Постанова

від 19.03.2013 по справі 5015/2726/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 5015/2726/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А., суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. у справі№ 5015/2726/12 господарського суду Львівської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Корюківка Агро" доприватного акціонерного товариства "Галнафтохім" простягнення 51 840,00 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Нагинайло В.В., дов. від 27.07.2012

від відповідача: Картушина-Кишман О.Л., дов. від 01.02.2013

12.03.2013р. в судовому засідання колегією суддів у складі: Кочерова Н.О. -головуючий, Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. було оголошено перерву до 19.03.2013.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Корюківка Агро" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" про стягнення збитків у розмірі 51 840, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару за укладеним між сторонами у справі договором поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р. він змушений був купувати непоставлений відповідачем товар за завищеними цінами у іншого підприємства, у зв'язку з чим поніс збитки у розмірі різниці між ціною товару по договору поставки, укладеним з відповідачем, та ціною товару по договору поставки, укладеним з іншим підприємством. Відтак, на думку позивача, відповідач відповідно до ст. ст. 611, 623 ЦК України та ст. ст. 216, 217, 224 ГК України зобов'язаний відшкодувати йому збитки, завдані невиконанням договірних зобов'язань з поставки товару за укладеним між сторонами договором поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. (суддя Станько Л.Л.) у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, судове рішення мотивоване відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, оскільки в діях відповідача відсутні всі складові елементи правопорушення, що виключає притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. (судді: Галушко Н.А. - головуючий, Краєвська М.В., Орищін Г.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корюківка Агро" задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. скасовано. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Корюківка Агро" задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корюківка Агро" 51840,00 грн. збитків, 1 609,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 804,75грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем договірного зобов'язання є доведеним, оскільки відповідач, надіславши позивачу листа про неможливість поставки товару в кількості та строки, погоджені сторонами в договорі поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р., в порушення ст. 525 ЦК України фактично відмовився в односторонньому порядку від виконання зобов'язання по поставці товару, а повернення позивачу суми передоплати позбавило останнього права вимагати у відповідача поставки даного товару по договору. Відтак, на думку суду, у спірних правовідносинах мають місце всі елементи складу цивільного правопорушення, оскільки саме відмова відповідача в односторонньому порядку від виконання договору в частині поставки селітри в кількості 576 т спонукала позивача до укладення договору поставки мінеральних добрив №АП-027/01 від 26.01.2012р. з іншим підприємством на умовах з врахуванням сезонного попиту на даний товар, тобто за завищеними цінами.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Галнафтохім" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 11.11.2011р. між приватним акціонерним товариством "Галнафтохім" (постачальник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корюківка Агро" (покупець, позивач) укладено договір поставки мінеральних добрив (вагонні поставки) №П-3 0/11-6001 (надалі - Договір поставки), за умовами п. 1.1. якого відповідач зобов'язався поставити селітру аміачну в біг-бегах у кількості 576 т на загальну суму 1 779 840 грн. (по 3090 грн. за одиницю з урахуванням ПДВ), а позивач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.

Порядок розрахунків визначено сторонами в розділі 4 договору поставки, згідно якого покупець розраховується з постачальником шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 18.11.2011р.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 17.11.2011р. до договору поставки сторонами змінено строки розрахунків, а саме: покупець розраховується за постачальником шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 432 т товару в строк до 18.11.2011р., а за 144 т товару в строк до 07.12.2011р.

Згідно з п.3.2. договору поставки відповідач зобов'язався поставити позивачу товар до 10.02.2012р. при умові перерахування позивачем попередньої оплати в розмірі 100 % загальної суми договору.

На виконання умов договору поставки позивач у повному обсязі здійснив розрахунки, що підтверджується платіжними дорученнями № 507 від 17.11.2011р. та № 538 від 07.12.2011р.

25.01.2012р. відповідач факсом надіслав позивачу лист №25/01-4, в якому повідомив про неможливість виконання ним зобов'язання з поставки товару в повному обсязі та у строки, передбачені договором поставки № П-30/11-6001 від11.11.2011р., внаслідок зміни Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками в рамках програми свого технологічного реформування. Крім того в зазначеному листі відповідач просив позивача повідомити реквізити банківських рахунків, на які буде здійснено повернення попередньо оплачених коштів за товар.

Позивач листом №45 від 25.01.2012р. у факсовій формі просив відповідача повернути суму попередньо оплачених коштів за товар в розмірі 1 779, 840, 00 грн. та повідомив реквізити банківського рахунку, на які слід здійснити повернення коштів.

