Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а-10077/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року № 2а-10077/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватної фірми (надалі ПФ) «МаО» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ПФ «МаО» звернулася в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року за №0000082300/0/673 та за №0000092300/0/674, від 07.04.2010 року за №0000031730/1/8280, від 16.04.2010 року за №0000082300/1/9086, за №0000092300/1/9085, від 16.06.2010 року за №0001492300/4/13898, №0000082300/4/13895, №0000092300/4/13894, від 03.09.2010 року за №0000082300/2/20847, №0000092300/2/20849, №0001492300/2/20850, від 15.11.2010 року за №0000082300/3/27046, №0000092300/3/27047.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат по операціях щодо придбання легкового автомобіля, мав застосувати положення підп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а не визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Також, продовжує позивач, до перевірки були надані усі необхідні документи, які підтверджують зв'язок відряджень його працівників з основною діяльністю платника податку, а також усі підтверджуючі вартість здійснених під час відряджень витрат.

Представник позивача просить справу розглядати без його участі.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову стверджує, що позивач занизив приріст балансової вартості запасів за І-ІІ квартал 2008 року - до складу валових витрат віднесено вартість бензину, використаного не в господарській діяльності. Також, продовжує відповідач, підприємство в порушення вимог підп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесло до складу валових витрат в ІІ кварталі 2008 року 54791 грн. 00 коп. податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля Lexus R-350. Окрім того, в порушення вимог підп.5.4.8 п.5.4 ст.5 цього ж Закону, платник податків відніс до складу валових витрат 5209 грн. 17 коп. - вартість проживання в готелі, добових та проїзду під час відряджень у Києві для отримання віз у консульстві Словакія, оформленими посвідченнями про відрядження з відмітками у пунктах вибуття і прибуття печатками ПФ «МаО» та безбалансового відділення ПФ «МаО» у м.Києві, та на відрядження по авансових звітах, підтверджених посвідченнями на відрядження без відміток пункту прибуття і вибуття з підприємства, на яке відряджені працівники фірми. Поряд з цим, позивач в порушення вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до складу податкового кредиту 813 грн. 00 коп.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки ПФ «МАО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт від 30.12.2009 року за №2340/323/23-120/20795929 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 року:

- за №0000082300/0/673, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 23039 грн. 30 коп., в тому числі, за основним платежем - 15382 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7657 грн. 30 коп.;

- за №0000092300/0/674, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1219 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 813 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 406 грн. 50 коп.;

- за №0000031730/0/676, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 2984 грн. 36 коп., в тому числі за основним платежем - 746 грн. 09 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2238 грн. 27 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про результати розгляду первинної скарги від 30.03.2010 року за №7612/10/25-009/2 вищенаведені податкові повідомлення-рішення залишені без змін та надіслано податкові повідомлення-рішення від 07.04.2010 року за №0000031730/1/8280, від 16.04.2010 року за №0000082300/1/9086, за №0000092300/1/9085.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПІ у м.Львові про результати розгляду повторної скарги від 10.06.2010 року за №10796/10/25-005/32 вищенаведені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, донараховано штрафну санкцію по податку на прибуток в сумі 33 грн. 70 коп. та надіслано податкові повідомлення-рішення від 16.06.2010 року за №0001492300/4/13898, №0000082300/4/13895, №0000092300/4/13894.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 20.08.2010 року за №18916/10/25-005/785 вищенаведені податкові повідомлення-рішення залишені без змін та надіслано податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 року за №0000082300/2/20847, №0000092300/2/20849, №0001492300/2/20850.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 03.11.2010 року за №11637/6/25-0115 вищенаведені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін та надіслано податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 року за №0000082300/3/27046, №0000092300/3/27047.

При цьому, як вбачається з рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 20.08.2010 року за №18916/10/25-005/785, скарга позивача від 29.01.2010 року (вхідна кореспонденція ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 30.01.2010 року за №928/10) щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.01.2010 року за №0000031730/0/676 вважається задоволеною на користь платника податків.

Як вбачається з висновків акта перевірки встановлено порушення:

- підп.5.3.3 п.5.3, підп.5.4.8 п.5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 15382 грн. 00 коп.;

- підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 813 грн. 00 коп.;

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств.

