмежився лише доказуванням порушення відповідачем умов договору оренди землі.

Для виконання вимоги суду в ухвалі від 11.12.2012 року (а.с. 109 том. 3) надати суду первинні документи про те, які споруди на території орендованої земельної ділянки відповідача є капітальними і забороненими до спорудження за умовами договору оренди від 27.12.2007 року та які об'єкти складають пункт по обслуговуванню короткочасного обслуговування населення і з дати укладення договору знаходяться на орендований відповідачем земельні ділянці -- прокурором, представником позивача та Інспекції ДАБК і КП ЧООБТІ було проведено огляд забудов земельної ділянки відповідача по справі.

За результатами огляду складено план земельної ділянки (а.с. 132 том 3) з помітками про те, які споруди сторона позивача вважає тимчасовими, а які капітальними. При цьому суду було пояснено, що в трапеції, обведеній жовто-червоним кольором в правій частині плану фактично знаходяться споруди, які не нанесені на план, бо їх кількість та розміщення будинків не відповідають плану. Уточнень про те, що це за споруди, який їх режим по тимчасовості чи капітальності забудови - представники сторони позивача уточнень суду не надали, позовних вимог саме щодо цих споруд не сформулювали і ці споруди ніяк не ідентифікували.

Ухвалами від 22.01.2013 року та від 06.02.2013 року суд також витребовував у позивача уточнення до позовних вимог про точний перелік об'єктів, які є предметом спору та первинні документи про точні межі орендованої земельної ділянки відповідача для з'ясування питання, чи всі об'єкти відповідача підпадатимуть під режим регулювання договору оренди землі від 27.12.2007 року.

На виконання вимог ухвал, заявою від 18.02.2013 року (а.с. 24 том 4) прокурор уточнив, що за позовною вимогою до відповідача просить зобов'язати керівництво ТОВ "Берег-2007" винести споруди, а саме - баню (Ш1), господарські будівлі із прибудовою та підвалом (Б,б,б2), кафе з прибудовою (А, а1), нежитлові будівлі незавершеного будівництва (Я), будинки для відпочинку (В1, Г1, Д1, З1, Ж1, К1), літній бар (навіс) (літ. Щ) з орендованої земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 3/1 праворуч входу в парк 50 річчя Жовтня.

При цьому за матеріалами справи залишилося не встановленим однозначно, які ж споруди із перелічених прокурором у позовній вимозі, складають чи не складають пункт по обслуговуванню тимчасового відпочинку населення, оскільки позивач цього питання чітко не висвітлює, а відповідач на заперечення проти вимог позивача надав суду копію схеми проектування даного пункту, яка була погоджена управлінням містобудування і архітектури Черкаського міськвиконкому ще 04.05.2005 року ( а.с. 3 том 4).

Позивачем не було доведено, що ця схема проектування є не достовірною. Клопотань про витребування доказів на її спростування учасниками процесу суду не подавалося.

На цій схемі показані як вже існуючі станом на час її погодження забудови, так і ті, що проектуються. З порівняння схем (а.с. 3 том 4 за 2005 рік ) та (а.с. 132 том 3 за 2013 рік ) вбачається, що господарська будівля (Б) але меншої площі ніж в даний час, кафе (А-1), нежитлові будівлі незавершеного будівництва (Я -- у 2005 році була інша конфігурація), будинки для відпочинку (В1, Г1, З1, Ж1, К1), літній бар (навіс але круглої конфігурації) (літ. Щ) вже існували на орендованій відповідачем земельній ділянці за договором оренди землі від 27.12.2007 року і всі вони входили до пункту по обслуговування тимчасового відпочинку населення, а потім перебудовувалися.

Решта об'єктів, які прокурор просить зобов'язати відповідача винести з орендованої земельної ділянки, слід вважати, що були збудовані пізніше. Однак хто проводив це будівництво (чи попередній орендар чи відповідач по справі) і в які точно роки - за матеріалами справи встановити не можливо.

В оглянутій судом інвентарній справі на забудови відповідача відсутні записи про те, до якого року забудови відносяться споруди, які в даний час розміщені на території орендованої земельної ділянки відповідача по справі. З пояснення представника КП ЧООБТІ вбачається, що рік забудови при інвентаризації працівником БТІ проставляється виключно зі слів забудовника, але таку інформацію забудовник БТІ не повідомляв.

За змістом договору оренди землі від 27.12.2007 року, на орендованій відповідачем земельній ділянці знаходиться пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення, що є істотною умовою даного договору, а тому всі споруди, які входять до такого пункту, не підлягають примусовому винесенню за межі орендованої земельної ділянки.

Позивачем не було чітко вказано і доведено суду, які споруди точно входять або точно не входять до пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення з урахуванням даних з усіх схем розташування споруд, які наявні у справі.

Позивачем також не спростовано наявний у справі наказ Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконкому Черкаської міської ради від 20.07.2010 року № 219-а (а.с. 130 том 1) про присвоєння земельній ділянці із комплексом по тимчасовому обслуговуванню населення у складі: Кафе (літ. А-1), господарська будівля з підвалом (літ. Б), будинки для відпочинку, вбиральня, навіс з підвалом (літ. П), бесідки, підпірна стінка, замощення -- вуличного знаку № 3/1 по вул. Гагаріна. Частину із цих будівель прокурор просить зобов"язати відповідача винести із орендованої відповідачем земельної ділянки, однак за цим наказом вони віднесені до комплексу по тимчасовому обслуговуванню населення і мають право залишитися на земельній ділянці згідно умов договору оренди землі від 27.12.2007 року.