26.01.2012р. відповідач повернув позивачу попередньо оплачені останнім кошти за непоставлений товар в розмірі 1 779, 840, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 599 від 26.01.2012р. та банківською випискою.

26.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корюківка Агро" (позивач, покупець) укладено договір поставки мінеральних добрив №АП-027/01, згідно якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві селітру аміачну в кількості 576 тонн на загальну суму 1 831 680, 00 грн. з урахуванням ПДВ (по 3180 грн. за 1 тону), а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

26.01.2012р. відповідно до платіжного доручення № 48 позивач здійснив на рахунок ТОВ "Агропартнер" оплату товару за договором поставки № АП-027/01 від 26.01.2012р. в сумі 1 831 680,00грн.

З огляду на викладене, звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару за укладеним між сторонами у справі договором поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р., він змушений був купувати непоставлений відповідачем товар за завищеними цінами у іншого підприємства - ТОВ "Агропартнер" (на 90 грн. за 1 тону дорожче, ніж передбачено договором поставки № П-30/11-6001, укладеним між позивачем та відповідачем), у зв'язку з чим він поніс додаткові витрати - збитки, які полягають у закупівлі селітри за ціною, що є вищою від ціни за договором поставки з відповідачем.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 209 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне правило щодо господарських зобов'язань міститься і в ст. 188 Господарського кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2012р. відповідач звернувся до позивача з листом № 25/01-4, в якому повідомив про неможливість виконання ним зобов'язання з поставки товару в повному обсязі та у строки, передбачені договором поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р., а також просив позивача повідомити реквізити банківських рахунків, на які буде здійснено повернення попередньо оплачених коштів за товар, та з 01.02.2012р. розірвати Договір поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р. шляхом підписання додаткової угоди до вказаного договору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що в спірних правовідносинах мало місце порушення відповідачем договірного зобов'язання, оскільки ПАТ "Галнафтохім", надіславши позивачу листа № 25/01-04 від 25.01.2012р., фактично відмовився в односторонньому порядку від виконання зобов'язання по поставці товару, а повернення позивачу суми передоплати позбавило останнього права вимагати у відповідача поставки даного товару по договору.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне визначення збитків міститься в ст. 22 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що саме дії відповідача, що виявилися в односторонній відмові від договору поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р. та невиконанні зобов'язання з поставки селітри аміачної, спонукали позивача до укладення договору поставки мінеральних добрив № АП-027/01 від 26.01.2012р. з ТОВ "Агропартнер" на поставку селітри в тій же кількості, яка була передбачена і договором поставки, укладеним з відповідачем, та на умовах з врахуванням сезонного попиту на товар, тобто за підвищеної ціною. Крім того, апеляційний господарський суд, взявши до уваги експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-323 від 27.07.2012р., вірно встановив, що договір поставки №АП-027/01 від 26.11.2012р. укладено за цінами, що існували на ринку мінеральних добрив по Чернігівському регіону та України в цілому в цей період, чим спростовується посилання відповідача на існування на ринку аміачної селітри значно нижчих цін та невжиття позивачем належних заходів щодо пошуку інших постачальників для уникнення додаткових витрат.

Відтак, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з поставки товару за укладеним між сторонами договором поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р. стало наслідком понесення позивачем додаткових витрат - збитків у розмірі різниці між ціною товару по договору поставки, укладеним з відповідачем, та ціною товару по договору поставки, укладеним позивачем з іншим підприємством. З огляду на викладене судом апеляційної інстанції вірно встановлено наявність у позивача збитків та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача шкоди, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи та касаційної скарги, відповідач в обґрунтування відсутності в його діях вини посилається на зміну Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками в рамках програми свого технологічного реформування. Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі посилання відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 9.2.1. п. 9.2. Правил охорони праці при переробці та зберіганні аміачної селітри насипом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 142 від 01.09.2009р., аміачну селітру насипом необхідно перевозити автомобільним транспортом та залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин та в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття відповідачем всіх можливих заходів, направлених на здійснення поставки позивачу селітри аміачної за договором поставки № П-30/11-6001 від 11.11.2011р. для запобігання порушенню договірного зобов'язання, тобто відповідачем не доведено відсутності своєї вини у порушенні договірного зобов'язання.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що у спірних правовідносинах мають місце всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення: протиправності дій особи, яка вчинила збитки, збитки, причинний зв'язок між діями особи та збитками, та вина особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновок про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі про стягнення збитків, оскільки відповідач за вчинене ним правопорушення в господарській діяльності має нести відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а відтак правильно задовольнив позовні вимоги ТОВ "Корюківка Агро", скасувавши рішення місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. у справі № 5015/2726/12 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко