Ухвала

від 03.02.2011 по справі 666/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "03" лютого 2011 р.справа № А36/551-07 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Проценко О.А.           суддів:                     Мельника В.В.  Туркіної Л.П. при секретарі судового засідання:          Ганноченку А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Вихрь», м.Дніпропетрвоськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2007 року у справі №А36/551-07 за позовом Громадської організації «Вихрь», м.Дніпропетрвоськ до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська третя особа 1 –Дніпропетровська міська рада третя особа 2 –Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 06.07.2007 року №0002701503/0, №0002701503/1, якими позивачу було донараховано земельний податок у сумі 138973,60грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6948,68грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Посилаючись на ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі»позивач стверджує, що після закінчення строку договору оренди земельної ділянки громадська організація «Віхрь», яка не має самостійних доходів, до теперішнього часу на тих самих умовах договору здійснює обов'язкові платежі до бюджету, в тому числі земельний податок в розмірі трьох відсотків від суми земельного податку як за землі, надані для потреб водного господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами на підставі ст.7 Закону України «Про плату за землю». Постановою від 27 листопада 2007 року господарський суд Дніпропетровської області відмовив позивачу в задоволенні позову. При цьому суд зазначив, що земельні ділянки, які використовує Громадська організація «Вихрь», не відносяться до категорії земель, зазначених у ч.5 ст.7 Закону України «Про плату за землю»; крім того, за статутом організація позивача не відноситься до підприємств водного господарства, тому земельний податок не може справлятись у розмірі трьох відсотків суми земельного податку. Суд також не взяв до уваги твердження позивача про те, що оскільки на вказаній земельній ділянці розташовано стоянку човнів, то така земельна ділянка відноситься до земельних ділянок, наданих для потреб водного господарства з підстав п.п.4,5 ч.2 ст.89 Водного кодексу України. Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Апелянт стверджує, що відповідно до ст.ст.13-20 Закону України «Про оренду землі»05.04.2001 року між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавцем) та Громадською організацією «Вихрь»(орендатором) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендатор приймає в строкове оплатне володіння і користування  на умовах оренди земельну ділянку площею 2,9531га за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул.Шолохова, 43-а, для фактичного розміщення стоянки човнів. Згідно з угодою ділянка надавалась до 17.12.2003 року, але відповідно до п.2.3 угоди для продовження дії цієї угоди орендатор зобов'язаний у місячний строк до закінчення оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням. Посилаючись на ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі»апелянт зазначає, що після закінчення строку договору оренди земельної ділянки громадська організація «Віхрь», яка не має самостійних доходів, до теперішнього часу на тих самих умовах угоди здійснює обов'язкові платежі до бюджету. При цьому апелянт зазначає, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2007 року встановлено (і не підлягає додатковому доказуванню), що 08.12.2004 року на засіданні сесії ІУ скликання Дніпропетровської міської ради прийнято рішення №383/22 «Про дозвіл на розробку проектів відводу земельних ділянок по фактичному розміщенню об'єктів». На підставі даного рішення і договору від 02.02.2004 року с ТОВ «Бизнес-Експерт»виготовлений проект землеустрою по відводу земельної ділянки по вул. Шолохова, 43-а. Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Судове рішення вважає законним та обгрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне Як встановлено матеріалами справи, 11.06.2007 року Державною податковою інспекцією Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська проведено камеральну перевірку податкових розрахунків Громадської організації «Віхрь»по земельному податку за період з травня  2004 р. по квітень 2007 року. За результатами перевірки складено акт від 11.06.2007р. №001296. Як свідчить вищевказаний акт, перевіркою встановлено, що в порушення ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю»розмір податкового зобовязання по земельному податку, зазначений платником у податкових розрахунках, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки. Відповідач в акті зазначає, що громадською організацією «Віхрь»невірно застосовано ставку земельного податку, а саме: 3% суми земельного  податку, як за земельні ділянки, надані для потреб водного господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, проте, на думку позивача, за дану земельну ділянку слід сплачувати податок в розмірі 1% від грошової оцінки землі. Таким чином, виявлене порушення призвело до заниження податкового зобовязання по земельному податку на суму 138973,6грн. На підставі акту перевірки 11.06.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002701503/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 145922,28грн., з яких: за основним платежем –138973,6грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6948,68грн. За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скаргу Громадської організації «Вихрь»залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2007 року №0002701503/1. Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Справляння земельного податку в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю». Даний Закон визначає коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників. Так, відповідно до ст.2 Закону України від 03.07.92р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. При цьому, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів-учасників угоди сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (стаття 5 Закону). Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. З матеріалів справи вбачається, що за даних державного земельного кадастру від 19.01.07р. №1055, виданих Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів, за Громадською організацією «Вихрь»зареєстрована земельна ділянка площею 2,9531 га у межах міста Дніпропетровська, на якій розташована стоянка човнів. Грошова оцінка землі складає, відповідно: за 2004р. - 4708954,39 грн.; за 2005р. - 4708954,39 грн.; за 2006р. - 4873752,28 грн.; за 2007р. - 4873752,28 грн. За приписами статті 7 Закону України «Про плату за землю»ставка земельного податку з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, становить один відсоток від їх грошової оцінки. Таким чином, з урахуванням грошової оцінки спірної земельної ділянки річний розмір земельного податку, який має сплачувати позвиача становить: - за 2004р. - 47089,54 грн.; -за 2005р.-47089,54 грн.; -за2006р.-48737,52 грн.; -за 2007р.-48737,52 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки, як свідчать матеріали справи, строк дії договору оренди земельної ділянки від 05.04.01р. завершився 17.12.03р., тобто з цього моменту відносини оренди припинились. І саме з моменту припинення дії договору оренди відповідач замість орендної плати став сплачувати земельний податок. Проте, розмір податку, який вновився відповідачем до бюджету, не відповідає нормам Закону України «Про плату за землю».   Безпідставним є довід відповідача про те, що земли, про які йдеться, відносяться до земель водного фонду. Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.12.1998р. №2581 «Про надання земельної ділянки по вул. Шолохова,43-А у тимчасове користування Громадській організації «Вихрь», код ЗКПО 24610499 по фактичному розміщенню стоянки човнів», на підставі якого до моменту закінчення терміну дії договору оренди відповідач користувався даною земельною ділянкою на умовах оренди,  земельна ділянка надавалася відповідачу за рахунок земель загального користування. Невірним також є твердження апелянта, що оскільки на вказаній земельній ділянці розташовано стоянку човнів, то така земельна ділянка відноситься до земельних ділянок, наданих для потреб водного господарства. Відповідно до п.п.4,5 ч.2 статті 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів техніки. Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про платк за землю»податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку. З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яка використовується Громадською організацією «Вихрь», не відносяться до жодної із вищезазначених категорій. Крім того, згідно із статутом Громадська організація «Вихрь»не є підприємством водного господарства. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що земельний податок в даному випадку не може справлятись у розмірі трьох відсотків суми земельного податку. Тому, спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно та обгрунтовано. Таким чином, доводи апелянта не спростовують висновків суду, який повно та всебічно дослідив обставини справи. Судове рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Громадської організації «Вихрь»на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2007 року у справі №А36/551-07  залишити без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2007 року у справі №А36/551-07 залишити без змін. Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України. Головуючий:                                                            О.А. Проценко           Суддя:                                                            В.В. Мельник           Суддя:                                                            Л.П. Туркіна