У наданих позивачем документах також немає доказів про те, коли саме і ким було споруджено об'єкти, які в даний час знаходяться на території орендованої земельної ділянки відповідача по справі.

Оскільки прокурором лише у лютому 2013 року було уточнено позовні вимоги з приводу точної вказівки споруд, які слід зобов'язати відповідача винести за межі земельної ділянки, що орендується відповідачем, то відповідачем було заявлено клопотання про застосування до цих вимог строку позовної давності, оскільки позов заявлено у 2008 році без чіткого визначення споруд, забудови здійснені до 2007 року і до відповідача не пред'являлися вимоги з боку Інспекції ДАБК про усунення порушень будівельного законодавства.

За матеріалами справи судом було встановлено наступне:

З рішення позивача Державної екологічної інспекції в Черкаській області № 63 від 01.07.2008 року ( а.с. 11 том 1) про тимчасову заборону (зупинення) діяльності пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення не вбачається, будівельні роботи по спорудженню яких саме об'єктів (капітальних чи тимчасових, як вони називаються) було заборонено відповідачу по справі.

Позивачем не було надано суду доказів і про конфігурацію земельної ділянки відповідача для з'ясування, чи всі спірні споруди перебувають в межах його ділянки.

В питанні розміщення бані (літ. Ш-1) не існує доказів того, що вона знаходиться в межах земельної ділянки відповідача і це не вбачається навіть із складених схем при огляді забудов відповідача (а.с. 132 том 3). Визнання в даному випадку відповідачем факту, що баня знаходиться на його орендованій земельній ділянці, але про це не існує у справі жодного достовірного доказу, для суду не є обов'язковим ( ст. 43 ГПК) і цю обставину суд вважає не доведеною. Рік забудови бані також достовірно не відомий.

За умови відсутності доказу перебування бані в межах земельної ділянки відповідача по справі, у суду немає підстав задовольняти позовну вимогу про її винесення згідно умов договору оренди землі від 27.12.2007 року -- не виключено, що баня вже стоїть за межами цієї земельної ділянки.

Про невідповідність конфігурації земельної ділянки відповідача за матеріалами документації КП ЧООБТІ та додатку до договору оренди землі від 27.12.2007 року прокурор також надав повідомлення у справу в заяві від 26.11.2012 року № 186-19321 вих-12 (а.с. 79-80 том 3) і провоив з цього приводу додаткову перевірку.

З пояснень представників сторони позивача судом з'ясовано, що за період з початку дії договору оренди від 27.12.2007 року стан орендованої відповідачем земельної ділянки на предмет дотримання заборон на ведення відповідачем будівництва Черкаською міською радою не перевірявся, заперечення з приводу неналежного користування земельною ділянкою відповідачу не направлялися.

У відповідності до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом даної статті, якщо позивач доведе наявність свого порушеного права, але пропустить строк позовної давності і його не буде відновлено судом, то у позові слід відмовляти через пропуск строку позовної давності, а якщо порушене право доведене не буде, то у позові слід відмовляти саме з цієї підстави, а не через пропуск строку позовної давності.

Суд відхиляє заперечення представника позивача Черкаської міської ради про те, що строк позовної давності для заявленого у справі позову не сплив, бо він повинен обраховуватися з моменту, коли прокурор взнав про порушення, допущені відповідачем. Такого не передбачає чинне законодавство, а прокурор виступає в інтересах позивача і всі обставини повинен доводити з його точки зору.

Позивач не надав доказів на спростування доводів відповідача про те, що всі забудови, які просить позивач винести за межі орендованої ним земельної ділянки, були збудовані у період 2005-2007-2008 років (а.с. 29, 35 із фото том 4). В будь-якому випадку матеріалами БТІ вони зафіксовані як існуючі станом на січень 2009 року (а.с. 136,137 том 1 та а.с. 81 том 3), а зміни до позову із визначенням конкретних будівель, які складають предмет позову, прокурор подав лише у грудні 2012 року та 18.02.2013 року.

Строк позовної давності для пред"явлення даного позову суд вважає пропущеним.

Позивач не надав доказів, які саме будівлі, що розташовані на орендованій відповідачем земельній ділянці, входять до складу пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення і не можуть бути винесені за межі цієї ділянки, оскільки це є істотною умовою договору оренди землі, яка надавалася під цей пункт. З цього можна було б зробити висновок, які споруди позивач вправі вимагати винести за межі орендованої земельної ділянки.

З урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач не довів свої позовні вимоги для прийняття на його користь рішення про зобов'язання відповідача винести за межі орендованої ним земельної ділянки споруди, які збудовані в порушення умов договору оренди землі від 27.12.2007 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю через недоведеність позивачем наявності порушеного права та обґрунтованості позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 20 березня 2013 року.

Суддя Н.М. Спаських