Як передбачено підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.3 п.5.3 даної статті визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Як вбачається з видаткової накладної №ме-0000803 від 13.06.2008 року, позивачем було придбано у ПП «Мерітайм Траншипмент Центр» автомобіль Lexus RX 350 V3.5 вартістю 328748 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість - 54791 грн. 43 коп.

Дана сума податку на додану вартість була включена позивачем до складу валових витрат.

При цьому, позивач посилається на абзац.2 підп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Тобто, згідно з положеннями вищенаведеної норми, суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля , повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно з підп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-III (з наступними змінами та доповненнями), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, суд вважає, що за правилами підп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат по операціях, пов'язаних з придбанням легкових автомобілів, мав застосувати положення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а не визначати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток. Віднесення позивачем 54791 грн. 43 коп. податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних легкових автомобілів, до валових витрат підприємства було здійснено у відповідності до вимог підп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

В матеріалах справи наявні накази про прийняття працівників позивача на роботу, накази про відрядження працівників, звіти на використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, проїзні документи, рахунки за проживання, фіскальні чеки оплати вартості пального, квитанції ДП «СМАП», митні квитанції, копії закордонних паспортів та віз працівників позивача, рахунок-фактура, наряд-замовлення, акт здачі-прийому робіт, податкові накладні, з яких вбачається, що працівники ПФ «МаО» у зв'язку з виробничою необхідністю неодноразово вибували у відрядження в м.Одеса, м.Дніпропетровськ, Словацьку Республіку, а також у м.Київ для отримання в посольствах Словаччини та Болгарії шенгенських віз для подальшого здійснення закордонних відряджень. Також, під час відряджень здійснювалась заправка та ремонт вантажного автомобіля МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат 5209 грн. 00 коп. витрат на відрядження працівників фірми.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено вартість бензину в розмірі 508 грн. 00 коп. до складу валових витрат, оскільки такий був використаний платником податків у своїй господарській діяльності, зокрема, під час здійснення відряджень працівників.

Щодо оподаткування податком на додану вартість.

Як передбачено підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР(з наступними змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Оскільки питання використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності платника податків та правомірність віднесення їх вартості до складу валових витрат досліджувалось судом, суд вважає, що останнім правомірно включено вартість таких товарно-матеріальних цінностей в розмірі 813 грн. 00 коп. до складу податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток прийняті неправомірно.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, з врахуванням п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року за №29 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 року за №82) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748 (чинного на момент винесення спірних податкових повідомлень рішень), прийняті податкові повідомлення-рішення не вважаються відкликаними, а тому останні є протиправними.

Проте, з врахуванням рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 20.08.2010 року за №18916/10/25-005/785, скарга позивача від 29.01.2010 року щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.01.2010 року за №0000031730/0/676 вважається задоволеною на користь платника податків, а тому дане податкове повідомлення-рішення, у відповідності до підп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.11 згаданого Положення, вважається скасованим в силу закону та не може бути скасоване в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року за №0000082300/0/673 та за №0000092300/0/674, від 16.04.2010 року за №0000082300/1/9086, за №0000092300/1/9085, від 16.06.2010 року за №0001492300/4/13898, №0000082300/4/13895, №0000092300/4/13894, від 03.09.2010 року за №0000082300/2/20847, №0000092300/2/20849, №0001492300/2/20850, від 15.11.2010 року за №0000082300/3/27046, №0000092300/3/27047, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Окрім того, суд вважає за необхідне, у відповідності до ч.2 ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних рішень органу державної податкової служби в частині задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить присудити з Державного бюджету України в користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 року за №0000082300/0/673 та за №0000092300/0/674, від 16.04.2010 року за №0000082300/1/9086, за №0000092300/1/9085, від 16.06.2010 року за №0001492300/4/13898, №0000082300/4/13895, №0000092300/4/13894, від 03.09.2010 року за №0000082300/2/20847, №0000092300/2/20849, №0001492300/2/20850, від 15.11.2010 року за №0000082300/3/27046, №0000092300/3/27047.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватної фірми «МаО» (код ЄДРПОУ 20795929), що знаходиться за адресою м.Львів-Брюховичі, вул.Івасюка, 50, 243 грн. 52 коп. (двісті сорок три гривні п'ятдесят дві копійки) сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 березня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк