Постанова

від 20.03.2013 по справі 5011-2/5856-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 5011-2/5856-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаКозак О.Д., від відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у справі№ 5011-2/5856-2012 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" простягнення 54208,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі - ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" (надалі - ТОВ "КзУА "Європа", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати суми заборгованості, яка визначена сторонами в п. 2.3 додаткової угоди до договору фінансового лізингу № 070306-19ФЛ-Ю-А від 06.03.2007 року про дострокове припинення дії договору, просило суд стягнути 42 600 грн. - основного боргу, 3557,39 грн. - 3% річних, 8051,40 грн. - інфляційних.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі у відповідності до ст. 606 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України. Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 року у даній справі (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року (судді Суховий В.Г. (головуючий), Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з зазначеними судовими актами, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення та незастосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 06.03.2007 року між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (надалі -лізингодавець) і ТОВ "ВіЕйБі Пенсія", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" (надалі - лізингоодержувач), укладено договір фінансового лізингу № 070306-19/ФЛ-Ю-А, за умовами якого лізингодавець зобов'язався надати у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені у специфікації - додатку № 2 до договору, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 1.1. договору); строк користування майном - 61 місяць з моменту підписання акта приймання-передачі майна (п. 2.1 договору); лізингоодержувач виплачує лізингоодержувачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (п. 3.1 договору); загальна вартість майна - автомобіль Skoda Octavia Tour - на момент укладення договору становить 86262,57 грн. (без ПДВ) і 103515,08 грн. (з ПДВ) (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору, позивач на підставі акту приймання-передачі від 19.04.2007 року передав відповідачеві в платне користування майно, що зазначено в специфікації до договору.

10.07.2009 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 070306-19/ФЛ-Ю-А від 06.03.2007 року, згідно з положеннями якої за ініціативою відповідача сторони домовились дострокового припинити дію договору (п. 1 додаткової угоди); лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно лізингодавцю протягом двох робочих днів з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди (п. 2.1 додаткової угоди); вартість майна, що повертається, складає 68790 грн. (без ПДВ) і 82548 грн. (з ПДВ), факт приймання-передачі майна, що повертається, і його фактичний стан підтверджуються актом приймання-передачі (п. 2.2 додаткової угоди); сума заборгованості за договором фінансового лізингу після повернення майна становить 42600,00 грн., протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди лізингоодержувач зобов'язаний погасити всю суму заборгованості перед лізингоодержувачем (п. 2.3 додаткової угоди).

Судами встановлено, що на виконання умов додаткової угоди відповідач повернув позивачеві майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 10.07.2009 року, який підписаний уповноваженими особами сторін.

Спір між сторонами у справі, що розглядається, виник з приводу невиконання лізингоодержувачем умов додаткової угоди про припинення договору фінансового лізингу щодо оплати суми заборгованості за договором фінансового лізингу після повернення майна, що становить 42600,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що лізингоодержувач (відповідач) порушив взяті на себе грошові зобов'язання, суму заборгованості за договором фінансового лізингу після повернення майна, що становить 42600,00 грн., в строк, встановлений угодою (до 18.07.2009 року) не сплатив, в зв'язку з цим сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, всього 54208,79 грн. у відповідності до ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Твердження відповідача про те, що п. 2.3 додаткової угоди покладає обов'язок відповідача (лізингоодержувача) сплатити заборгованість не позивачу (лізингодавецю), а на власну користь, що свідчить про відсутність зобов'язань відповідача перед позивачем, апеляційний господарський суд відхилив, зазначивши, що вказані відповідачем обставини були підставою для подання позову у справі № 5011-76/10412-2012 між тими ж сторонами про визнання п. 2.3 додаткової угоди недійсним, в задоволенні якого відмовлено рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції від 12.11.2012 року та постановою касаційної інстанції від 25.12.2012 року. Апеляційний суд, оцінивши п. 2.3 додаткової угоди у сукупності з іншими умовами цієї угоди та умовами договору фінансового лізингу, та встановивши, що несплачена заборгованість існує саме у відповідача перед позивачем і відповідач не надав жодних належних доказів, які б спростовували цю заборгованість, дійшов висновку, що зазначення двічі в тексті п. 2.3 додаткової угоди терміну "Лізингоодержувач", є технічною опискою, і фактично суму заборгованості лізингоодержувач має сплатити на користь лізингодавця, а не на власну користь, як помилково вважає відповідач.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги стосовного того, що судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права (положення § 1 глави 58 ЦК України, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, ст. 292 Господарського кодексу України, Закону України "Про фінансовий лізинг") та не враховано, що після повернення відповідачем (лізингоодержувачем) позивачу (лізингодавцю) предмету лізингу правові відносини між сторонами набули характеру найму, при якому не передбачені платежі по відшкодуванню (компенсації) вартості майна; в свою чергу, відповідач, як лізингоодержувач, набув право на стягнення раніше переданих грошових сум на відшкодування частини вартості предмету, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Частинами 3, 4 ст. 651 ЦК України, що визначає правові наслідки зміни або розірвання договору, встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В додатковій угоді від 10.07.2009 року сторони визначили наслідки припинення договору, зокрема : повернення майна лізингоодавцю та сплата лізингоодержувачем суми заборгованості в розмірі 42600,00 грн. Інших правових наслідків припинення договору фінансового лізингу, в тому числі щодо обов'язку лізингодавця повернути лізингоодержувачу сплачених грошових сум на відшкодування частини вартості предмету лізингу умовами додаткової угоди не передбачено. Навпаки, п. 16.6. договору встановлено, що у випадку розірвання (дострокового припинення) цього договору з причин, зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, а тому доводи скаржника з цього приводу не заслуговують на увагу.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно незастосування судами норми ст. 606 ЦК України, яка встановлює, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, то в даному випадку колегія суддів вважає, що підстави до застосування приписів даної норми відсутні, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за додатковою угодою зобов'язання щодо суми заборгованості в розмірі 42600,00 грн. існує лише у лізингоодержувача, обставини поєднанням боржника і кредитора в одній особі не встановлені.

За таких обставин, оскільки викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та законних висновків суду першої та апеляційної інстанцій та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у справі № 5011-2/5856-2012 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.